На сцені Дніпродзержинського академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки покажуть шедевр української літератури, музичну комедію на дві дії Григорія Квітки-Онов'яненка "Сватання на Гончарівці".

СЮЖЕТ

Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти - бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його богатство, погоджуються. Сама ж Уляна проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини. Та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ЇХ ВИКОНАВЦІ

Прокіп Шкурат - Анатолій Вертій
Одарка (його жінка) - Валентина Галенко
Уляна (їх донька) - Ганна Бахмут
Олексій (кріпак, коваль) - Дмитро Сорокалат
Павло Кандзюба (обиватель з-під Харкова)
Стецько (його син) - Олександр Тарханов
Осип Скорик (відставний солдат) - Олександр Нагорний
Тиміш (обиватель із Заїківки) - Віктор Назаренко
Дівки, подруги Уляни.

КОЛИ - 6 березня, пятниця.
ПОЧАТОК - 18:30.

http://www.youtube.com/watch?v=p7U7SRQzHFM - художній фільм "Сватання на Гончарівці" (1958 рік).

 

 

"Не вмирає душа наша" - під такою назвою в музеї історії міста Дніпродзержинська відбудеться свято, присвячене 201-й роковині з дня народження українського поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча Тараса Григоровича Шевченка. Під час святкування лунатимуть пісні на його вірші, всі бажаючі матимуть можливість продекламувати свої улюблені рядки з "Кобзаря". Також відбудеться перегляд фільму, присвяченому Шевченку. Завершиться свято оглядом виставки "Мистецька спадщина Кобзаря" з фондів Національного музею Тараса Шевченка у Києві.

ДЕ - музей історії Дніпродзержинська (пр. Леніна, 39).
КОЛИ - 9 березня.
ПОЧАТОК - 12:00.
ДОВІДКИ ПО ТЕЛ.: (05692)3-11-10.

 

Історія краю або краєзнавство - один з найцікавіших напрямків сучасної науки. обумовлено це тим, що ніколи не вичерпається допитливість людини, котра прагне дізнатися, що відбулося на землі, де вона народилася і живе, що було до неї, як ці люди жили, що переживали, з якими труднощами стикалися, як їх переборювали; їх побут, одяг, свята і будні - всю різнобарвну палітру життя. Тож ми маємо занотовувати спогади старших люде, щоб зосталася пам'ять нашим нащадкам. Те що було сьогодні, завтра вже не повториться.

 

Село Аули Катеринославського повіту

Наша слобода завелася при Катерині. Спочатку хат тут не було, а жили запорожці в землянках під горою в байраках, біля Великого Шляху. Шлях ішов як і тепер, з Половиці(1) горою повз Романково, на Пушкарівку, Мишурин Ріг і далі аж до Києва.

 

Біля Авуль, від степу, були байраки великі, а від Дніпра - непрохідні плавні, рибні озера та прогної. Байраки звали по іменах запорожців. Позаторік(2) зрубали МАМРАКІВ байрак - це діда мого, Мамрака, кишло, він там жив. Далі жили козаки: Чепа, Хита, Шкиль, Розан, Гарасько, Лев, за їх прізвиськами і названо байраки: ЧЕПИН, ХИТОВИЙ, ШКИЛЬОВИЙ, РОЗАНОВИЙ, ГАРАСЬКОВИЙ, ЛЕВИН. Були ще байраки КРУГЛИЙ - у Круглій балці, ГЛИНЯНИЙ - у Глиняній балці, СУХЕНЬКИЙ - у Сухій балці, ВОДЯНИЙ - над поштовим шляхом, де була казенна пошта - у Водяній балці. Скрізь жили запорожці, як кажуть у народі : "де вода і байрак, там і козак". Слободу заснували запорожці: Бейгуль, Косатий Гнат, Свірник Микита, Підуст Клим, Мамрак Василь, Карабаш Антін, Шульга, Тупас, Голуб, Шапар. Їх нащадків і тепер багато в слободі. Спочатку в Авулах козаків було хоч і мало, зате всі багаті та працьовиті. У Бейгула одного було п'ять млинів: три вітряки і два водяних. Добре було колись тут жити: скільки землі займеш - вся твоя; от і тепер(3) погляньте на старі городи: у іншого десятин з десять левади з садками, в іншого три, п'ять, сім, а по десятині мало й знайдете, хіба в ледачого. У мене самого сім десятин городу біля хати та ще десятин п'ять левади в іншому місці. Ось, що в слободі озеро Царинне, воно колись було велике й глибоке, а навкруг нього була козацька царина, хліб ріс, мов очерет.

Батько мій - захожий козак з гетьманщини, а мати народилася тут, вона Мамраківна, справжнього запорозького роду. Було, покійна розповідає, як населяли слободу. Спершу почали сходитися келебердяни(4), прийшло їх сюди возів сто з сім'ями: потім посунули рашовці(5), поточани(6), гончарі з Опошні(7) та Млинів(8), панські утікачі, а потім вже як прийшли литвини, - всю слободу запоганили: народ все нечепурний, ледачий, задерикуватий та галдовитий(9). Головою тоді був старий запорожець Мирін Шкиль, по-вуличному Любка, з Романкова, бо то слобода велика і давня, там була тоді стара запорозька церква. Оце як почнуть, було, розповідає мати, люди бунтуватися, щоб зігнати литвинів, то Шкиль осідлає коня і біжить втихомирювати. "Не бунтуйте, - каже, - люди добр, у мене є бамага від самої цариці, щоб давали всім землю, бо запорожці з Чорноморії більше не вернуться". Люди послухають Шкиля і притихнуть.

Отак, коли хочете знати, було спочатку.

Про Шкиля, як вам розповісти, так це був багатий з багатих запорожців. Своєму господарству він не мав рахунку, а грошей була неймовірна сума. Гроші позичав чумакам корячком. Було питають: "Коли ж вам, діду, віддати?" "Як повернешся, синку, з Криму та вторгуєш".

Покійна мати часто, було, розповідає про царицю Катерину. Їхала вона, каже, степом, а біля неї верхами, сорок козаків; між ними був її батько, а мій дід Мамрак. Приїхала вона в Половицю та й каже:

- Запорожці, добрі молодці, з'їжтн ви меду по ложці!

- Як твоя милість, матусю, то з'їмо.

У них були вуса відкохані, довгі. Звеліла вона поставити вагани меду і подати саженні ложки... Запорожці позакручували вуса за вуха і давай один одного годувати... Цариця засміялася і дала кожному по золотому.

Дід Мамрак жив понад сто років. Як зігнали відтіля запорожців, він продав усе гапсом(10) і перебрався в Чорноморію. У Романюкові залишився племінник його і багато родичів, то було через рік-два і приїздить у гості. У племінника було чотири сина. Раз приїхав і давай пробувати, котрий годиться в чорноморці. Посадив одного на лошака-неука - упав, посадив другого - упав, третього - і той упав. "Е, - каже племінникові, - які ж вони в тебе нікчемні... У нас було, приймають в Січ не так; у нас, було, піймають дикого лошака і велять сідати без сідла, без вуздечки, обличчям до хвоста. Хто проскакає увесь степ і повернеться здоровим, той і козак! Посадив четвертого. Той узявся за гриву і помчав, скільки зором сягнеш. Гасав, гасав на тому лошакові, поки втомив його і повернувся додому. Дід і каже: "оцей годиться в козаки!"

- Як має охоту, хай козакує, - каже батько.

Посідлали дід з онуком коней і подалися під черкеси. Тільки їх і бачили.

 

Е, колись запросто жилося. Хати робили маленькими і хто де попало. Хранцузької зими (1812 р.) мені було сім років, а на тринадцятому годі мати пошила штани. Тоді мода була водити дітей у довгих сорочках і підперезувати мотузочкою(11). Дівчатам, було, інша мати дає запаску на дванадцятому годі, а коли водить в одній сорочці, аж поки хлопці не покличуть на досвітки... Хранцузька зима мені і тепер пам'ятна! Тод і снігом укрило всі слободи, не видно було й дахів. Люди вилазили в димарі і відкопували скотину, сіно ц паливо. В кого було багато коней, овець, скотини - все видохло. Кажуть, хранцузьке військо тоді стояло під Москвою, а як ушкварили морози, воно поїло всіх кішок і подалося натьоки. Багато загинуло хранцуза з голоду і холоду, бо путящого одягу не було і ходили в черевиках.

Дід Гаврило Карпович Карпенко (Рогаченко), 84 р., с.Аули Катериносл. пов., 2 липня 1889 р.

1 - так звали запорозьку слободу на місці нинішнього Катеринослава.
2 - 1885 року
3 - 1889 р.
4 - з містечка Келеберди на Дніпрі, Кременчуцького повітру, Полтавської губернії - колишнє сотенне містечко Полтавського повітру.
5 - містечка Рашевки Гадячського пов. Полт. губернії на р.Пслі.
6 - с.Потоки Кременч. пов., на р.Пслі.
7 - с. Опошня Зеньковського пов. Полт. губ. на Ворсклі.
8 - село Млини, також десь на Полтавщині.
9 - ворожбитський.
10 - все оптом.
11 - шворкою, вірьовкою.

Джерело: книга "Народна пам'ять про козацтво" СП "ИНТЕРБУК" 1991 р. (ст. 40-43)

Зимний Кубок КВН стал открытием пятого юбилейного сезона «Лиги КВН DnDz». Теплый и радушный киноконцертный зал "Мир" уже в который год принимает игры КВН. И этот сезон не стал исключением. В пятый юбилейный год Лига КВН DnDz решила несколько сменить схему сезона с привычной «олимпийской» (фестиваль, четвертьфиналы, полуфиналы и финал) на схему Кубков. Что, в свою очередь, даст возможность зрителю насладится творчеством большего количества команд. Таким образом, в сезоне планируется проведение четырех Кубков. Зимнего, Весеннего, Кубка Осени и Супер Кубка. В Супер Кубке примут участие победители сезонных кубков. Вот такая простая и веселая схема юбилейного сезона.

В жюри традиционно присутствуют именитые КВНщики Днепродзержинска, а так же креативные гости. В этот раз оценивали мастерство выступавших журналист сайта 5692 Николай Коваль, резидент "Коктейль Холла" DJ Дмитрий Горте, первая леди Днепродзержинского КВН, лучшая актриса Ассоциации КВН Украины Наталья Стручкова, чемпион студенческой лиги КВН, участник «Сomedy Battle», «Рассмеши Комика», капитан легендарной команды КВН «Светофор» Владимир Круголь, чемпион Слобожанской лиги КВН, четвертьфиналист премьер лиги КВН, вице чемпион Высшей Украинской лиги КВН, исполнительный директор лиги КВН ДнДз Онищук Роман. Ну, а программу вел бессменный ведущий и организатор КВН–движения в Днепродзержинске Алексей Кирик.

А 21 февраля на сцену выходили 7 команд: "Дом культуры" (село Елизаветовка), "Феникс" (Днепродзержинск), "Slash" (Днепропетровск), "Сладкий Крепкий Чай" (Днепропетровск), "Анжела" - Город сказка, город мечта" (сборная Днепродзержинск-Кривой Рог-Днепропетровск), "Карусель" (Полтава) и "Млека" (Днепропетровск).

Каждая команда продемонстрировала свою визитку. Конкурс приветствие был разбит на два блока. Между блоками команды показали умение импровизировать, играя в разминку с залом. В итоге обладателями Зимнего Кубка стали днепропетровские команды "Анжела" и "Млека". По решению жюри в Супер Кубок так же приглашены полтавская "Карусель" и "Дом Культуры" из Елизоветовки.

4 апреля Лига КВН DnDz приглашает всех любителей продлевать свою жизнь с помощью смеха на «Кубок Весны». Как обычно это действо принимает киноконцертный зал "Мир". Начало в 17:00.

Текст: Юлия Билык, администратор Днепродзержинского КВН.

http://vk.com/album-4764684_212025598 - фото Зимнего Кубка КВН

 

Зал українського кіно музею історії Дніпродзержинська запрошує на перегляд фільму "Залізна сотня" режисера Олеся Янчука.

Фільм знятий за мотивами книги Юрія Борця "У вирі боротьби", що ґрунтується на реальний подіях 1944 року, учасником яких був автор.
"Залізна сотня" – один з найкращих фільмів про Українську Повстанську Армію. Сюжет фільму вирізняється динамічністю і гострою емоційністю. Чудова операторська робота і органічний акторський склад роблять цю кінострічку цікавою для широкого глядацького загалу.

ДЕ - музей історії Дніпродзержинська (пр. Леніна, 39).
КОЛИ - 27 лютого.
ПОЧАТОК - 16:0.
ДОВІДКИ ПО ТЕЛ.: (05692)3-11-10.