Міжнародним днем кавуна вважається 3 серпня. Це свято, започатковане американцями, присвячене одному з найулюбленіших літніх фруктів, який відомий своєю соковитістю та солодким смаком. Дата святкування обрана невипадково, адже саме на початку серпня спостерігається пік збирання врожаю кавунів.
* Українське слово "кавун" походить від турецького kavun, тобто диня. А от з англійської назва watermelon дослівно перекладається як "водна диня". І це досить логічно, тому що кавуни на 92% складаються з води. Для порівняння, у тілі медузи води приблизно 95%, організмі новонародженої дитини – 80%, а дорослої людини – 65-70%.
* Батьківщиною кавунів є пустеля Калахарі в Південній Африці. Там досі зустрічаються дикі кавуни невеликих розмірів (як тенісний м’яч) і вагою близько 200 грамів. Понад 4000 років тому кавуни почали вирощувати в Стародавньому Єгипті, про що свідчать знайдені в єгипетських гробницях зображення і насіння кавунів. У Західну Європу кавуни завезли в епоху хрестових походів приблизно 700-900 років тому. Сіяти кавуни, а не ввозити з інших країн, почали тільки в середині 17 століття. У той час кавуни не їли свіжими. Поки їх тривалий час доставляли з-за кордону, вони втрачали свіжість і ставали непридатними для вживання в свіжому вигляді. Тому кавуни їли тільки після тривалого вимочування і варіння в цукровому сиропі з прянощами і перцем. Кавун треба їсти з чимось жировмісним (сиром, горіхами). Сьогодні існує понад 1200 сортів кавунів, які вирощують в 96 країнах світу.
* На Херсонщині встановлено 2 пам’ятника кавуну — в місті Гола Пристань та на трасі, що веде з Дніпропетровської області (від Кривого Рогу і Нікополя) на південь, біля села Осокорівка Нововоронцовського району. Щорічно в кінці серпня на Херсонщині в місті Гола Пристань, проводили фестиваль “Український кавун — солодке диво”. 2022 року мав відбутися 19-й фестиваль, однак через окупацію зробити це було неможливо.
* Солодкість кавуна вимірюють за 12-бальною шкалою Брікса.
* Денсуке (сорт) — є найдорожчим кавуном в світі. Це кавун вирощується на Хоккайдо (Японія). Вважається, що в Індії вирощують самий незвичайний сорт кавунів. Їх вирощують в гамаках, розвішаних над водою. Дно вистилають мохом, потім заповнюють мулом і висаджують розсаду. У таких умовах плоди виростають просто неймовірних розмірів. Збирають урожай з човнів. Рекордсмен по кількості найдивніших сортів кавунів — Японія. Тут вивели кавуни різної форми — кубічні, у вигляді піраміди і навіть у формі серця; кавуни з жовтою м’якоттю і кавуни-малятка — діаметром до 10 см. У В'єтнамі існує цікава традиція. Під час святкування в'єтнамського Нового року (“Тет”) на стіл завжди подають кавуни. Вважається, що червоний колір кавуна символізує удачу. А кавунове насіння вживають як закуску.
* Середня вага кавуна коливається від 5 до 10 кг, хоча буває менше і більше. А найбільший кавун в світі було вирощено в США. Американський фермер Ллойд Брайт з Арканзасу в 2005 році виростив кавун сорту Кароліна-Кросс (Carolina Cross) вагою 122 кілограми! Навесні 2006 року цей кавун був занесений в Книгу рекордів Гіннеса. Однак, крім величезних кавунів, існують ще й карликові кавуни. У Південній Америці вирощують маленькі кавуни довжиною всього в 3-4 сантиметри, звані Pepquinos. За смаком вони нагадують свіжий огірок і часто використовуються в дорогих ресторанах для приготування різних салатів, щербету або як закуска. Існують такі солодкі ласощі, як нардек, або кавуновий мед. Для його приготування кавуновий сік довго випарюють на повільному вогні, поки він не загусне і не набуде консистенції меду.
Вчені постійно дізнаються всі нові відомості про давно відомих і нещодавно виявлених створення тваринного світу. Ці відкриття іноді вражають настільки сильно, що здаються нереальними. Природа вміє дивувати і моментами навіть шокувати. Тому хочеться поділитися з вами цікавою інформацією.
* Забарвлення фламінго від природи не рожеве. Птахи з'являються на світ сірими, і тільки з часом їхнє оперення набуває звичного для нас рожевого забарвлення. Вся справа в раціональних птахів. Він складається з особливих рачок і синьо-зелених водоростей, які містять натуральний рожевий барвник каротиноїд. Саме і він робить їхнє пір'я настільки яскравим і привабливим.
* Серце креветки знаходиться в її голові.
* Очі північних оленів взимку стоять синіми. Така адаптивна здатність дає можливість тваринам краще бачити при слабкому освіті. Цікаво, але у деяких оленів очі взимку можуть ставати не тільки синіми, а й зеленими.
* У природі не існує самців траурних геконів (Lepidodactylus lugubris). Це повністю жіночий вид, здатний сам самовідтворюватися без участі. Близько 70 видів тварин у світі показали схожу поведінку, серед них деякі краби та равлики.
* Перед тим, як стати метеліком, гусениця перетворюється на желе. Коли гусениця стає лялечкою, у неї далеко не відразу виростають крила. спочатку її тіло перетворюється на в'язку речовину, яка за деякий час перетворюється в чудову комаху.
Як не дивно, краватка - цей типовий чоловічий аксесуар має військове коріння. Перші свідчення того, що в давнину носили краватки, належать Китаю й датовані приблизно 200 роком до нашої ери. Річ у тім, що імператор Цінь Ши Хуанді так боявся смерті, що спершу заповів поховати всіх своїх стражників разом з ним для захисту в потойбічному світі. Зрештою за порадою почту наказав створити лише точні копії охоронців. А 1974 року ці статуї "теракотової армії" виявили археологи й помітили на шиї в кожного воїна пов’язки, подібні до краватки, — подарунок лідера на знак визнання хоробрості. Про іші цікаві факти ви дізнаєтесь прочитавши нижче та продивившись відео https://www.youtube.com/watch?v=aFoMoF1QSEs
* Останнім із широковідомих вузлів краватки є вузол "Пратт", який був представлений публіці у 1989 році.
* У Швеції біла краватка одягається виключно на похорон.
* Класична краватка в косу смужку - "regimental". В Англії смужки йдуть справа-наліво, зверху-вниз, в американському варіанті: зліва-направо зверху-вниз.
* Свій сучасний вигляд краватка-метелик набула після постановки в 1904 році опери Дж. Пуччіні "Чіо-чіо-сан", коли на всіх музикантах оркестру була краватка, зав'язана метеликом.
* Кольори, які ви виберете, можуть багато розповісти про вашу особистість і повідомлення, яке ви хочете передати. Наприклад: Блакитний і зелений заспокоюють і підбадьорюють – ідеально підходять для ділових зустрічей або ситуацій, коли ви хочете виглядати доступним і гідним довіри; Червоні та рожеві випромінюють енергію та пристрасть – чудово підходять для світських заходів або коли ви хочете виділитися; Нейтральні (білі, сірі, чорні) пропонують полотно для будь-якого кольору краватки, забезпечуючи гнучкість і елегантність. Справа не лише в самих кольорах, а й у тому, як вони доповнюють ваш тон шкіри та подію, для якої ви одягаєтеся.
В радянські часи чомусь чи не найкращими місцями культурного відпочинку вважалися локації, де раніше знаходилися... кладовища. Згадаймо Кам`янський парк культури і відпочинку, до відкриття якого раніше був розташований Заводський (інша назва – Фабричний) цвинтар. А в Харкові на території сучасного стадіону Металіст" було теж кладовище (Святого Духа). Про це згадується в журналі "Физкультура и спорт" № 1 від 1928 року.
"Датою народження заводського стадіону "Металіст" в Харкові вважається 1927 рік. Будівництво було розпочато у 1926 році. На Плеханівській вулиці на той час був занедбаний цвинтар, до нього примикали пустирі. У період громадянської війни та повоєнної розрухи працівники заводу розбивали тут огороди. Але в міру налагодження мирного життя з'явилися інші запити та прагнення. Будівництво було оголошено всенародним. Завод допоміг технікою. Протягом двох років у будівництві брали участь сотні робітників та службовців. Виріс красень – стадіон із футбольним полем, невеликими трибунами, ігровими майданчиками, з єдиним на той час в Україні велосипедним треком, двома спортивними залами тощо. Стадіон "Металіст" став центром спортивного життя не лише ХПЗ, а й усього Харкова. На ньому проводилися міські та республіканські чемпіонати та змагання, матчові зустрічі тощо".
Більш докладніше про історію стадіону писалося на форумі вболівальників ФК "Металіст" https://forum.metalist-kh-stat.net.ua/showthread.php?tid=4964
З давніх-давен петриківським розписом прикрашали одяг, посуд, музичні інструменти та стіни домівок. Вважалось, що він є оберегом і захистом від пристріту.
Відео https://www.youtube.com/watch?v=6-jreLgD0Yw
* Петриківка зародилася на вибіленій стіні селянської хати мазанки. Господині (або як їх називають в Петриківці — “чепурушки“) прикрашали сакральними орнаментами піч – годувальницю сім’ї, та бігунцями оздоблювали вікна і двері. Згодом розписи перейшли на речі домашнього вжитку та папір.
* Людмила Бушинська, модельєр з України, надихнувшись яскравою палітрою петриківки створила серію одягу "Петриківська чепурушка". І не звичайну, а рівня haute couture: різноманіття сорочок, спідниць, суконь, які поєднали в собі типові риси народного вбрання та тенденції сучасної моди https://www.youtube.com/watch?v=dARxakZRJKs&t=493s
* Унікальний інструмент в петриківці – "котячка". Це пензлик зроблений власноруч з пучка котячої шерсті, і примотаний до палочки. Котячий пензлик дає унікальний візерунок, який іншими пензликами ніяк не зробиш.
* Для традиційного петриківського розпису характерне біле тло. Чорний колір в петриківці з’явився лише в 1950-х роках, з масовим виробництвом сувенірної продукції на фабриці "Дружба".
* 5 грудня 2013 року петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.