Автором арки стадиона «Победа», построенного в 1955 году, является Михаил Осипович Барщ. Из знаменитых его работ, известных, пожалуй, каждому, - монумент Покорителям космоса в Москве и памятник Циолковскому.
Точно такая же арка, но без скульптур, украшает и сейчас вход на минский стадион «Динамо». Весной 1946 года в столице Белоруссии началось его восстановление по проекту творческой мастерской Николая Джеймсовича Колли. Поскольку стадион был подведомственным НКВД, как и строительство «шлакового завода» в Днепродзержинске, которому принадлежал и стадион «Победа», то вполне возможно, что использовали уже готовый минский проект.
В отличие от белорусской арки-близнеца, наша была украшена скульптурами лыжников, толкателя ядра и метателя копья.
От былого великолепия сейчас уже мало что осталось. В 90-х упали толкатель и метатель. Обваливается лепнина и штукатурка. Будто время выполняет решение Второго съезда архитекторов СССР, прошедшего в 1955 году, где Михаил Осипович Барщ был подвергнут критике за «украшательские проекты». Увы, о реконструкции и спасении этой арки, когда-то присутствовавшей во всех комплектах фотооткрыток и в фотоальбомах о городе, даже не заходит речь.
Справка:
Барщ Михаил Осипович (1904-1976) - советский архитектор.
Родился в Москве. Закончил московский ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН в 1926 году. С 1934-го трудился в мастерской-школе архитектора И.В. Жолтовского.
С 1935 г. - преподаватель Московского архитектурного института; звание профессора получил в 1947-м. С 1950 года руководил мастерской Гипрогора. В 1968 г. - лауреат Государственной премии Белорусской ССР.
Автор: Людмила Глок
ИСТОЧНИК: сайт sobitie.com.ua
Add a commentАвтором арки стадиона «Победа», построенного в 1955 году, является Михаил Осипович Барщ. Из знаменитых его работ, известных, пожалуй, каждому, - монумент Покорителям космоса в Москве и памятник Циолковскому.
Точно такая же арка, но без скульптур, украшает и сейчас вход на минский стадион «Динамо». Весной 1946 года в столице Белоруссии началось его восстановление по проекту творческой мастерской Николая Джеймсовича Колли. Поскольку стадион был подведомственным НКВД, как и строительство «шлакового завода» в Днепродзержинске, которому принадлежал и стадион «Победа», то вполне возможно, что использовали уже готовый минский проект.
В отличие от белорусской арки-близнеца, наша была украшена скульптурами лыжников, толкателя ядра и метателя копья.
От былого великолепия сейчас уже мало что осталось. В 90-х упали толкатель и метатель. Обваливается лепнина и штукатурка. Будто время выполняет решение Второго съезда архитекторов СССР, прошедшего в 1955 году, где Михаил Осипович Барщ был подвергнут критике за «украшательские проекты». Увы, о реконструкции и спасении этой арки, когда-то присутствовавшей во всех комплектах фотооткрыток и в фотоальбомах о городе, даже не заходит речь.
Справка:
Барщ Михаил Осипович (1904-1976) - советский архитектор.
Родился в Москве. Закончил московский ВХУТЕМАС-ВХУТЕИН в 1926 году. С 1934-го трудился в мастерской-школе архитектора И.В. Жолтовского.
С 1935 г. - преподаватель Московского архитектурного института; звание профессора получил в 1947-м. С 1950 года руководил мастерской Гипрогора. В 1968 г. - лауреат Государственной премии Белорусской ССР.
Автор: Людмила Глок
ИСТОЧНИК: сайт sobitie.com.ua
Add a commentЗлива рекордів
Кубок СРСР з підводного плавання
Сини Аслій Карапетянівни Карапетян - Шаварш, Камо і Анатолій піднесли своїй матері на 8 березня незвичайний дарунок. Всі троє увійшли до фіналу Кубка СРСР зі швидкісних видів підводного плавання і запросили її на змагання, які проходили в Дніпродзержинську. Вболівати за синів приїхав і їх батько - Володимир Семенович. І тут, в місті Прометея, на батьків чекав ще один сюрпириз...
Кубкові змагання проводились на Дніпропетровщині вперше. Сам Кубок - велику кришталеву вазу золотистого кольору - встановлено Центральним Комітетом ДТСААФ СРСР як перехідний приз в 1971 році. Тричі його володарями були спортсмени Центрального спортивного клубу Військово-Морського Флоту (Москва). Цього разу кришталева нагорода за спортивну доблесть змінила постійну прописку.
Змагання з підводного плавання в нашій країні як військово-прикладного виду спорту проводяться з 1957 року. Першим чемпіоном країни був ленінградець Рем Стукалов. Через рік пальму першості завоював москвич Іван Канунніков. В 1962 році затверджено норматив майстра підводного спорту. Першими цього почесного звання удостоїлись тоді москвич Юрій Нодічев, таллінець Олександр Гульк і киянин Олександр Годований. У першому чемпіонаті Європи, який проходив в Італії де виступали найсильніші плавці-підводники із Франції, Бельгії, Голландії, Данії, ФРН, НДР, ЧССР перемогли радянські спортсмени. А в особистій першості чемпіонами став москвич Сергій Тарасов. На змагання в Дніпродзержинську він виступав у ролі судді-стартера.
Постріл - і восьмеро спортсменів немов дельфіни пірнають під воду. Перший заплив, другий, третій. В басейні "Прометей" - понад 200 спортсменів-підводників з Москви, Ленінграда, Талліна, Томська, Саратова, Севастополя, Києва, Мінська, Красноярська, Новосибірська, Баку, Єревана, Дніпропетровська змагалися за право бути володарями жетона "Переможець", а 24 команди - за кришталевий Кубок СРСР. В прoграмі: швидкісне плавання в ластах, естафета, підводне плаванння. Учасники змагання з підводного плавання повинні пройти всю дистанцію під водою.
В перший же день змагань серед чоловікав на дистанції 800 метрів підводного плавання єреванець Шарваш Карапетян встановлює світовий рекорд. Його час - 7 хвилин 01,6 секунди.
Шаварш був першим на фініші і в пірнанні (17,2 секунди), другим його брат Камо (17,4 сек), і третім - москвич Віктор Кадашевич (17,7 сек.).
Шаварш Карапетян - студент 3 курсу Єреванського інституту фізичної культури, депутат міської Ради депутатів трудящихся, делегат комсомолу XXVII Вірменії.
На дистанції 400 метрів в ластах першим фінішував у фінальному запливі Юрій Краветс - герой позаторішньої першості ЦР "Труд", яка розігрувалася в цьому ж басейні (тоді він був першим майже на всіх дистанціях). Сьогодні на чотирьохсотметрівці його час - 3 хвилини 37,0 сек.
Дві десятих секунди програла у плаванні на 800 метрів в ластах студентка II курсу Ленінградського інституту залізничного транспорту Тамара Самотей своїй давній суперниці із Москви Тетяні Никифоровій, час якої - 8.26,5 сек. А от на 100-метровій дистанції Тамара - перша (51,1 сек). І от ще один сюрприз - у фінальному запливі на 200 метрів ленінградська спортсменка встановлює світовий рекорд - 1 хв.56,7 сек.
На дистанції 400 метрів підводного плавання для жінок перше місце і звання чемпіона завоювала спортсменка із Новосибірська Ірина Андрєєва. На стометрівці плавання в ластах серед чоловіків переміг Ленінградець Станіслав Конайгородський.
У підводному плаванні серед чоловіків на дистанції 400 метрів головний суддя змаганнь суддя всесоюзної категорії Олександр Михайлович Тихонов (Ленінград) фіксує народження ще одного світового рекорду. Його автор - знову Шаварш Карапетян (3 хв.19,4 сек.). Шаварш виборов звання переможця і на дистанції 100 метрів підводного плавання (39,3 хвилини). Не пощастило на цій дистанції киянину Юрію Василенку. Вже коли от-от мав пролунати свисток судді, а за ним стартовий постріл, у нього з вибухом зірвало шланг із кисневого балона. Дехто із спортсменів, які приготувалися до старту, стрибнули у воду, переплутавши вибух із пострілом стартового пістолета...
Зійшла зі стометрової дистанції підводного плавання екс-рекордсменка світу Надія Турукало (технічна несправність: закінчився кисень в балоні). На цій дистанції перемогла Ірина Авдєєва (44,4 сек.).
У змаганнях з плавання в ластах у запливі на 200 метрів серед чоловіків звання чемпіона виборов москвич Олексій Семибратов (1.40,0 сек.).
Суперництво за Кубок країни вели головним чином дві команди - ЦСК ВМФ і СКА (Новосибірськ). Москвичі весь час лідирували і, здавалося, вони в четвертий раз стануть його володарями, але в естафетному запливі 4Х100 метрів команда ЦСК ВМФ була знята з дистанції за порушення правил, новосибірці вийшли вперед. Вони і стали володарями Кубка. На другому місці - ЦСК ВМФ, на третьому - СКА Алма-Ати.
Плавці -підводники роз'їжджалися з добрим настроєм. Вони вдячні організаторам змагань Дніпропетровському і Дніпродзержинському морським клубам. Їх чудово приймали гостинні дніпродзержинці.
С.Шведун
"Прапор юності" березень 1974 р.
www.scubadiving.ru/biblioteka/Knigi/sportsmen_podvodnik_041.pdf - результаты
