Власне, чому влада повинна боятися? Мабуть, тому що людина має до роботи два стимули – користь та страх. Як працюють менеджери задля користі – це ми вже бачили і бачимо нині. Можливо, страх змусить людей влади керувати на користь більшості роботодавців-громадян.
Відомо, що страх - підходящий обмежувач, як показує історія людської цивілізації. Без такого обмежувача людина починає думати, що їй можна все. Наприклад: «Я не боюся автомобіля». Гаразд, не бійся. Але чи дає відсутність страху можливість вижити, не поступившись автомобілю дорогою?..
Влада - це породження людської безвідповідальності. Тобто люди від безвідповідальності придумали владу. Ліньки стало первісним мисливцям щодня вирішувати, куди за мамонтом йти. Вони й обрали собі вождя: нехай він вирішує. Бо завжди знайдеться в гурті той, хто над усяку роботу любить командувати. І, в разі чого, він же і відповість за невдале полювання. Головою. До тих пір, поки вождь відповідав головою за свою помилку, влада була ефективною. Тому що боялася. Не вірите - запитайте у наших славних предків - запорожців. Вони гетьманів-невдах або зрадників вбивали чи видавали ворогам...
Волелюбних козаків не дарма вважають захисниками ідеї незалежності і майстрами спецоперацій, висококласними диверсантами. А тренувались вони та заживали такої слави, переважно, конфронтуючи з владою. При цьому карали грабіжників, не заглядаючи, чужі чі свої.
Цікавий в цьому відношенні лист запорожців, написаний в 1662 році гетьману Правобережної України Юрію Хмельницькому, синові Богдана Хмельницького. Дорікаючи гетьману за його бажання повернути Україну в підпорядкування Польщі, козаки просять Юрія відмовитися від цього задуму, називаючи його «канекулой» - сказом, божевіллям. «... Орда і ляхи не захистять тебе від нас ... і ми можемо серед Чигирина (ставка гетьмана - прим.«События») взяти тебе і як непридатну п'явку викинути геть», - попереджають запорожці гетьмана Правобережжя. І застереження виявилося настільки грізним, що Юрій протягом двох тижнів після отримання листа відмовився від гетьманства і постригся в ченці.
Через кілька років козаки намагалися напоумити Івана Брюховецького, гетьмана Лівобережної України, що насаджав в Україні московські порядки. Брюховецький умовлянь і попереджень «низового товариства» не послухав, але оточив себе охороною з трьохсот московських ратників і вірних йому українців. Але це не допомогло, і гетьман був убитий козаками.
За прагнення жити по своїй волі наші предки платили головою. Їх не просто заарештовували - їх різали на шматки, саджали на кіл, вішали на гак. Але козаки вмирали за свої ідеали: «Краще смерть та воля, ніж холопська доля!».
Отже, влада виникає, коли люди, які люблять командувати, збираються разом. І займаються улюбленою справою. А решта людей не тільки підкоряються, а й годують цих командирів, і продовжують це робити навіть коли команди помилкові або злочинні. Чому так відбувається? Більшість людей підкоряються, бо бояться брати на себе відповідальність приймати рішення і виконувати їх. Нехай влада все робить, за все відповідає, кажуть люди, а потім дивуються: чому темно, чому холодно, чому погано пахне?! ..
Можливо, тому, що влада не боїться. Людям вона начебто необхідна, а більше владі боятися нікого.
Технічно грамотні люди знають: якщо механізм працює незадовільно, треба його розібрати, знайти непридатну деталь і замінити її. Те ж з владою: вона - це не щось монолітне, не таємнича істота, яка підкоряє нашу волю наче паразит, що живе в кишках і примушує щоразу обжиратися до гикавки. Влада – це окремі люди, які більш-менш спільно керують іншими людьми.
Люди влади - просто обслуговуючий персонал, найнятий за наші гроші вирішувати наші проблеми. Це ж ми за свої податки утримуємо посадовців, армію, поліцію. Як утримуємо, таку і якість роботи маємо…
Перш за все, влада боїться того, що люди це зрозуміють. І стануть діяти відповідно. Тобто вимагати, щоб влада їх якісно обслуговувала. Якщо хтось не справляється зі своєю роботою - звільняємо і наймаємо іншого. Це, до речі, і є демократія - влада народу. Влада роботодавців, а не найманців. Влада господарів, а не менеджерів.
Люди влади, як показує практика, бояться, що роботодавці дізнаються, хто не справляється і кого треба замінити. Це добре помітно напередодні якихось виборів. Ті, хто тримається за владу, намагаються показати, що вони працюють ефективно. Інші обіцяють, що будуть працювати краще, якщо стануть владою. Але технічно грамотні і просто тверезомислячі люди знають: якщо двоє б'ються, вириваючи один в одного з рук штурвал падаючого літака, навряд чи хтось із них хороший пілот...