Пятница, 29 Май 2020
Новости Украины и Мира
Спорт
Игровые (с мячом) виды
Футбол
Мини-футбол
Баскетбол
Волейбол
Гандбол
Пляжний футбол
Технические виды
Авто
Мото
Авиаспорт
Велоспорт
Стрельба пулевая
Стрельба из лука
Фехтование историческое
Судомоделизм
Силовые виды
Тяжелая атлетика
Пауерлифтинг
Гиревой спорт
Единоборства
Тхеквондо
Бокс
Кикбоксинг
Дзюдо
Вольная борьба
Каратэ
Айкидо
Фрифайт
ММА
Хапкидо
Комбатан
Легкая атлетика
Бег
Ходьба
Прыжки и метания
Теннис
Большой
Настольный
Водные виды
Поло
Плавание
Прыжки с трамплина
Синхронное плавание
Гребля
Водный туризм
Гимнастика
Художественная
Спортивная
Акробатика
Прыжки на батуте
Зимние виды
Хоккей
Бег на коньках
Фигурное катание
Фигурное катание на роликовых коньках
Логические игры
Шашки
Шахматы
Сёги
Спортивные танцы, черлидинг
Спортивные танцы
Черлидинг
Бильярдный спорт
Паркур
Спортивные сооружения
Спортивное ориентирование
Культура
Образование
История
Известные люди города
Памятники города
"Листая старые газеты"
50-е годы
60-е годы
70-е годы
80-е годы
90-е годы
История одной фотографии
История транспорта
Рекорды Города
Первые
Последние
Единственные
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

 

 

 

Діагональна «Прометея» Анна Єфременко ще з дитинства знала, що життя буде пов’язане зі спортом. Це й не дивно, адже її мати - чемпіонка Європи з баскетболу. Можливо, саме вона надихнула дівчину спробувати свої сили у грі гуліверів. Втім, Аня вибрала більш легкий м’яч, зв’язавши своє життя з волейболом, повідомляє  https://prometeyvc.com/ua/voleybol/novosti/anna-yefremenko-mama-mala-yihaty-na-olimpiadu-prote-togo-roku-narodylasya-ya

 

- Я народилася в сім'ї, де всі жінки із покоління в покоління професійно займалися спортом, - розповіла Єфременко. - Бабуся в мене колишня біатлоністка, а мама Вікторія Навроцька - заслужений майстер спорту міжнародного класу з баскетболу. В 1995 році вона стала переможцем чемпіонату Європи. А вже наступного року мала їхати на Олімпіаду, проте народилася я, змінивши її плани (посміхається).

Шлях від потенційної баскетболістки до ВК «Галичанка-ТНЕУ-Гадз»

Спочатку Аня Єфременко хотіла грати в баскетбол, але, як то кажуть, не судилося. Доля їй обрала інший шлях: також спортивний, втім, зі своїми корективами.

-  Я потрапила на волейбол, який спочатку мені не дуже сподобався. Проте коли здружилася з дівчатками з київської ДЮСШ, коли почалися виїзди та ігри, коли стало щось виходити на майданчику, тоді вже з'явилася любов до нього.

Надмірна активність не дозволяла дівчині стояти на місці, й згодом вона загорілася бажанням розвивати кар’єру за кордоном. Але тамтешні команди бачили в своєму стані лише повнолітніх спортсменів, а на той момент волейболістці виповнилося лише 16 років.

-  Через те я почала грати в Київській волейбольній зальній лізі (КВЗЛ) з дівчатами набагато старшими за мене. Паралельно пробувала свої сили в пляжному волейболі. Там мене помітив тренер, який був знайомий з тодішнім наставником «Галичанки» Андрієм Васильовичем. Він, власне, й порекомендував мою кандидатуру йому. Романович зателефонував мамі й запросив мене на перегляд.

Перші хвилини тренувального процесу в тернопільському клубі викликали захват у Єфременко. Адже вона навіть не уявляла, що волейболістки можуть так сильно вбивати м'яч у майданчик.

- Пам’ятаю, що тоді я готувалася їхати до США, щоб вчитися та паралельно грати там у волейбол (вік вже дозволяв). Навіть здала TOEFL та пробний іспит, але після «Галичанки» зрозуміла, що хочу залишитися в тому колективі, й, на щастя, мене взяли.

Новий етап у кар’єрі спортсменки

Після чотирьох років проведених в Тернополі Аня все-таки поїхала за кордон - у Фінляндію.

- Мені хотілося нових емоцій та просто зміни обстановки. До того ж було бажання пожити в розвиненій європейській країні. Тому з усіх пропозицій, які мені надходили, я вирішила, що Фінляндія - це те, що мені потрібно.

Отже, спортсменка вирішила поїхати на батьківщину Санта Клауса, де світловий день набагато коротший за наш.

- Лише 4-5 годин світить сонце, а в інший час - темно. Їхати вранці або повертатися з тренування ввечері доводилося в темряві. Втім, там мене це абсолютно не бентежило. Коли вже повернулася до України, то зрозуміла, що дуже сумувала за сонячними днями. 

У своєму клубі «Йоен Юю» дівчина була єдиним легіонером. Про колишніх партнерок по команді волейболістка відгукується наступним чином.

- Це зовсім інші за менталітетом люди - вони менше піклуються про думку оточуючих. У мене там залишилося багато знайомих як з команди, так і поза межами ігрового майданчика. Ми спілкуємося, незважаючи на відстань.

Діагональна «Прометея» частенько згадує мальовничу природу Фінляндії, як виїжджали в ліс збирати лохину, гриби та просто дихати чистим повітрям. 

- Там неймовірно красиво: ліса-ліса, озера… Мене навіть вчили орієнтуватися в тому лісі, але впевнена, що якби я там залишилася одна, то б однаково загубилася (посміхається). Також їздили на гірськолижні курорти, проте на лижі так жодного разу й не стала. Адже травма в розпал чемпіонату нікому не потрібна. Раніше було бажання навчитися кататися на сноуборді, але чим старше я стаю, тим більше розумію, що не люблю адреналін.

СК «Прометей» - нонсенс для України

Навчання в тернопільському університеті, в якому спортсменка почала значитися в період своїх виступів за «Галичанку», покликало її на батьківщину. Аня розуміла, що наступний сезон їй краще відіграти в Україні, але навіть не уявляла, в якій команді вона може продовжити кар’єру.

- Коли з'явився СК «Прометей», що є нонсенсом для України, мене туди запросили, і я скористалася цим шансом. Взагалі була здивована, що на волейбольній мапі нашої країни міг утворитися клуб з такою чудовою організацією, амбітними цілями та ще й у Кам’янському.

Втім, якби він з’явився в її рідному місті, то Єфременко не була б задоволена більше. Дівчина говорить, що в Києві відчуває себе так само, як і в інших містах України.

- Було б непогано мати в столиці команду Суперліги. Мабуть, вона там просто нікому не потрібна. Хай там що, я давно не проживаю в Києві, тому вже не вважаю його своїм будинком. Звичайно, в мене там залишилися друзі й рідні, що змушує кожен раз повертатися туди з ноткою ностальгії.

Знайомство з хлопцем, бігом та веганством  

До речі, з батьками Аня бачиться не часто. Востаннє вони зустрічалися тоді, коли волейболістка знайомила їх зі своїм хлопцем.

- Зустріч відбулася в домашній обстановці. Приїхали з Артемом (так звуть хлопця спортсменки) до батьків всього на декілька годин, тим не менш провели їх добре. А познайомилася я з ним ще перед від'їздом до Фінляндії. На той момент шукала з ким можна потренуватися, і мені запропонували Артема - він займається багатьма видами спорту. Хлопець живе в Хмельницькому, тому, звичайно, ми мало часу проводимо разом - хочеться більше.

Після завершення волейбольної кар’єри діагональна планує займатися фітнес-індустрією. Адже, пробуючи себе в різних напрямках, Єфременко дійшла висновку, що й надалі хоче залишатися в спорті.

- У мене туристична освіта, паралельно отримую сертифікати професійних тренерів - мрію організовувати фітнес-тури. Крім цього, декілька років тому почала бігати. Є у планах подолати марафон.

Не обійшли ми й тему домашніх тварин, яка для Ані є досить близькою. Виявляється, що дівчина близько двох років практикувала веганство.

- Я не впевнена, що зараз хочу собі кішечку або собачку. Проте теми екології та тваринного світу мені дуже близькі, оскільки два роки практикувала веганство. І чим більше я поглиблювалася в дану тему, тим краще розуміла, чому люди цим займаються. Втім, щоб бути з колективом на одній хвилі, потрібно жити та харчуватися разом, тому зараз я від нього відмовилася.