ПРЕДСТАВНИК КАМ'ЯНСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ В РАМКАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРОЕКТУ ПОБУВАЛА НА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНІ

111CRPrOOt5KQ4

Тетяна Герасюта, директор Кам’янської централізованої бібліотечної системи, п'ять днів подорожувала бібліотеками Івано-Франківщини. Відбувався цей захід в рамках Всеукраїнського проекту "Міняю бібліотекаря", підтриманого Львівською Платформою національних обмінів.

Т.Герасюта в своїй розповіді поділилася враженнями про цей дивовижний край, про дуже приємні і теплі зустрічі з колегами.

"Дякую всім за доброзичливість, відкритий тон дискусій, гостинність, толерантність і тактовність, - розповідає Тетяна Герасюта. - По перше. Чому саме бібліотеки Івано-Франківщини? Тому, що відвідавши в 2015 році вперше бібліотеки Івано-Франківська, Калуша, Яремчі, Долини, Надвірної захотілося ще раз надихнутися енергією своїх колег, врешті-решт обмінятися досвідом та обговорити деякі проблеми бібліотечного життя.

Цього разу, за пропозицією Людмили Василівни Бабій, директора обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка, яка добре спланувала графік відвідувань, "мінялися" бібліотекарі Камя’нського і Тисмениці. Знайомство виявилося дуже корисним і пізнавальним. Зустрічі відбувалися не лише з бібліотекарями, а й із краєзнавцями, музейними працівниками, літераторами, громадськими діячами, користувачами, представниками влади Тисмениці, Городенки, Коломиї.

У Тисмениці зустріч відбувалася у форматі круглого столу в районній бібліотеці, директоркою якої є Мельник Ірина Петрівна, надзвичайно професійний фахівець і просто чарівна жінка. Вона дуже опікувалась мною, подарувала мені багато часу, уваги, познайомила зі своїми колегами, друзями і навіть з улюбленою поезією.

Яке місто (місто Тисмениця назву одержало від річки Тисмяниця (Тисмениця), - прим. автора) може похвалитися таким великим статусом, що має міський голова? А в Тисмениці – міський голова є доктором історичних наук, доктором філософії Українського вільного Університету (Мюнхен), професором, членом–кореспондентом Української Академії політичних наук. Влада і бібліотекарі Тисмениці однодумці і партнери. Бібліотеки добре облаштовані, мають гарний вигляд, сучасні меблі, більшість має Інтернет-зв'язок. Вони ведуть велику просвітницьку роботу, всі бібліотеки мають або сайт, або блог, або сторінку в соцмережах.

Обговорюючи болючі питання: втрату тяжіння до читання, залежність від Інтернету, обмеження живого спілкування, падіння моралі, ми шукали шляхи вирішення складних питань, яких зазнали українські книгозбірні.

Незважаючи на обмежений час, я встигла оглянути музей історії Тисмениці, відвідала Криївку УПА в селі Клубівці, де місцевий краєзнавець Йосип Карпів ознайомив з історією визвольної боротьби УПА за незалежність на Прикарпатті, а я розповідала про ОУНівське підпілля нашого міста під час окупації німецькими фашистами, а потім із задоволенням познайомилась з роботою бібліотек сіл Ямниці, Лисець, Чорнолізці.

Ямниця – Одне з найбільших сіл Івано-Франківщини. Тут проживає понад 3300 жителів. Походження назви досить зрозуміле. В минулому мисливці викопували ями, прикривали галуззям і таким чином облаштовували пастки для звірини. В Ямниці вдало реалізований експеримент щодо спільного використання приміщення школи. Під одним дахом дружно співпрацюють сільська і шкільна бібліотеки, доповнюючи одна одну. У позашкільний час актовий зал, спортивне поле зі штучним покриттям, спортивний зал використовуються всіма мешканцями села.

Суп Ганна Михайлівна, завідуюча бібліотеки, з гордістю презентувала роботу клубу органічного землеробства "Сільський господар", що існує понад десять років та його постійного керівника Антона Васильовича Іваночка. Він вразив своєю фанатичною відданістю і любов’ю до землі, бажанням ділитися своїми знаннями не тільки з односельцями, але й з усіма жителями Івано-Франківщини. А.В.Іваночко має власну передачу на обласному телебаченні. Незважаючи на свій 80-річний Антон Васильович бадьорий, красивий, відкритий для спілкування чоловік, і дуже сонячна людина.

222IMG 5720

У селі Чорнолізці нас зустрічали як дорогих гостей хлібом - сіллю та доброю піснею. Завідуюча бібліотеки Тетяна Антонівна Кондрасевич дякувала сільському голові за свіже відремонтоване, добре обладнане приміщення бібліотеки, а ми раділи за свою колегу і пишалися молодим, але таким мудрим керівником села. Природа в селі, яке розташоване на правому березі річки Ворона, дуже красива, особливо навесні, коли пагорби вбираються у цвіт вишень, черешень і яблунь. У селі проживають 3097 жителів, які в основному заробляють сезонними роботами (Росія, Польща, Чехія, Швеція, Німеччина та ін.). Село має відпочинковий комплекс "Козацький острів", кафе "Панська хата", "Легенда", аптеку, бібліотеку. Практично на кожній вулиці є 1-2 магазини, всього їх в селі 14 продуктових, один подарунковий, один будівельно-промисловий. Більшість жителів села відвідують українську православну церкву, проте є кілька греко-католиків та свідків Ієгови. І всю ту громаду об’єднує сільська бібліотека.

У селищі міського типу Лисець гостинно зустрічали працівники дитячої бібліотеки і бібліотеки для дорослих Ярослава Юліанівна Мадей, Надія Володимирівна Вацеба, Галина Василівна Дем’янек, які теж працюють під одним дахом. На моніторах комп’ютерів турботливо викладені сторінка бібліотеки селища міського типу Лісець, де вже були свіженькі новини про реалізацію проекту "Міняю бібліотекаря". Інформаційні технології, завдяки Бібліомосту, дійшли майже до всіх сіл. До речі, Лисець, яке засновано у 1652 році і зараз має населення 2969 мешканців, виглядає дуже привабливо і по–сучасному. Назва селища пов’язана із Старим Лисцем, що розташований на лівому березі Бистриці Солотвинської. Там до цих пір існують два пагорби. Колись вони були зовсім без дерев, за що місцеве населення їх почало називати "лисці". Дехто з дослідників пояснює назву від лисиць, які ніби то водилися в недалеких лісах, або від особового - Лисек. Лисець виник на заболоченій береговій смузі річки, тому спочатку називався Мочар. Теперішня назва вживається з 1652 р.

333IMG 5731