Кіоск "Союздруку" на виході з ДМК (перед центральною прохідною). Фото з архіву В.Чеснокова 1986.
Преса настільки постійна частина нашого життя, що здається, вона була завжди. Принаймні вона з'явилася відразу, як винайшли друкарський верстат. А ось продавати пресу централізовано в СРСР почали влітку 1930 року, коли було засновано Всесоюзне об'єднання "Союздрук", яке стало мережею найрізноманітніших організацій та підприємств. До структури крім Головного управління, входили відділення та агенції на місцях, спеціалізовані магазини, кіоски, пересувні засоби торгівлі та автомати з продажу газет та журналів.
У Дніпродзержинську (зараз Кам'янське), як і у всій країні, за радянських часів працювали кіоски "Союздруку". В основному вони знаходилися в найлюдяніших місцях: біля заводів, підприємств, на вокзалах, ринках, магазинах, транспортних зупинках і т.п. Часто в кіосках разом з пресою продавали тютюнові вироби. А вже після розвалу СРСР в них зявилися інші похідні речі, навіть алкоголь.
Особисто я щодня (починаючи з 1977 року і до 1993-го), коли йшов з ДМК, де працював, відвідував кіоски "Союздруку" на центральній прохідній цього підприємства (поспілкуватися з продавчинею Аллою, і можливо щось придбати), а також на вулиці Сировця (нині проспект Тараса Шевченка), біля будинку № 3 (пізніше на цьому місці було кафе "Камелот"). Ніна і Наташа, які продавали в кіоску пресу, завжди залишали для мене газети "Советский спорт", "Спортивна газета", "Труд", "Известия", "Правда", "Днепровская правда", а також журнали "Старт", "Физкультура и спорт", "Наука и жизнь", "Наука і суспільство", "Техника - молодежи", "Знание - сила", "Болгария", "ГДР", "Польша", "Советская Чехословакия", "Румыния", "Корея", "Монголия", "Куба", "Гутен таг", "Англия", "Вьетнам", "Советский Союз". Декілька років тому довелося розпрощатися з цими скарбами, відвети в макулатуру. Тепер жалкую. Ті журнали (не газети) ніхто ніколи не відцифровував. Хоча там більше було пропаганди.
Крім прямої функції, продажу преси, кіоски "Союздруку" виконували ще і комунікаційну роль. Біля них зустрічалися однодумці, та й просто люди, щоб отримати потрібну інформацію. Продавці розповсюджували її, як зараз Інтернет. Але про це іншого разу.
В кіосках можна було придбати "путівничок" про те, на які журнали і газети проводилася підписна кампанія.
ДЕСЯТЬ ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ПРЕСУ
* У середині 1950-х років, завдяки активній роботі "Союздруку", в СРСР на тисячу осіб припадало 290 газет та журналів.
* Автомати з продажу газет з'явилися в СРСР у середині 1950-х - тоді у США, ФРН, Англії, Швеції та інших країнах було закуплено 37 типів вендінгових автоматів.
* З метою пропаганди філателії в Радянському Союзі в 1968 році виготовили серію сірникових етикеток "Союздрук - Філателія" (марки також поширювали через мережу "Союздруку").
* У 1981 році "Союздруку" дозволили купувати у населення вживані журнали та продавати їх у роздрібній торговельній мережі.
* Близько 1455 року німецький друкар Іоганн Гутенберг винайшов набірний друкарський верстат з металевими літерами - літерами, які можна було міняти місцями і використовувати не один раз, а багаторазово. Цей процес називається рельєфним друком. Набраний текст змащувався чорнилом, а потім набірна дошка притискалася до чистого аркуша паперу.
* У першій європейській газеті не було колонок, рубрик та картинки на першій сторінці. Проте там можна було почитати укази короля.
* Першою газетою, де опублікували платне комерційне оголошення, була газета La Gazette. Але з полемікою з нею доводилося бути обережними — адже частину статей туди писали особисто король та його міністр, кардинал Рішельє. Вони не дуже любили полеміку.
* 17 липня 1841 року в Лондоні вийшов перший номер гумористичного ілюстрованого журналу "Панч", що видається досі. Його повна назва "Punch, or the London Charivari" означає "Петрушка, або Лондонський Шаріварі" ("шаріварі" - по-англійськи "шум", "гам", "котячий концерт").
* Перший науковий журнал Journal des savans стали видавати у другій половині 17 століття у Франції. Він же був із тих, що ввели у звичай друкувати некрологи відомих людей.
* Жінка, яка найчастіше з'являлася на обкладинці видання Time – Діва Марія.
Текст Віктора КУЛЕНКА.