В конце октября-начале ноября в Каменском снизятся тарифы на проезд в нескольких маршрутах. Об этом сообщил «Кстати+» http://kstati.dp.ua  первый вице-мэр Александр Плахотник.

В своем мини-интервью Плахотник напомнил, что еще несколько месяцев назад была создана специальная рабочая группа, которая занялась изучением экономической возможности снижения тарифов на проезд в общественном транспорте. Рабочей группе помогли общественные организации, которые провели независимое исследование пассажиропотока на ряде маршрутов. В результате уже разработан проект решения горисполкома о снижении тарифов на 25 копеек на маршрутах №№ 11, 11-А и 12, а также о снижении тарифа на 50 копеек на «коммунальных» маршрутах №№ 14 и 18-а. Официальное решение об этом планируется принять на октябрьском заседании горисполкома, вступит в силу оно в конце октября –начале ноября.
- Почему выбраны именно эти маршруты – 11, 11-А и 12? Во-первых, независимое исследование пассажиропотока на них показало, что официальные данные о пассажиропотоке, предоставленные прежним руководством Управления транспорта, явно занижены. То есть, есть экономическая возможность удешевить проезд. Во-вторых, указанные маршруты являются своего рода монополистами – по линии их движения нет альтернативы в виде коммунального транспорта и у людей нет возможности выбирать, чем ехать. А что касается маршрутов №№ 14 и 18-А – это коммунальные маршруты, и есть возможность снизить там цену проезда на 50 копеек. Сегодня на 14-м маршруте работают 4 большегрузных автобуса «МАН», к концу года еще 2 двойных автобуса-«гармошки» выйдут на маршрут 18-А. Кроме того, будет постоянно увеличиваться количество трамваев на линиях. То есть, в Каменском начинает складываться настоящий рынок пассажирских перевозок, где есть здоровая конкуренция, а каждый пассажир имеет возможность выбора, каким транспортом ему ехать, - отметил Александр Плахотник.

В адрес днепродзержинской фирмы-перевозчика ООО «Интерспецмаркет» пришло письмо-приглашение от ассоциации предпринимателей «Глобальный клуб лидеров торговли», которая объединяет руководителей предприятий различных отраслей и разного профиля, имеющих отношение к транспортному сектору.
В письме сообщается, что ООО «Интерспецмаркет» представлена к награждению Международным призом по транспорту за качество сервиса и большой вклад в развитие международной торговли и интеграцию Украины в глобальную экономику.
Церемония награждения состоится 7 марта в Мадриде (Испания) в гостинице «Мелиа Кастилья», в ней примут участие дипломаты и ведущие бизнесмены мира в отрасли транспорта.
Как пояснил руководитель «Интерспецмаркета» Вадим Лавренов, столь высокой награды его фирма удостоена за большие объемы закупок совместного индийско-украинского автобуса «Эталон», по этому показателю «Интерспецмаркет» - в числе лидеров в нашей стране.
- Закупая «Эталоны», мы не только поддерживаем отечественного производителя, но и способствуем скорейшему вхождению Украины в систему мирового распределения труда, которое еще называют глобальной экономикой и за которой – будущее, - отметил Вадим Лавренов.

Источник http://kstati.dp.ua/content/dneprodzerzhinskogo-perevozchika-priglasili-v-ispaniyu 

Экспериментальный локомотив, представлявший собой головной моторный вагон ЭР22 с установленными на крыше турбореактивными двигателями от пассажирского самолёта Як-40, созданный на КВЗ в 1970 году.

Предназначен для проведения исследований, связанных с организацией новаторских реактивных скоростных поездов. В разработках принимали участие сотрудники ВНИИВ и КБ Яковлева. Для уменьшения сопротивления воздуха на вагон устанавливались обтекатели (головной и хвостовой), также закрывалось подвагонное оборудование и автосцепка. Длина вагона — 28 м. Масса — 59,4 т (из них топливо — 7,2 т). В дальнейшем эксплуатация вагонов подобного типа планировалась в составе высокоскоростных поездов «Русская тройка». Скоростные испытания СВЛ проходили на магистральном участке железнодорожного пути между станциями Днепродзержинск и Новомосковск Приднепровской железной дороги. В феврале 1972 г здесь была достигнута рекордная для железных дорог колеи 1520 мм скорость — 250 км/ч.

О создании скоростной  чудо-лаборатории писал  журнал "Техника - молодежи" в марте 1971 года, а также газета "Правда" в 1972 году. 

Видео http://vk.com/video-63631722_167013566?list=b5fe688773720bb9e4 

В опытах были зафиксированы автоколебательные режимы виляния при скоростях, начиная со 160 км/ч. В последующем проверенная методика использовалась при отработке конструкций скоростных рельсовых экипажей, в том числе вагонов поезда локомотивной тяги РТ200 и электропоезда ЭР200.

 В 1975 г после запуска ЭР200 необходимость в СВЛ с его прожорливыми и требующими большого внимания реактивными двигателями отпала, и вагон был возвращён по принадлежности на завод-изготовитель. Там он провёл чуть больше 10 лет в различных тупиках ветшая и подвергаясь разграблению.

В 1986 г комитет ВЛКСМ КВЗ выдвинул инициативу создания модного в те годы кафе-видеосалона, под который намеревались использовать кузов СВЛ с его необычными двигателями. Вагон из отстойника переехал к цеху спецпродукции, где был очищен, из него полностью было демонтировано всё внутреннее оборудование, заменены оконные рамы (вместо оригинальных рам ЭР22 были установлены подогнанные по размерам опускные рамы от пассажирского вагона), в бывшей кабине и первом тамбуре были обустроены бар и посудомойка, а в салонах устроены кинозалы. Снаружи вагон был перекрашен и сменил окраску с красно-жёлтой на бело-голубую. По ряду причин, идея с кафе-видеосалоном заглохла, и вагон так и остался в тупичке возле цеха спецпродукции. Со временем стёкла оказались выбиты, обшивка и элементы обустройства растащены.

В период 1999—2003 гг. рассматривался вариант передачи СВЛ в музей железнодорожной техники Санкт-Петербурга, но так и не удалось решить вопрос перегонки вагона. Пневмокамеры тележек «сопрели», и по состоянию ходовой части — скорость транспортировки вагона не могла превышать 25км/ч. В результате вагон остался на том же месте. В 2008 году нос вагона с реактивными двигателями был отрезан, покрашен и установлен как памятная стела в честь 110-летия Тверского (бывшего Калининского) вагоностроительного завода.

Безмежні простори морів і океанів бороздять сотні кораблів, над якими майорить кумачевий прапор нашої Вітчизни. На пасажирських лайнерах і вантажних суднах вдені і вночі несуть свою нелегку вахту радянські моряки. З місією дружби прибувають вони до багатьох зарубіжних портів, сприяючи економічному і культурному співробітництву нашої Батьківщини з іншими країнами світу, зміцненню міжнародних зв'зків Радянського Союзу.
Багато кораблів радянського флоту носять імена різних міст нашої країни. Ось один з них, плавно розрізаючи зеленкаваті хвилі, повільно входить в акваторію Ленінградського торговельного порту. На борту цього вантажного теплохода видніється назва: "Дніпродзержинськ". Далекий рейс за маршрутом Владивосток - Ленінград успішно завершено. Морськими і океанськими водними трасами пройдено близько 20 тисяч кілометрів. Починається розвантаження. Ажурні стріли портальних кранів, ніби велетенські руки, піднялися високо в небо, підхопивши перші контейнери з вантажем.
...Поки теплохід стояв біля причалу, ми встигли завітати до кают-компанії. В салоні - світло і затишно, повітря кондиціонується. Стіни прикрашають численні почесні грамоти, вимпели, фотознімки. Тут обладнано невеликий судновий музей, присвячений місту Прометея, чиїм іменем названо корабель. Фотографії, вирізки з газет, інші матеріали розповідають про славну історію Дніпродзержинька, його багаті революційні, бойові і трудові традиції, про його чудових людей - металургів і хіміків, будівельників і енергетиків. Екіпаж пишається тим, що судно носить ім'я міста, де здобув свій перший робітничий ідейний гарт видатний політичний діяч сучасності, невтомний борець за мир Генеральний секретар ЦК КПРС, Голова Президії Верховної Ради СРСР товариш Леонід Ілліч Брежнєв. Кожен молодий моряк, який вперше ступає на борт теплохода, знайомство з ним починає з експонатів суднового музею. Тут можна дізнатися і про мужні вчинки членів екіпажу.
...Якось "Дніпродзержинськ" за партією народногосподарського вантажу прибув у порт братнього В'єтнаму - Хайфон. Того дня зранку було тихо і безхмарно, яскраво сяяло сонце. Але незабаром небо почало затягуватися темно-сірими важкими хмарами. Вітер все посилювався. Полив дощ, його струмені дзвінко билися об палубу теплохода.
Одержавши повідомлення про тайфун, що насувався, судно увійшло в гирло ріки Тхай-Бінь і кинуло тут якір. Вахтенні матроси пильно несли службу. І раптом у густих сутінках серед розбурханих хвиль помічник капітана Герман Іванович Кондратьєв помітив перекинутий рибальський човен і чотирьох чоловік, що борсалися у воді біля нього, не в змозі протистояти стихії.
Негайно з радянського судна був спущений на воду мотобот. Його команду очолив старший помічник капітана Юрій Володимирович Золотарьов. Радянські моряки сміливо вступили у небезпечний двобій зі штормом, діяли швидко, злагоджено і вміло. Незабаром вдалося підібрати потерпілих в'єтнамських рибалок. Але коли поверталися до судна, на гвинт мотобота намоталася рибальська сітка. Тоді матрос Микола Никонов, не вагаючись, пірнув у воду і звільнив гвинт. На борту "Дніпродзержинська" врятованим було подано необхідну медичну допомогу, їх переодягли, нагодували. Міські власті і громадскість Хайфона висловили сердечну подяку екіпажу теплохода за проявлені ними сміливість і гуманізм.
Понад дванадцять років курсує морськими трасами радянський теплохід "Дніпродзержинськ". За цей час десятки його матросів стали справжніми майстрами своєї справи, досвідченими мореходами. Майже ствльки років стоїть на капітанському містку Борис Георгійович Рудаков. Він зумів згуртувати і виховати дружний і злагоджений колектив моряків, беззавітно закоханих у свою нелегку професію. На Дошці пошани - портрети кращих людей теплохода. Серед них - механіки Валентин Поруценко і Анатолій Тарасов, кермовий Василь Новожонов та інші.
Екіпаж "Дніпродзержинська" добився значних трудових здобутків. За ці роки ним перевезено близько трьох мільйонів тонн найрізноманітніших вантажів, пройдено без капітального ремонту сотні тисяч кілометрів морських шляхів. На четвертий рік п'ятирічки моряки прийняли підвищені соціалістичні зобовязання - виконати план чотирьох років до 7 жовтня - Дня Конституції СРСР. Свого слова вони дотримали, справившись з цим завданням на місяць раніше.
... Закінчено розвантаження, а незабаром трюми судна знову заповняться, на цей раз вже продукцією підприємств Ленінграда. Знову, вже вкотре, капітан підніметься на місток, і прозвучить гучна команда:
- Прибрати трапи! Підняти швартові!
І "Дніпродзержинськ" повільно відчалить від пірса, залишаючи за собою пінявий слід. Попереду - нова далека подорож.

Є.Александров, член Спілки журналістів СРСР.

"Дзержинець" 21.09.1979.

Фото с книги "Труженики моря - суда типа "Джанкой"