10 квітня для людей похилого віку співробітники центральної міської бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка провели пізнавальний захід, в якому знайомили з новими топонімами Кам`янського.
"Розпочали його з розповіді про Петра Калнишевського, чиє ім`я носить площа в центрі нашого міста, яка раніше називалася площею імені Дзержинського", - пояснила бібліотекар Людмила Ревко. Послухати її розповідь про те, хто такий Петро Калнишевський, прийшли ветерани міської організації, якою керує Людмила Іванівна Тесьолкіна. Кожному з присутніх в кінці зустрічі вручили пам`ятку, в якій вказані нові і старі назви вулиць, провулків, площ Кам`янського.
В начале 1990-х годов на постсоветском пространстве в моду вошла телеигра “Поле чудес”. При звуках знакомой мелодии, люди семьями собирались у голубых экранов телевизоров и вместе с участниками этого шоу пытались разгадывать задания, предложенные ведущим Леонидом Якубовичем. Многие мечтали попасть в студию, а уж выиграть хотели все. Мечтал и я. И эта мечта исполнилась в октябре 1994 года. К сожалению у меня от той игры остались лишь пригласительный билет на капитал-шоу “Поле чудес” да газета с автографом Л.А.Якубовича. Ни фото, ни видеозаписи не было. И лишь через 23 года на канале “Ютуб” появилась оцифрованная запись той игры.
Первая тройка игроков: 1.Галина Васильева 2.Михаил Аберун 3.Ирина Митусова
Вторая тройка игроков: 1.Вера Жусова 2.Роман Романюк 3.Александр Минаев
У Дніпровському видавництві "Ліра" вийшла книга "Це потрібно живим": книга Пам'яті воїнів Другої світової війни, похованих в Кам'янському (Дніпродзержинську).
Автор-упорядник книги - член краєзнавчого товариства "Кам'янське-Дніпродзержинськ" Тарас Шульга. Книга Пам'яті є результатом дослідження, проведеного і представленого в рамках проекту громадської організації "Інформаційно-дослідницький центр "Інтеграція та розвиток" Формуючи локальну культуру пам'яті" за підтримки DVV International в Україні і сприяння Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини.
Видання книги стало можливим завдяки перемозі в конкурсі історичних дослідницьких проектів Асоціації Німецьких Народних Університетів в Україні в партнерстві з Всеукраїнською асоціацією викладачів історій "Новий час".
2-3 листопада 2018 року о 10:00 запрошуємо до Музею історії міста Кам’янське (м. Кам’янське, проспектСвободи, 39,) на міждисциплінарний круглий стіл “Радянське минуле в музеї. Переосмислення”, який відбудеться в рамках проекту “Культ чи Культура: Школа музейних компетенцій”, що реалізовується у співпраці з Goethe-Institut в Україні, ГО «Український центр розвитку музейної справи», Українським інститутом національної пам’яті та за дружньої підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Під час круглого столу відбудуться три панельних дискусії, на яких будуть розглянуті виклики, які стоять перед музейними закладами в переосмисленні й представлені радянського періоду. Особлива увагу буде приділена критичному переосмисленні колекції подарунків Леоніду Брежнєву, що зберігаються в фондах Музею історії міста Кам’янське.
Спікери – Віктор Брехуненко, Орест Голубець, Кирило Галушко, Софія Дяк, Василь Павлов, Дмитро Іванов, Ігор Пошивайло, Ігор Кулик, Зоряна Білик, Юлія Шиленко, Оксана Баршинова.
Модератори – Юрій Митрофаненко, Наталія Іванченко.
ПРОГРАМА
2 листопада Екскурсії по місту Кам’янське та по експозиції Музею історії міста Кам’янське
3 листопада Відкриті фонди. Колекція подарунків Л. І. БрежнєвуКруглий стіл «Радянське минуле в музеї. Переосмислення» в форматі трьох панельних дискусій: Панель 1. Історична пам'ять періоду «застою»: моделі та їх переосмислення. Панель 2. Радянське мистецтво: від фондосховищ до презентацій. Панель 3. Радянська спадщина: шляхи інтерпретації в музеї
Довідка про спікерів - Оксана Баршинова – завідувач відділу мистецтва Національного художнього музею України - Зоряна Білик – історик, релігієзнавець, заступник директора Львівського музею історії релігії. - Віктор Брехуненко – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. - Кирило Галушко – кандидат історичних наук, доцент Педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, український соціолог, публіцист, блогер, літератор. - Орест Голубець – доктор мистецтавознаства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор Академії мистецтв України. Організатор та співорганізатор міжнар. акцій «Джерела свободи» (м. Вроцлав, Польща, 1997), «Мистецтво на зламі тисячоліть» (Львів, 1998), «Пункт перетину» (Штуттґарт– Лодзь–Львів, 2000–01). - Cофія Дяк – доктор філософії, директор «Центру міської історії Південно-Східної Європи». - Дмитро Іванов – художник-дизайнер. - Василь Павлов – історик, провідний спеціаліст відділу військово-патріотичного виховання Управління інформаційно-пропагандистського забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, радник Глави Адміністрації Президента України, іїголова ГО «Центр мілітарної історії» - Ігор Пошивайло – етнолог, музеєзнавець, кандидат історичних наук, заслужений діяч мистецтв України, генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. - Юлія Шиленко – історик, головний хранитель фондів Національного музею Тараса Шевченка. - Ігор Кулик – український громадський діяч, архівіст. Начальник Управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті Українського інституту Національної пам’яті.
Модератори: - Юрій Митрофаненко – кандидат історичних наук. - Наталія Іванченко – кандидат філологічних наук
Додаткова програма:Лекторій «Музей та час»
2 листопада, о 13.00 Віктор Брехуненко. Висвітлення історії російсько-українських воєн в загальноосвітніх школах. Орест Голубець. Українське мистецтво ХХ століття: проблеми і парадокси.
3 листопада, поч. о 10.00 Василь Павлов, Дмитро Іванов. Декомунізація, дерадянізація, деімперіалізація музейних експозицій: проблемні питання (на прикладі військово-історичних музеїв України).
До участі запрошуються співробітники музейних установ, в фондах яких зберігаються колекції радянського періоду.
Темою жовтневого засідання краєзнавчого клубу була історія створення пожежної команди на Дніпровському металургійному заводі.Олександр Слоневський на підставі документів розповів про її дореволюційну складову.
Ідея створення при заводі пожежної команди виникла у тодішнього директора Ігнатія Ясюковича в 1890-му році відразу після пожежі в будинку, де він сам і проживав. Тоді пожежу силами службовців заводу, які жили поруч, вдалося погасити. Багато з них у вільний час займалися пожежогасінням на добровільних засадах - тоді це була поширена практика. Подібну пожежну команду було вирішено створити і при заводі з власне самих робітників. Тобто пожежний трудився в цеху, а по тривозі прямував в частину на території заводу, де переодягався і відправлявся на гасіння, або знаходився на чергуванні.
Всього пожежних було 60 чоловік, які служили в чотирьох взводах. Командували ними чотири брандмейстера і брандмайор. Обоз, так тоді називали матеріальну частину, складався з одного парового насоса - на залізничній платформі, трьох великих ручних насосів, одного малого насоса, чотири бочки для води, одна віз, кілька мотузкових драбин. Крім того, пожежники мали 70 мундирів з парусинової тканини, і таку ж кількість із сукна. Зарплату заводські вогнеборці не отримували.
До революції пожежні заводу взяли участь в гасінні 35 пожеж на території підприємства, найсерйознішим з яких стала пожежа в залізопрокатному цеху, в результаті якого останній повністю згорів. Крім заводу, гасили добровольці пожежі і в селі Кам'янському - з дозволу директора, звичайно. Також вони брали участь в гасінні старої будівлі літнього яхт-клубу.
До речі, на той час заводські пожежники були непогано екіпіровані. Всі новинки пожежної справи закуповувалися, дещо виготовлялося на самому заводі. Не останню чергу в оснащенні команди приймала участь і почесний голова - двоюрідна сестра Миколи II велика княгиня Марія Павлівна. Так, вже в 1909 році наші вогнеборці випробували новинку - перші пінні вогнегасники, яких потім і було закуплено 47 штук. А в 1910 році на заводі була встановлена нечувана на ті часи новинка - електрична протипожежна сигналізація.
До речі, в Кам'янському була своя пожежна частина, але працювала вона окремо.
На жаль, після революції 25 заводчан-пожежних було репресовано, 21 з них розстріляли. Так що загальна фотографія, яку представив Олександр Слоневський, стала, за його словами, своєрідним надгробним зображенням.
