Неділя, 26 червня 2022

 

На фото з архіву сім`ї Кульвінських: трудящі ДДРЕС на Дніпрі. Середина 50-х років.

До кінця XIX століття ніхто і знати нічого не знав про чоловічі труси. Тільки на рубежі XIX і XX століть представники знаті почали показуватися в місцях відпочинку, на пляжах і курортах, у чомусь, що нагадувало в якійсь мірі цей предмет одягу.

У 1930 році вся радянська країна стає суцільним стадіоном. У кожному кіножурналі показують бадьорих і енергійних фізкультурників. На першотравневі паради не тільки в Москві перед урядовою трибуною, а й по всій країні виходять колони молоді та школярів. Всі вони одягнені в труси і майки і браво марширують під звуки спортивного маршу. В результаті труси і майки стають символом справжніх чоловіків, їх популярність зростає. Молоде покоління обирає спортивний стиль одягу. Чоловіки наслідують кумирам спорту, тому кальсони стають все менш популярними і замінюються трусами. Просунуті містяни, в тому числі і дніпродзержинці, з гордістю стали виходити на кухні комунальних квартир в такому спортивному одязі, шокуючи своїх не надто молодих сусідів.

Якщо жіноча мода згодом змінювалася, то радянський чоловік у 30-х виглядав так само просто, як і в 60-х. "Сильна стать" носила білі кальсони, майки та безформні чорні труси, які пізніше назвали "сімейними". Існував навіть радянський стандарт трусів середнього розміру, який повинен був підійти для всіх. Плавки державні підприємства майже не випускали, тому на пляж чоловіки надягали звичайні труси. Це були виключно чорні або темно-сині вироби, що мали довжину в півметра і ширину нижньої частини однієї холоші в 65 сантиметрів.

Такий одяг коштував недорого, був універсальним - підходив кожному члену сім'ї, починаючи від молодшого сина і закінчуючи батьком сімейства. Він добре стирався, швидко висихав, тому всі хлопці протягом літа бігали по дворах тільки в одних широких трусах, які отримали назву парашутів.

У них не соромно було сісти за обідній стіл в родинному колі або посидіти у дворі з друзями, граючи в карти, доміно або шахи чи шашки. Сімейні труси стали універсальним домашнім одягом. Іноді і жінки одягали це чоловіче вбрання.

 

На фото: по центру Михайло Кульвінський. Середина 50-х років.

Кожна поважаюча себе матір сімейства вміла шити одяг. Дівчаток на уроках праці вчили цьому ще в молодших класах. Разом з фартухами і спідничками, в їх підручнику була і форма сімейних трусів. За традицією дешеву тканину для суконь купували довжиною в кілька метрів. Потім з неї шили обнови для всіх. Халати і сарафани - для дівчаток і жінок, а сімейні труси - для чоловіків і хлопчиків.

Речі, шиті вручну, були яскравими і строкатими. Вони відрізнялися від чорних і синіх сатинових "сімейок", куплених в магазині, і з часом стали кращими. Тому і промислове виробництво ближче до сімдесятих років починає випускати сімейні труси для чоловіків не тільки з сатину, але з інших видів тканин, причому різних кольорів і моделей.

Add a comment

 

 

На фото: Парад велосипедистів, присвячений VI Всесвітньому фестивалю молоді і студентів. 1957. По середині Тетяна Кульвінська, трудяща ДДРЕС.

Термін "велосипед" (vélocipède) придумав французький винахідник Жозеф Ньєпс. Він модернізував самокат Дреза, забезпечивши його сідлом із змінною висотою та назвав цю конструкцію звичним нам словом "велосипед". Цікаво, що Жозеф Ньєпс прославився не як конструктор велосипеда, а в першу чергу як творець геліографії і один з перших винахідників фотографії.

У 1839 році шотландський коваль Кіркпатрік Макміллан удосконалив винахід Карла Дреза, оснастивши його педальним приводом. Педалі чинили не звичний нам круговий, а зворотно-поступальний рух і штовхали заднє колесо, з яким були з'єднані металевими стрижнями за допомогою шатунних передач.

У 1868 році французька фірма "Мейер і Ко" розпочала виробництво велосипедів з ланцюговим приводом на заднє колесо. Велосипедний ланцюг на цій конструкції розміщувалася праворуч від рами, і ця традиція збереглася до сих пір. Справа в тому, що раніше, вершники сідали на коня, як правило, з лівого боку. Це пояснювалося тим, що багато кавалеристів носили шаблі біля лівого стегна, які заважали б посадці з правого боку. На перші велосипеди люди теж сідали за звичкою з лівого боку, як і на коня. Тому, щоб ланцюг і провідні зірки не заважали посадці, їх розмістили праворуч від рами.

 

На фото: Толя і Вова Термінак. 02.08.1954.

Add a comment


В часи Радянського Союзу й уявити неможливо було людей, які збиралися в магазин чи на базар, без однієї речі - авоськи.

Що ж таке авоська? Це в'язана з жорстких ниток господарська сумка, схожа на сітку, яка раніше використовувалася переважно для перенесення продуктів харчування та різної побутової продукції з ринків та магазинів. Перевага в тому, що в складеному вигляді авоська займала дуже мало місця, тому аксесуар зручно було брати з собою в дамську сумочку, чоловічий портфель або просто в кишеню верхнього одягу.

Для людей тієї епохи авоська була справжньою паличкою-виручалочкою, бо поліетиленові пакети дістати було дуже складно, а носити продукти та предмети побуту десь треба було. Тому ще авоську в народі називали "годувальницею". Звідки ж пішла назва цього незамінного атрибуту? Споконвічно російська частка "авось" ("може"), що означає надію на випадковий успіх, стала уособлювати назву аксесуара "авоська". Кажуть, що авоська народилася, коли наприкінці 1935 року в СРСР було скасовано продовольчі картки, але постачання товарів господарського користування та продуктів все ще здійснювалося нерегулярно, зі збоями. Тоді було введено обмеження щодо видачі товарів в одні руки, але все одно продуктів не вистачало. Люди змушені були пристосовуватися до нових умов і вчитися жити за принципом "а може щось перепаде". Трудящі після роботи, бігали по магазинах та товкучках, сподіваючись хоч щось купити їстівного.

Кажуть, що слово "авоська" вперше прозвучала у жовтні 1939 року зі сцени Колонної зали Будинку спілок на I Всесоюзному конкурсі артистів естради з уст молодого сатирика Аркадія Райкіна. Сюжет мініатюри "Авоська" переказував знайому глядачам картину: роботяга СРСР, виходячи з дому, неодмінно бере із собою дві господарські сітки. Одна з них "авоська", призначена для необхідних речей ("авось щось куплю"), а друга "напраска" ("марна") - для непотрібних речей. Ця сатира принесла Райкіну премію на конкурсі та відкрила чудові перспективи майбутнього. Жартівлива назва сумки-сітки розлетілася по всьому Союзу і намертво приклеїлася у мові.

Та є і інші версії походження назви господарської сіткої, плетеної з міцної нитки. На почесне звання винахідників авоськи претендують чехи: нібито в 1920-і роки саме вони налагодили виробництво "ситівок" (з чеської мови sitovka), прив'язавши ручки до сітки для волосся.

Більшість радянських сіток в'язали інваліди (у навчально-виробничих комбінатах та артілях Всеросійського товариства сліпих) та ув'язнені. У виправних установах було обладнано спеціальні цехи для плетіння сіток з відходів прядильної промисловості. Для незрячого майстра норма виробітку становила близько 30-ти сіток на день, у місцях позбавлення волі – 7 або 8. Авоська промислового державного зразка була сіткою з 14 рядів по 24 ятки. Коштувала така розкіш (враховуючи, що служила вірою та правдою сумка не один десяток років) у 1950-ті 3 рублі (старими грошима), у 1980-ті – 2 рублі 55 копійок.

За часів хімізації, у період 1960-х, авоськи стали в'язати з капронових ниток, що зробило аксесуар ще компактнішим і практично невагомим. Капрон був набагато міцніший і еластичніший за бавовну. Авоська такого формату витримувала навантаження до 70 кілограмів. Проблема була лише в тому, що сумка досить боляче врізалася в руки, тому ручки народ став обертати штучною шкірою чи каучуковими трубочками. Колірна гама сіток у 1960-ті розширилася, і черги зарясніли ошатними аксесуарами.

На фото: Кароліна і Володимир Дубина (з архіву Л.В.Алексієвської). 1950-і роки. 

Add a comment

 

У моєму домашньому архіві знаходиться декілька десятків листів-трикутників з фронту (1944-1945 роки), адресованих такій собі Вірі Костянтинівні Майоренко від її рідного брата Григорія.

Віра приїхала в Дніпродзержинськ на початку 1940-х років з села Широке Криничанського району станція Верхівцеве. Працювала в дитячому індпошиві. Судячи з адрес на листах, дівчина мешкала на арендованих житлових площах - вулиця Планерна школа № 19 (нині це школа № 31 на вулиці Спортивній), школа № 22, вулиця Лассаля № 13 кв. 2. По одним данним вулиця Лассаля це нинішня вулиця Галини Романової. По іншим - провулок, який знаходився за нинішнім магазином "Варус" до гаражів. Кому що відомо про цю вулицю? Є фотознімки Віри Майоренко та її друзів, датовані 40-ми - початком 50-х років. Зацікавлених прошу писати на мою електронну пошту superstar60@ukr.net

 

 

 

 

Автор Віктор КУЛЕНКО. 

Add a comment

Стильний радянський чоловік часів відлиги (60-і роки минулого сторіччя) прагнув виглядати як зірка закордонного екрану.

Еталонами стали герої французьких фільмів на той час – Жан Габен, Ліно Вентура та Жан-Поль Бельмондо. Зазвичай вигляд кіногероя завершував плоский кашкет білого кольору. На той час швейна промисловість випускала тільки кашкети–шестиклинки та лише темних тонів. Щоб бути в модному тренді молодь шила подібні кашкети у "приватників", так тоді називали кравців, які нелегально виготовляли одяг та головні убори. Але їхнє виготовлення коштувало дорого, і не всім було по кишені. На початку 60-х, у магазинах Дніпродзержинська (нині Кам`янське) з'явилися плоскі кашкети білого кольору у вузьку чорну смужку, які нагадували кашкети кіногероїв і які одразу стали користуватися величезним успіхом у молоді. Їх носили школярі, студенти, молоді робітники і навіть люди похилого віку. Вважалося, що людина одягнена у білий плащ і білий кашкет був "одягнений за модою".

На фото: 26-річний Дмитро Іванович. 25.03.1964.

 

Add a comment
Новини України і світу
Спорт
Игровые (с мячом) виды
Футбол
Мини-футбол
Баскетбол
Волейбол
Гандбол
Пляжний футбол
Технические виды
Авто
Мото
Авиаспорт
Велоспорт
Стрельба пулевая
Стрельба из лука
Фехтование историческое
Судомоделизм
Силовые виды
Тяжелая атлетика
Пауерлифтинг
Гиревой спорт
Единоборства
Тхеквондо
Бокс
Кикбоксинг
Дзюдо
Вольная борьба
Каратэ
Айкидо
Фрифайт
ММА
Хапкидо
Комбатан
Легкая атлетика
Бег
Ходьба
Прыжки и метания
Теннис
Большой
Настольный
Водные виды
Поло
Плавание
Прыжки с трамплина
Синхронное плавание
Гребля
Водный туризм
Гимнастика
Художественная
Спортивная
Акробатика
Прыжки на батуте
Зимние виды
Хоккей
Бег на коньках
Фигурное катание
Фигурное катание на роликовых коньках
Логические игры
Шашки
Шахматы
Сёги
Спортивные танцы, черлидинг
Спортивные танцы
Черлидинг
Бильярдный спорт
Паркур
Спортивные сооружения
Спортивное ориентирование
Культура
Образование
История
Известные люди города
Памятники города
"Листая старые газеты"
50-е годы
60-е годы
70-е годы
80-е годы
90-е годы
История одной фотографии
История транспорта
Рекорды Города
Первые
Последние
Единственные
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Популярное за неделю

черв. 26, 2022 125 КАМ`ЯНСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ "УКРПОШТИ" № 51937 ЗМІНИЛО АДРЕСУ
Відділеня Кам'янської "Укрпошти" № 51937, яке працювало на Наддніпрянському проспекті,…
черв. 26, 2022 84 ФУТБОЛІСТИ СЄВЕРОДОНЕЦЬКА, ЩО МЕШКАЮТЬ У КАМ`ЯНСЬКОМУ, ВИГРАЛИ КУБОК КИЄВА
У столиці України 25 червня завершився благодійний відкритий Кубок Києва серед…
черв. 26, 2022 63 ЧОМУ СІМЕЙНІ ТРУСИ ДНІПРОДЗЕРЖИНЦІВ БУЛИ УНІВЕРСАЛЬНИМИ І ВВАЖАЛИСЯ СИМВОЛОМ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ
На фото з архіву сім`ї Кульвінських: трудящі ДДРЕС на Дніпрі. Середина 50-х років. До…