Вперше в музеї історії міста Дніпродзержинська на суд громадскості були презентовані видання, підготовлені науковим колективом музею впродовж минулого року.
"По перше хочу представити наш альбом "Козак Мамай", який вийшов в кінці 2015 року, - розповідає директор музею Наталія Буланова. - Він присвячений історико-культурологічному фестивалю "Мамай-фест". Це продовження першого тому, і називається "Музей мамаїв міста Кам'янського". Ми все-таки сподіваємося, що місту буде повернено історичну назву, і упереджаючи ці події, зробили емблему майбутнього музею. В цьому виданні представлена колекція образотворчого мистецтва мамаїв. Збираємо її під час історико-культурологічних фестивалів. Основна подія минулорічного, VIII фестивалю розгорталась навколо складання карти Тернопільского краю "Мамай єднає Україну". Дуже важливим продовженням започаткованої нами колекції є дарунок майже трьохсот робіт (малярство, скульптура) нашого земляка Михайла Мігріна, який прожив у місті більше десяти років. Вважаємо його земляком, тому що в Дніпродзержинську відбувся розквіт його таланту.
Зараз вийшли матеріали минулорічній конференції "Українське козацтво в етно-культурному просторі Наддніпрянщини", де представлені 18 статей науковців, краєзнавців із різних наукових закладів. Таких я к Інститут мистецтвознавства, етнології та фольклористики імені М.Рильського АН України, Дніпропетровський національний історичний музей імені Яворницького, заповідник Хортиця міста Запоріжжя та інші. Йде дуже цікава трактовка таких понять як місця пам'яті. На сьогоднішній день історична наука повертається до збирання матеріалів, взагалі до відпрацювання самого поняття як історична пам'ять. В зв'язку з цим звертаю увагу на статтю провідного наукового працівника Інституту мистецтвознавства, кандидата історичних наук Любові Босої "Місця пам'яті втраченого ландшафту та сучасні комумеративні практики населення Наддніпрянщини". Звісно я не могла не підтримати колегу і склала доповідь "Козацький міф на теренах Приддніпровського краю. Рефлекс історичної пам'яті". Тут дуже багато матеріалу з історії саме нашої території. В ній йдеться про те, як на сьогодні цей міф зберігається, як ретранслюється. Багато уваги приділено тим матеріалам, які зберігаються в фондах Інституту історії, Інституту мистецтвознавства, етнології та фольклористики. Мається на увазі Фонд Дмитра Яворницького "Український простолюд". Фактично ці матеріали не були ніколи опубліковані. Вони відомі тілько окремим фахівцям. В цьому цінність цієї розвідки. Багато матеріалів присвячені козацьким колекціям різних музеїв. І що цікаво, тут є роботи працівників нашого музею. А саме: "Козацтво на сторінках літопису Катеринославської вченої архівної комісії", "Заклади культури Кам'янського в тексті історії міста". Цікаві матеріали з Артемівського краєзнавчого музею "Загадка козачанської ікони Божої матері". Ця ікона вважалася покровителькою нашого края. Вона віднайшлася на Полтавщині. Там дуже відчутні впливи католицизма на іконографію. Працівник музею Євгенія Дякова прослідковує ці впливи і надає історію появи ікони в маєтку Капністів на Полтавщині. Одна із цікавих публікацій "Дід Дніпро" належить молодій аспірантці Інституту мистецтвознавства, етнології та фольклористики Анастасії Журавльовій. В своїй статті вона надає інтерпретації розуміння значення річки в духовній культурі Запорізького козацтва. Молода та амбітна людина Мирон Гордійчук написав відомості про козацтво в неопублікованному збірнику етнографічних матеріалів. Краєзнавець Зінаїда Бублій опублікувала матеріал "Особливості природно-ландшафтного розташування деревяної церкви Успіння Пресвятої Богородиці". Ця церква знаходилася в селі Шульгівка".
Невеликим сюрпризом другої частини сьогодняшньої презентації став показ фрагментів документального фільму про місто Дніпродзержинськ. Після показу, його автор історик, сценарист і літератор Віктор Олександрович Заславський представив свою монографію "Рицар Святоюрської гори".
Він прочитав три уривки з цієї праці, присвяченої історії католицизму на Західній Україні. До речі, дитинство та юність автора пройшли в Дніпродзержинську. Зараз він живе в місті Жовква на Львівщині. Але не пориває зв'язки з рідним містом, рідною школою № 16. Результатом співпраці з музеєм історії Дніпродзержинська стало створення спільного документального фільму, який вийшов ще два роки тому.
Текст: Віктор КУЛЕНКО.