Деталі
Категорія: 60-і роки
Для спорту
 
 
 
Розгортаючи підготовку до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, трудящі Дніпродзержинська намітили здійснити трирічку здоров`я. Вони зобов`язалися в 1965-1967 роках створити базу для найширшого розгортання в місті фізкультури і спорту, організації здорового відпочинку трудящих. Чимало з наміченого зроблено в минулому році. Ще більше треба попрацювати далі. Бюро міськкому КП України розглянуло підсумки зробленого і визначили, як об`єкти, передбачені раніше взятими зобов`язаннями, мають бути споруджені в другому році трирічки здоров`я. В 1966 році ми повинні здійснити такі заходи:
ордена Леніна завод імені Дзержинського (директор т. Філонов):
почати будівництво плавального басейну,
реконструювати стадіон "Металург",
спорудити 4 простих дитячих басейни в житлових кварталах,
оздоровчий дитячий табір.
Хімічний комбінат (директор т.Добровольський):
спорудити штучний каток в соцмістечку,
стадіон,
легкоатлетичну бігову доріжку,
3 простих дитячих басейни в житлових кварталах.
Трест "Дзержинськбуд" (керуючий т.Гавриленко):
разом з іншими будівельними організаціями спорудити спортивні зали при школах №№ 1, 6, 15, 28, 29 та школі-інтернаті № 1,
велотрек для Палацу культури булдівельників,
2 простих дитячих басейни,
2 аерарії в зоні відпочинку на правому березі Дніпра.
Баглійський коксохімзавод (директор т.Мірян), районна електростанція (директор т.Хижняк), трест "Дніпрохімбуд" (керуючий т.Забєлін):
капітально відремонтувати свої стадіони,
спорудити по одному простому дитячому басейну.
Вагонобудівники мають підготувати будівництво заводського спортивного залу і спорудити 2 простих дитячих басейни. Такі басейни мають спорудити і дніпродзержинські коксохіміки, цементники, міськкомунгосп та інші підприємства.
Всі підприємства повинні до 1 червня спорудити у житлових кварталах спортивні комплекси.
Передбачено, що загальними зусиллями підприємств буде:
благоустроєно район турбази "Кривець",
турбазу "Оріль",
зону відпочинку на правому березі Дніпра,
споруджено спортивний тир у Заводському районі.
Намічено й інші роботи, зокрема початок будівництва плавального басейну та критого катка.
 
"Дзержинець" 16.02.1966.

Деталі
Категорія: 60-і роки
 
Любителі знають "Спартак" як одну з найсильніших волейбольних команд області. У неділю спортсмени "Спартака" були гостями волейболістів заводу імені Дзержинського. Господарі вийшли на майданчик у такому складі: Кальвасинський, Дробний, Акулов, Гадаража, Письменний, Семененко. Що покаже ця шестірка, яка, до речі, виступає разом уже не перший рік? - таке питання хвилювало численних глядачів. В команді гостей переважала молодь.
Розвідка боєм - так можна назвати першу партію. Молодість, темперамент спартаківців принесли їм перемогу. Рахунок партії (6:13). Тренер металургів т.Тимохін робить заміну. Замість Семененка і Письменного вийшли Фінгендін і Голубчик. Другу і третю партії наші спортсмени виграли з рахунком  (15:8 і 15:6). Успішно грав Дробний. Він однаково добре показав себе в нападі і в захисті. Вдалі комбінації Кальвасинський-Дробний не раз виводять нашу команду вперед. В захисті добре зіграв Голубчик, в нападі - Гадаража.
Загальний рахунок зустрічі 3:2 на користь спортсменів заводу імені Дзержинського. Відрадно, що тренер т.Тимохін став частіше організовувати товариські зустрічі з спортсменами інших команд. Це сприяє підвищенню майстерності волейболістів. На жаль, в команді металургів глядачі так і не побачили здібної молоді. Поки що ветерани грають непогано. Але чи надовго це?
 
В.Вєсєнін.
"Дзержинець" 16.02.1960.

Деталі
Категорія: 60-і роки

Недавно в будинку № 77 по вулиці Сировця відкрився новий книжковий магазин. Тут застосовано нову форму торгівлі - відкритий доступ покупців до літератури. Це дозволяє покупцям краще ознайомитись з наявною літературою, підібрати потрібні книжки.

На знімку: в новому магазині.
Фото Б.Коліушка.
"Дзержинець" 14.02.1960.

 

Деталі
Категорія: 60-і роки

Київська кіностудія художніх фільмів О.П.Довженка випустила нову картину "Іванна". Поставлена вона за сценарієм відомого львівського письменника лауреата Сталінської премії В.Бєляєва.
В основу фільму покладено фактичний матеріал - розповідь про один з багатьох злочинів католицької церкви, вірного прислужника папського престолу, запеклого буржуазного націоналіста митрополита Андрія Шептицького.
Цей фільм знімав наш земляк - кінооператор Олексій Прокопенко, відомий глядачам на зйомках кінофільму "Надзвичайна пригода".
З понеділка кінофільм "Іванна" демонструватиметься в кінотеатрі "Родина" та Палаці культури металургів.

"Дзержинець" 13.02.1960.

http://www.youtube.com/watch?v=sQyT-lxAYck

 

Деталі
Категорія: 60-і роки

Стовпи сірої землі від вибухів снарядів виростають перед червоними кінотниками.
Микола Руднєв ледь похитнувся в сідлі. У вихорі бою цього ніхто не помітив. Проте вірний товариш, червоногвардієць Естрін хотів підтримати пораненого Миколу. Але той відвів руку.
- Передайте Ворошилову, що наказ виконано. Прорив... ліквідовано...
І блідими губами ледь чутно додав:
- Йосипе, знайди сина... І потурбуйся про його долю...
Відцвіли блискавицями ночі громадянської війни. З вулиці Уманського, 34, що в Києві на Чокалівському масиві, в дитячі будинки країни розходилися листи. І в кожному з них - питання: чи нема серед вихованців Костянтина Руднєва? і підпис - Йосип Естрін.
А доля Костика була не по-дитячому гіркою.
Матір він майже не пам'ятав. Єдине, про що, згадуючи, розповідав товаришам по дитбудинку, це - жовтий портфель білого генерала, з якого мати пошила йому чоботи. В той час усі йшли на фронт. Пішла й вона, віддавши сина в надійні руки другої матері - Марії Іллінічни Ульянової, яка в той час завідувала дитячою трудовою колонією при Реввійськраді 12-ї армії. Жовті чоботи були останнім подарунком Костикової матері. Вона загинула від білогвардійської кулі...
І ось він стоїть і говорить: - Йосип Естрін знайшов мене.
У Києві Костянтин Руднєв закінчив сім класів і школу ФЗН, трудився на заводі "Київська кузня". По путівці комсомолу працював токарем у Каневській МТС, а потім на заводі імені Дзержинського в Дніпродзержинську.
З 1935 по 1941 рік він - токар кіровоградського заводу "Червона зірка".
Коли фашисти підійшли до моста, членові цехового комітету комсомолу Костянтину Руднєву було доручено висадити в повітря завод, щоб його устаткування не потрапило до рук загарбників. Завдання було виконано, але виїхати з окупованої території не пощастило. Проте молодий патріот і його товариші обрали вірний шлях, який привів їх до партизанського загону. Народні месники, що залишились живими, пам'ятають, як безстрашний син Микола Руднєв виконував будь-які завдання командування.
Після визволення міста Руднєв пішов у діючу армію. Поранений і контужений, повернувся він у Кіровоград. Працював на відбудові міської електростанції, а потім знову на заводі "Червона зірка".
Нині він - майстер токарного цеху і студент Кіровоградського технікуму сільськогосподарського машинобудування. Його дипломна робота - конструювання вертикально-фрезерного верстата з програмним управлінням - обіцяє принести велику користь заводові.
Все це розповів Костянтин Миколайович Руднєв комсомольським активістам Харкова, які одного разу зібралися в обкомі ЛКСМУ.
Після невимушеної бесіди посипались запитання. Виявляється у безсмертного героя громадянської війни Микола Руднєва є онуки. Правда, названі. Коли рідний син Костянтина Миколайовича і Онисії Семенівни помер, вони взяли на виховання двох хлопчиків з дитячого будинку. Зараз діти уже вийшли на самостійний життєвий шлях.
Вечірній Харків. Тисячі вогнів освітлюють одну з площ, що носить ім'я Руднєва. Тихо, наче яблуневий цвіт, падає сніг. Стоїть Костянтин Руднєв перед пам'ятником батькові - Миколі Руднєву, створеному руками скульптора Віктора Воловика. В цьому пам'ятнику - вічна молодість.
Г.Бочаров, С.Шумицький.
"Дзержинець" 13.02.1960.