На виставці представлені 29 робіт Олександра Клименка і Софії Атлантової. Виставка-ауціон, гасло якої "Придбай ікону - врятуй життя", розірвала свідомість Європи. Люблін, Берлін, Мюнхен, Лейпциг, Прага, Ганновер, Гаага - аплодували стоячи. Кошти зароблені від продажі цих ікон направляються для потреби шпиталю, який надає допомогу військовим та цивільному населенню в зоні АТО. В Дніпродзержинську виставка пробуде до 14 серпня. Потім її планують відправити до Польщі.

Ця унікальна виставка була створена в минулому році. Перша її презентація відбулася в Софії-Київській на страстну п'ятницю. "Вона утерджує перемогу життя над смерттю, - говорить директор музею історії Дніпродзержинська Наталія Буланова. - Взагалі ікони не пишуться на такому підручному матеріалі, як ящики, в яких знаходяться предмети, що несуть з собою смерть. Але в даному випадку це абсолютно обгрунтоване тим, що художники через очі святих, Богородиці, Іісуса Христа, написанних на цих уламках ящиків, стверджують життя. І вони говорять своє слово: НІ - РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ! Тій трагедії, яка сьогодні відбувається на сході України.

Ця виставка є продукт спільної творчості наших воїнів-захисників і художників. Тому що саме вони збирали ці уламки ящиків, дошок, які бачили смерть, чули обстріли "Градів", несли дуже страшну енергетику руйнації і війни. Не хочеться пафосних слів, але художники зробили громадянський подвиг тим, що створили ці шедеври, написані в класичній візантійські манері, в стилі українського барокко XVII-XVIII віків. Головний висновок, який несе ця виставка - це протест проти нашої байдужості, проти того, що ми робимо вигляд, що в Україні не гинуть люди. Ця виставка, яка говорить ТАК ЖИТТЮ".

Благословив відкриття виставки священник, настоятель парафії святого Преображіння Господнього Української греко-католицької церкви отець Ігор .

"Ніколи не мав такої нагоди, щоб розглядати ікони, написані на ящиках від патронів, снарядів, - пояснює отець Ігор. - Ці ящики носили в собі смерть, а ікони несуть життя. Тому що після смерті, після страстної п'ятниці є воскресіння, є перемога. І дивлячись на ці ікони я впевненний, що перемога буде. І це буде Божа перемога. Тому що війна, яка б вона не була, це є зло. Але розуміємо, що та війна, яка ведеться, це війна на захист, ми змушені захищатися. Вже багато наших воїнів полягли, за те щоб ми жили спокійно. І дивлячись на ікони, згадаємо їх. Згадаємо тих воїнів, які продовжують боронити нашу країну. Та не тільки згадаємо, а й помолимось за них, зробимо пожертву на їх допомогу.

Я спочатку думав, що це будуть якісь дитячі малюнки. Але побачивши ці роботи, мене вразив високий професіоналізм з яким вони виконані. Нехай ці ікони промовляють до людей. Адже вони створюються не для того, щоб ми її лише оглядали. Очі святих дивляться звернено до нас. А вже з нашого серця, з нашої душі має бути відповідь на цей погляд".

Не випадково депутати Європарламенту, де відбувалася виставка цих ікон, зустрічали її аплодисментами стоячи, розуміючи, що ці ікони передають весь трагізм ситуації, яка відбувається на сході України.

Член Національної спілки художників України Олександр Чегорка розповів про авторів ікон.

"Подружжя художників з Києва є професійними іконописцями, - говорить О.Чегорко. - Вони розписали декілка храмів, один з яких находиться в Донецьку. Їм випадково друзі привезли дошку від ящика боєприпасів. На якій потім Олександр і Софія намалювали лик святого. Сам підхід до цієї роботи був творчий. З розповідей подружжя, коли для них привозили дошки, вони відкладали всі справи і закрившись, під якимось енергетичним впливом містичності предметів із зони АТО, створювали ці ікони. І їхні роботи були на межі. Для мистецтва важливо поняття межі. Коли художник працює з якимись контрастними матеріалами: світло і тінь, радість і горе, щастя і смерть. Мені здається, що цінність цих робіт в тому, що вони зроблені щиро, що знайдено мистецький прийом, коли матеріал працює на образ ікони. Ці елементи дошок, кріплення, сліди механічних дотиків, придають своєрідну образність роботам. Ще одна характерна риса, що іконописці не пішли в сучасний стиль, а спробували накласти візантійський стиль на дерево, яке не підготовлено спеціально. По розповідям художників, ящикам з військових складів - 50-40 років. Виставка, це якийсь місточок зв'зку між мирними людьми і військовими, які знаходяться на передовій".

Текст: Віктор КУЛЕНКО.