Поганий той солдат, який не хоче стати генералом, безперспективний той спортсмен, який не прагне стати чемпіоном. Чемпіонство – це вершина, на шляху до якої спортсмени мають зробити багато маленьких кроків. І коли мети досягнуто – на чемпіона та його тренера чекає пошана, слава, державні премії. І, як приємний додаток, спортивний розряд чи звання. Спортивний комітет України розповідає, як отримати ці звання і що вони дають на практиці, про це пише https://scu.org.ua/
ВІД РОЗРЯДНИКА ДО МІЖНАРОДНИКА
Порядок, умови та вимоги, необхідні для присвоєння спортсменам і тренерам спортивних звань та спортивних розрядів з видів спорту, визнаних в Україні, визначається «Положенням про єдину спортивну класифікацію України», затвердженим Міністерством молоді та спорту України.
Починаючи з юнацького віку, спортсмени рухаються «степ-бай-степ». Спершу розряди: третій, другий, перший юнацькі; третій, другий, перший дорослі; кандидат у майстри спорту. Після цього – спортивні звання: майстер спорту України, майстер спорту України міжнародного класу (гросмейстер України – для шахів і шашок) і заслужений майстер спорту України.
Розряди і звання присвоюються відповідно до результатів, досягнутих спортсменами на змаганнях відповідного рівня, або виконаних ними встановлених нормативів. Для представників олімпійських видів спорту умови отримання спортивних звань дещо м’якші, якщо порівнювати з тими, хто виступає у видах спорту, які не входять до програми Олімпіад.
Для порівняння можна взяти схожі і дотичні види спорту, в яких атлети піднімають штангу, – «олімпійську» важку атлетику і «неолімпійський» пауерліфтинг (силове триборство). Щоб отримати звання майстра спорту міжнародного класу, важкоатлетам потрібно посісти 4-8 місце на Олімпійських іграх, 4-6 – на чемпіонаті світу, 1-3 – на чемпіонаті Європи. А от пауерліфтерам таких показників недостатньо: на чемпіонаті Європи потрібно посісти місце не нижче другого, на чемпіонаті світу – увійти до четвірки найкращих, а на Всесвітніх іграх (змаганнях найвищого рангу в неоілмпійських видах спорту) – стати четвертим або п`ятим.
Найвище спортивне звання – Заслужений майстер спорту України – присвоюється спортсменам вищої категорії-громадянам України та спортсменам-іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за умови виконання ними вимог, викладених у додатках до «Положення про єдину спортивну класифікацію України». Якщо коротко, то необхідно посісти найвищі місця на найбільших міжнародних змаганнях.
Спортивне звання «Заслужений тренер України» присвоюється тренерам-громадянам України та тренерам-іноземцям, особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, за підготовку спортсменів вищої категорії.
Спортивні звання присвоюються наказом Мінмолодьспорту України. Для отримання звання необхідно надати низку матеріалів і документів.
Також чітко визначено, в яких випадках спортсмен або тренер можуть бути позбавлені спортивного звання: у разі виявлення недостовірної інформації в документах, які подавалися для присвоєння спортивного звання, або у разі довічної спортивної дискваліфікації. Питання щодо позбавлення спортивного звання розглядається спеціальною Комісією, а рішення оформляється відповідним наказом Міністерства молоді та спорту України.
ГРОШОВІ НАДБАВКИ ЗА ЗВАННЯ
Наявність спортивного звання, окрім права на посвідчення і значок, дозволяє отримувати надбавки до заробітної плати: заслужений тренер та заслужений майстер спорту – 20 відсотків посадового окладу, майстер спорту міжнародного класу – 15 відсотків, майстер спорту – 10 відсотків посадового окладу.
Але є одна умова – ваша діяльність за профілем має збігатися з наявним почесним або спортивним званням. Тобто якщо МСМК працює в IT-сфері, йому така надбавка не передбачена. Але якщо він – головний спеціаліст Спортивного комітету України та при цьому ще й Заслужений майстер спорту, то до своєї заробітної плати отримає додатково 756 гривень 80 копійок (посадовий оклад головного спеціаліста СКУ – 3784 грн).
ЧОМУ КРІШТІАНУ РОНАЛДУ НЕ ЗАСЛУЖЕНИЙ МАЙСТЕР СПОРТУ
Відзначимо також, що система спортивних розрядів і звань, окрім України, діє лише в інших країнах колишнього СРСР. В Західній Європі і США успіхи спортсменів відзначають за іншою шкалою. Приміром, деякі західноєвропейські країни оцінюють спортсмена за рівнем змагань, на яких він виступає: районні, регіональні, національні, міжнародні (проте сама процедура присвоєння звань – відсутня). У США рівень спортсмена визначається приналежністю до ліги чи до команди певного статусу – команда коледжу, університету, штату, національна.
Втім, поки процес декомунізації не добрався до спорту і спортивних звань, кожен український малюк, який вперше виходить у ринг чи на татамі, поміст чи бігову доріжку, мріє стати чемпіоном і Заслуженим майстром спорту. А про те, що «заслужений майстер спорту Кріштіану Роналду – звучить кумедно», він навіть і не думає.
