13 травня відбудеться фінал Кубка України. "Динамо" і "Зоря" закриють чергову сторінку в історії українського футболу. Цікаво, що фінал за участю цих же команд вже траплявся, правда, в союзні часи. Майже 46 років тому - 10 серпня 1974 роки кияни і ворошиловградці вийшли на поле "Лужників", щоб позмагатися у фіналі Кубка СРСР.

У тому поєдинку суперники билися на полі, і лише в додатковий час динамівці змогли схилити шальки терезів на свою користь. Хоча за кілька хвилин до фінального свистка диктор повідомив по стадіону про те, що, по-перше, зараз будуть призначені ще півгодини, а, по-друге, повторний фінальний матч команд "Зорі" і "Динамо" (Київ) ... "відбудеться завтра, тут, на центральній арені в 18 годині". Оголошення тільки розвеселило глядачів, але ймовірність нового побачення здавалася цілком реальною. До слова, перегравання фіналу Кубка СРСР раніше відбувалася в 1965, 1971 і 1972 році, потім стали застосовувати додатковий час, а якщо і він закінчувався внічию, то пробивали пенальті.

Але перспективу повторного фіналу перекреслив вже на другій хвилині додаткового часу майстерним ударом півзахисник киян Мунтян. Потім 102-я хвилина Блохін забиває другий м'яч, і нарешті, Онищенко ставить крапку в матчі. І "Динамо" в четвертий раз у своїй історії стає володарем Кубка. У тих складах по обидві сторони грали прекрасні захисники - в "Динамо" Стефан Решко та в "Зорі" Сергій Кузнецов. А в наступному сезоні вони вже виступали разом в одній зірковій команді тих років - київському "Динамо". Своїми спогадами про ті події і про майбутній цьогорічному фіналі поділилися легенди радянського та українського футболу, повідомляє https://www.ua-football.com/ukrainian/cup/1620808181-dogovornoy-match-i-fart-kievlyan-reshko-i-kuznecov-vspomnili-final-dinamo-zarya-1974-go-goda.html

СТЕФАН РЕШКО

- Стефан Михайлович, які спогади залишилися від фіналу 46-річної давності?

- Це був перший рік Валерія Лобановського на посту "Динамо". І перший же його трофей в цій якості. Готувалися до фіналу дуже серйозно, "Зоря" була дуже хорошою командою. У 1972 році вони стали чемпіоном, в складі грали класні футболісти, тому розуміли - чекає важкий матч, де шанси для обох команд були рівними. Можна навіть сказати трохи переготувалися. Пам'ятаю, вийшли в формі, де на футболках з лівого боку був намальований кубок. Потім в пресі писали, що це не дуже добре зі спортивної точки зору, мовляв, вважали, що ми були впевнені в перемозі і недооцінили суперника. Гра була важка, основний час 0:0, і у них були моменти забити. А в додатковий час мабуть за рахунок фізичних кондицій вдалося дотиснути "Зорю" забивши три м'ячі.

- Чому динамівці вийшли на поле з емблемою Кубка на футболках, адже вони його ще не виграли? Чи не виглядає таке нескромним ... - Подібні питання довелось чути і в день фіналу. На емблемі, яку кияни несподівано прикрасили свою форму минулої суботи, крім силуету Кубка, була ще й напис: "10 серпня 1974, фінал".
Сорочки ці повинні були стати пам'ятним сувеніром для учасників фінальної гри. Чи були шанси, що подібна "пам'ять" виявиться не дуже веселою, що могло статися лише при невдачі?
Геннадій РАДЧУК "Футбол - Хокей" №33 18.08.1974 р.

- Пам'ятайте, хто забивав голи?

- Пам'ятаю рахунок 3:0, а ось хто забивав, ні (сміється). Але могли і програти. По-моєму, у Куксова був гольовий момент, і забий він, то невідомо, як би все закінчилося. Ми б поразки не пережили. У 1973 році в фіналі проти "Арарату" для нас розігралася ціла трагедія. Вели 1:0, і за хвилину до фінального свистка пропустили спочатку один м'яч, а в додатковий час другої. Тоді всіх собак повісили на Олександра Севідова, який буквально за хвилину до закінчення матчу поміняв Блохіна і Буряка на Зуєва і Кондратова, щоб вони отримали звання майстрів спорту. Одна хвилина коштувала нам програшу кубка, а для Санича місця головного тренера. З приходом Лобановського відбулися кардинальні зміни, була вже інша підготовка і фізична, і психологічна. Тому в 1974 виграли як Кубок, так і чемпіонат.

- Шампанське в Кубок наливали?

- Ні. Лобан привітав на словах, ввечері сіли в літак і полетіли останнім рейсом на Київ. Він сказав: "Виграли, молодці, готуємося далі до чемпіонату і старту в Кубку Кубків".

- Ви згадали, що "Зоря" була дуже міцною командою і їх чемпіонство в 1972 році. Відразу на думку спадають дві гри в тому чемпіонаті "Динамо" проти "Зорі". Перший тур - відкриття, і ви в ранзі чемпіонів програєте майбутньому чемпіону 0:3. А в останньому турі в Києві для того, щоб зайняти друге місце "Динамо" необхідна нічия. Так і сталося, матч закінчився результативною "мировою" 3:3. "Зоря" за три тури вже чемпіон, не хотіла образити земляків і допомогла киянам?

- Так, чого тут приховувати. Навіть всі вболівальники на стадіоні розуміли це. Ми перед грою привітали їх з золотом і порадували глядачів результативною грою. Ще раз повторюся: у них були дуже кваліфіковані футболісти - брати Кузнєцови, захисник Журавльов, хороший воротар Ткаченко, нападаючі Семенов, Онищенко. Не дарма чотири гравці з "Зорі" грали за збірну на Олімпіаді в Мюнхені, завоювавши срібло.

Ось що згадував про гру в Києві головний тренер "Зорі" Герман Зонін:

"Сезон 1972 року. До матчу в Києві в чемпіонаті все вже було ясно: Луганськ - чемпіон, Київ - срібний призер. Тому я, зайнятий організаційними справами в збірній СРСР, в українську столицю не приїхав. І ось що там сталося. До нашого капітана Сашка Журавльова звернувся один з авторитетних динамівців. Давай, мовляв, кістки не будемо ламати, розійдемося миром. І дуже чесний Журавльов раз в житті проявив слабкість. Нічого кращого вони не придумали, як зіграти, немов у цирку, - 3:3. Цікавий факт: щоб дотримати попередню угоду, Журавльову навіть довелося пробити з одинадцятиметрової позначки вище воріт.
Про події, що передували грі, мені пізніше розповів сам Журавльов. А я-то знав свого капітана як чесну людину. Він яким був, таким і залишився, але тоді приголомшив. Питаю: "Як же ти міг, Саша?" - "Ну нам же було все одно, Герман Семенович ... Обіцяю - перший і останній раз". Що мені накажете робити? Журавльову - догану, але ж не йти ж опротестовувати результат матчу в уже сезоні, що завершився!

З одкровень Германа Зоніна.

Зоря 1972

- І ось знову через 46 років у фіналі Кубка України зустрічаються "Динамо" і "Зоря". Кого бачите переможцем цієї пари?

- Думаю, "Динамо" вже в ранзі чемпіона захоче покласти медалі в Кубок. Мірча Луческу зможе мобілізувати хлопців на останню гру сезону, і завершити його переможним ходом. Румунський фахівець в першу чергу прищепив команді ігрову дисципліну, є порядок на полі. Якщо раніше гравці при втраті м'яча могли не включатися в відбір і не повертатися назад, то зараз цього немає. Як казав Віктор Маслов: "Порядок б'є клас". А коли порядок поєднується з класом, то і є результат. Для нього дуже важливо виграти і чемпіонат, і Кубок. По грі, по класу динамівці виглядають сильніше, а луганчани грають останнім часом не стабільно і видно спад. Але кубкові матчі непередбачувані, і там свої закони. Є елемент несподіванки, і це потрібно пам'ятати. Вірю і сподіваюся, що "Динамо", як і в 1974, повторить успіх і в 2021 році.

СЕРГІЙ КУЗНЕЦОВ

- Цю гру повинні були вигравати ми - бере слово легенда "Зорі". Тільки збіг обставин і так склалося, що ми програли в додатковий час.

- Виходить "Зоря" мала шанс виграти Кубок?

- Сто відсотків. Мій брат (Віктор Кузнєцов) на 90-й хвилині з п'яти метрів котив м'яч в кут, і він дивом пройшов поруч зі стійкою повз ворота. Забий, і все, Кубок наш.

- До підтвердження ваших слів привожу звіт про ту гру.

"Уже на 18-й хвилині зустрічі захисник "Зорі" Сергій Кузнецов мав реальний шанс відкрити рахунок. Тільки майстерність воротаря Євгена Рудакова врятувало динамівців від, здавалося б, неминучого гола. Так, 90 хвилин нічого не дали, хоча за півгодини до закінчення матчу "Зоря" мала три можливості відкрити рахунок. Спочатку це міг зробити Стульчин, потім Андрєєв і в кінці гри - В.Кузнецов".

- Та так і було. Це були стовідсоткові моменти. "Динамо" можна сказати, зіскочило, а нам банально не пощастило. Фарт був на боці киян. А в додатковий час гра йшла до гола. Хто першим заб'є, той і виграє. Після першого пропущеного м'яча у нас опустилися руки, наскільки нам давалася гра в основний час. Адже у "Динамо" за 90 хвилин практично не було гольових моментів.

- Стефан Решко згадав матч 1972 року в Києві, де ви зіграли українське дербі, яке закінчилося з рахунком 3:3. Можете щось додати?

Все вірно, підтверджую його слова. Я був на тій грі, але сидів на лавці. Не зміг зіграти через травму, яку отримав в матчі зі "Спартаком". Єдине уточнення - Герман Зонфн також був на лавочці, і був присутній на матчі. Напевно, з часом забув деталі (сміється).

- У 1975 році ви перейшли в "Динамо". Як відбувся ваш перехід?

- На запрошення Валерія Лобановського на переговори в Ворошиловград приїхав Сучков. Порадившись з братом, який схвалив мій перехід, зважився на переїзд до Києва. Хоча сам не поїхав (сміється). Його запрошували два рази в "Динамо", і виходить я поїхав замість нього (сміється).

- На вашу думку, хто фаворит у цьогорічному фіналі?

- Звичайно, "Динамо". Вони виграли чемпіонат, але у Кубку інші закони. У фіналі може все що завгодно трапиться. У динамівців і підбір гравців сильніше, і клас футболістів вищий. Розглядаю шанси команд як 60 на 40 на користь киян. А як воно складеться, покаже гра.

ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?time_continue=1&v=ZDrPKHAweII&feature=emb_logo

Автор: Сергій Шебек