В історії селища Аули Криничанського району Дніпропетровської області можна знайти дати, які мають суттєві розбіжності з архівними даними. Так в спогадах краєзнавця Гусака читаємо про те, що сільський клуб було відкрито на початку 30-х років. У мене знаходиться оригінал свідоцтва про відкриття клубу, в якому точною датою є 10 березня 1926 року.
"Основним центром культурного життя мешканцям Аул з середини 20-х років служила хата-читальня, влаштована комсомольською організацією. На початку 30-х років в центрі села при допомозі робітників промислових підприємств Дніпродзержинська побудовано приміщення клубу з залом на 400 місць, - знаходимо на сайті www.auly.klasna.com - І до, і після війни в ньому, в основному, демонструвалися кінофільми, по вихідних і святкових днях – обов’язково дитячі. Цікава така деталь: клуб будували, як універсальне приміщення для культурних заходів. Тому зала мала з обох боків вікна досить великого розміру. Вечірнім сеансам це не заважало. А ось дитячі, та ще коли яскраво світило сонце, дивитися було неможливо. Тому кіномеханіки І.Горбонос, а пізніше Л.Горб виходили на високий ганок і оголошували:
- Хто принесе ковдри, щоб затулити вікна, дивитимуться фільм безкоштовно!
З десяток юнаків і дівчат, які мешкали неподалік, кидалися по домівках за ковдрами, одіялами, великими хустками.
Працювали і гуртки художньої самодіяльності. Так на початку 50-х років завідуючим клубом був Павло Васильович Пузенко – фронтовик, інвалід війни. Разом з І.Василенком (“Килинка”), М.Лисаком, Я.Турчином (“Кір'ян”), П.Бабенком та іншими підготували п’єси “Наталка–Полтавка” та “Москаль-чарівник”, ставили їх на сцені не лише Аульського клубу, а й виїжджали в Сошинівку, Корбино, Червоне та інші села. Пізніше завідуючими клубом працювали Я.Турчин, П.Бабенко...".
Віктор КУЛЕНКО.
