У жовтні минулого року нинішній президент нашої країни "несподівано" для всіх і себе самого виявив корупцію на митниці і пообіцяв власноруч її подолати. Не минуло й року, як заступник голови СБУ Юрій Артюхов на засіданні комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції заявив, що на українській митниці немає контрабандних схем і системної корупції, хіба що трохи, на побутовому рівні. Через буквально кілька тижнів у Мукачевому розгорнулися справжні бої за контрабанду, з перестрілками, переслідуваннями, облогами і, на жаль, жертвами. Так затято місцеві феодали і рекетири ділили тіньовий ринок, той самий, який поборов Артюхов. І хоч би скільки президент повідомляв після цього про виявлення рекордної кількості російських військових на східному кордоні, увагу громадськості, у тому числі світової, було прикуто до подій на кордоні західному, які наочно продемонстрували рівень беззаконня і безкарності в Україні, пише сайт http://gazeta.dt.ua/macrolevel/na-mitnici-vse-spokiyno-usi-berut-_.html
Схеми нікуди не поділися — митники, як і раніше, створюють умови, при яких клієнти змушені платити "винагороду", інакше працювати вони не можуть, а паралельно "допомагають" тим, хто завозить в Україну товари нелегально або напівлегально. І йдеться не про дрібне вимагання простих співробітників, а про величезні тіньові потоки, які проводять повз державний бюджет мільярди гривень.
Новий очільник митниці Костянтин Лікарчук не справляє враження людини, здатної з шаблею наголо рубати вікові схеми. Він плутається в строках запровадження імпортного збору (але ж знати їх треба мінімум для того, щоб відслідковувати динаміку надходжень). Він приходить розповісти пресі про неефективність цього збору, але без цифр, які це підтвердили б. Він упевнений, що необхідно знизити норми провезення товарів для особистого користування, бо, на його думку, очевидно, саме цим способом користуються злісні контрабандисти, що завдають величезних збитків державі. Він розповідає про те, що збори знижуються, тому що компанії згортають виробництво, і наводить як приклад найбільшу тютюнову фабрику в Прилуках, що працює на всю Східну Європу і належить "Бритіш Американ Тобакко Україна", багаторічному лідерові за обсягами податкових відрахувань.
Звичайно, в офісі ВАТ це прикре непорозуміння сприйняли не більш як кумедне і продовжили працювати в штатному режимі. Але для решти ці та інші виступи пана Лікарчука показують, наскільки він, м'яко висловлюючись, далекий від того, що відбувається в митній і податковій сферах (або недалекий у сфері, яку курирує). Ще при призначенні Насірова і його заступників виникало закономірне запитання: чому Сергій Білан, який займався в СБУ боротьбою з контрабандою, відповідатиме за роботу податкової міліції, а митниця дістається юристові Лікарчуку? Тоді Насіров стверджував, що свідомо шукав людину не з системи і з незаплямованою репутацією. Це популярний особливо останнім часом прийом — знайти того, хто слабко розуміє, що відбувається, і не заважатиме "налагодженим" процесам.
Уже після випадку в Мукачевому Лікарчук поскаржився ЗМІ, що відсторонення посадових осіб на Закарпатській митниці відбувалися без його участі, з деякими рішеннями він як керівник напряму не згоден, але вплинути на ситуацію не може. Що, власне, підтверджує його опосередкований вплив на процес. Звісно, чиновник після "мукачівських розбірок" запевнив пресу, що контрабанда потрапила в Україну не через митний пункт пропуску, і винуваті в її переміщенні винятково прикордонники. Але вагомих доказів він не надав, лише повідомивши, що з приходом нового керівника на Закарпатську митницю контрабанду там було вже місяць як повністю зупинено.
Хотілося б вірити, але експерти кажуть про протилежне. Реальної боротьби з митним свавіллям і контрабандою немає і не було, її підмінюють епізодичні повідомлення про затримання рядових митників, що нібито свідчить про скорочення корупції у відомстві. Звалити всю відповідальність виключно на силові відомства, які не ловлять хабарників, не вийде. Експерти неодноразово зазначали, що корупційні складові закладено в самих механізмах роботи митниці. І замість того, щоб нескінченно довго лякати корупціонерів в'язницею, достатньо один раз змінити правила гри.
"Для того щоб говорити про зміну практики роботи митних органів, потрібно змінити самі принципи їх функціонування. Індикаторами таких змін мають стати зміни внутрішніх правил роботи (субординація працівників, порядок внутрішнього документообігу, критерії для прийняття рішень службовцями і критерії для оцінки їхньої діяльності). І зміни митного законодавства (порядок проходження товарів, свобода митниці в прийнятті рішень, можливості для спрямування товарів на додатковий контроль і застосування санкцій), — підтвердив DT.UA Юрій Федчишин, експерт з Інституту суспільно-економічних досліджень. — Невизначеність для підприємців породжує стимули для корупції. Без зміни правил подолати корупцію можна тільки мобілізацією і посиленням контролю над митницею, що в нашій країні саме по собі ще не давало результатів".
ЗБОРИ ЗРОСТАЮТЬ
І підтверджує це аналіз обсягів надходжень від ввізних мит. Якщо порівнювати надходження в гривні за січень—травень, то зростання колосальне — 12,5 млрд грн. Для порівняння: у 2013 р. митниця за аналогічний період зібрала тільки 4,2 млрд грн, а 2014-го ще менше — 3,8 млрд. Чималу роль у цьому відіграв запроваджений у лютому цього року імпортний збір у 5–10% на всі товари, окрім критичного імпорту, надходження від нього становили майже 7 млрд. Звичайно, порівнюючи надходження нинішнього й минулих років, враховувати імпортний збір неправильно. Але й за вирахуванням цих додаткових відрахувань збори цього року становитимуть 5,5 млрд грн і значно перевищать торішні. Щоправда, тільки в гривні. Однак митні збори передбачають розрахунки у валюті, і якщо перевести названі суми в долари за середньозваженим на момент їхньої сплати курсом, то картина виходить принципово інша. У 2013 р. при курсі 8 грн/долар митні збори за січень—травень становили 532 млн дол. 2014-го уже при курсі 12 грн/долар вони ледь дотягнули до 322 млн дол. — падіння порівняно з аналогічним періодом 2013-го становило майже 40%. 2015-го картина повторилася, хоч і не з такою гнітючою динамікою. При курсі 21 грн/долар митні збори становили 264 млн дол. Падіння порівняно з минулим роком було майже 20-відсотковим. Здавалося б, нічого дивного, адже у нас планомірно знижуються як експорт, так і імпорт (у тому числі через девальвацію), але є кілька нюансів.
Основною причиною низьких показників імпорту було істотне звуження внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, а також запровадження додаткових імпортних мит. Водночас відбулося зростання вартісних обсягів деяких видів енергетичного імпорту, зокрема вугілля і природного газу на 18,3 і 15,7% у річному обчисленні відповідно. Причому якщо імпорт вугілля збільшився виключно за рахунок зростання фізичних обсягів через дефіцит вугілля на внутрішньому ринку, то імпорт природного газу — через зростання як цін, так і фізичних обсягів. Щодо цих та інших імпортних товарів значна девальвація не тільки нівелювала вплив спаду імпорту товарів і послуг у доларовому еквіваленті, а й фактично призвела до їх зростання. За оцінками фахівців НБУ, незважаючи на те, що фізичні обсяги імпорту зменшилися на 30% у річному обчисленні, ціни на імпортовані товари в доларовому еквіваленті знизилися тільки на 10%. А от надходження до бюджету країни — на майже 20%. Тобто поки начальники митниці та СБУ розповідають нам про свої перемоги, десь продовжують осідати мільярди гривень, які призначалися для бюджету. І як підтвердили події в Мукачевому, осідають вони переважно в кишенях митників, міліції і депутатів, які за всім цим стоять.
"Залишилася та контрабанда, яка створюється та втілюється самими митниками. Знайти та визначити цю контрабанду дуже важко. Митники — профі в створенні схем і завжди готові це зробити й переробити. Нещодавні розбірки цієї зими та навесні в уряді відносно контрабанди палива в портах — яскравий приклад. Підходив танкер із 5 тис. т палива до Очакова чи Усть-Дунайська, оформлялося 300 т палива в митниці, а решта ввозилася в країну контрабандою. І так багато разів... Контрабанда є в Херсоні, де дотепер "кермує" ставленик Ігоря Калєтніка, і на західному кордоні, вона "цвіте та процвітає". Ми бачимо, як багато пропозицій від місцевих митних брокерів надходить, бачимо, що всі колишні схеми реально працюють. Через ці схеми й офіційні платежі різко скоротилися... А контрабандний "чорний кеш" різко збільшився, — поділився з DT.UA інформацією Олександр Захаров, координатор руху "Ні корупції на транспорті". — Дуже активно повертають корупційні схеми екологи, карантинна влада. Вони зараз навіть нахабніші за митницю".
ПОБОРИ НЕ ВІДСТАЮТЬ
І як водиться, поки одні "кришують" нелегальні потоки, інші, рангом нижче, годуються з потоків цілком легальних. Саме ці "досягнення", як правило, потрапляють у заголовки ЗМІ як факти боротьби з контрабандою. Не далі як 3 липня миколаївська митниця повідомила про затримку за контрабанду буксира "Юпітер". Ситуація от яка. 23 червня капітан корабля заявив у документах про наявність на судні 11 т дизпалива та залишив українські води. А вже під час перевірки 25 червня, коли судно повернулося в Україну, капітан заявив наявність 98 т палива на борту. Причому чесно повідомив, що судно поповнило запаси палива в нейтральних водах, що справді не порушує жодних законів. На митниці так не вважали, а для більшого драматизму викрили "Юпітер" ще й у контрабанді 220 м поліпропіленового каната, який в усьому світі вважається судновим постачанням і невід'ємною частиною судна.
27 червня на "Юпітер" прибули співробітники миколаївської митниці й спробували вручити капітану завчасно складений протокол про порушення митних правил. Поки капітан намагався з'ясувати, у чому його провина, митники зафіксували в протоколі, що капітан відмовився від підпису, і швидко вийшли. 3 липня митники повернулися для "вилучення предмета порушення митних правил", як розумієте, цікавив їх зовсім не канат. Вони вимагали від капітана видати паливо нібито для передачі на митний склад. І тут їх чекав сюрприз: на судні, яке звинуватили в контрабанді дизеля, відсутня технічна можливість для видачі палива, залити його можна, а злити вже ні. Поки митники "боролися з контрабандою" і шукали способи "віджати" у судна ДП, "Юпітер" стояв у порту, а його власник зазнавав збитків, які в підсумку перевищили 30 тис. дол.
Це не унікальний випадок, та й більшість схем у митників менш нахабні та абсурдні, але й більш ефективні. На сьогодні єдиний спосіб перетнути кордон із товаром без проблем — це скористатися послугами митних брокерів, які знають, кому та скільки, в іншому разі гарантій немає. З різноманітними способами вимагання так чи інакше доводиться зіштовхуватися всім, хто займається експортом/імпортом. За винятком, звичайно, тих, хто робить це нелегально та під заступництвом самих же митників і міліції. "Пресуючи" легальний бізнес, митниця забезпечує надходження до бюджету, "кришуючи" нелегальний — забезпечує себе, щоправда, уже на шкоду бюджету.
"Митниця не повинна займатися наповненням бюджету взагалі! — переконаний Олександр Захаров. — Тільки процедурами та оформленням вантажів. Уся робота з розрахунків платежів, "залагодження розбіжностей" на кордоні вестися не повинна. А за свідомі порушення в сплаті податків треба посилити покарання. Ви привозите вантаж у США, Грузію, навіть Молдову, і вам спокійно дають проїхати, швидко оформлюють усі потрібні документи для законного ввезення товару. А через рік до вас можуть прийти та запропонувати заплатити неустойку за усвідомлене порушення, зроблене рік тому...Корупція з кордонів у такий спосіб повністю йде! Побудована зовсім інша парадигма митної роботи. Як кажуть, країна, яка основні податки збирає на кордоні, завжди буде бідною. Змінювати треба парадигму, а не митних начальників. І змінювати вже зараз. Але уряд цього взагалі не розуміє".
І коли митники з гіркотою кажуть про зниження імпорту, скасування імпортного збору, який скорочує обсяги поставок, очевидно, що піклуються вони не про державний бюджет, а про власні кишені. Складається чітке відчуття того, що не голову митного відомства потрібно брати "не з системи", а всіх співробітників митниці. Ідеї нехай не настільки радикальних, але схожих реформ прем'єр озвучував. Але нині про них не згадують. Статистика зборів у гривні радує око, а ЗМІ час від часу доповідають про дрібних хабарників, упійманих за руку, створюючи ілюзію боротьби. От тільки "розбірки" у Мукачевому показали, наскільки ситуація вийшла з-під контролю насправді.
У країні є посадові особи, депутати, бізнесмени, які не бояться нічого та нікого. Усім, хто цікавився ситуацією, зрозуміло, що в цій історії не було нічого про боротьбу за правду та справедливість. Не була вона й змовою. Обидві протиборчі сторони — злочинні. Одні "віджимали" нелегальний бізнес, інші боролися за нього до останнього. І для перших, і для других закон у цій країні не писаний, як, утім, і для третіх, які без докорів сумління пропустили контрабандний товар на кордоні. Так, керівний склад на Закарпатській митниці відсторонили на час проведення службової перевірки. Але майже напевно ці люди через якийсь час повернуться до роботи, не тут, то в іншій області. Так, ДФС заговорила про консолідацію зусиль із МВС, СБУ та прикордонниками для перекриття контрабандних потоків. Але невже митна служба довідалася про ці потоки лише після випадку в Мукачевому? І якщо вона невсипно бореться з контрабандою, невже робить це не спільно з міліцією та СБУ?
"Найпростіший спосіб для вищих чиновників подолати митну корупцію — найняти зовнішню компанію на кшталт Crown Agents (про таку ініціативу вже казали), після чого слідувати всім її рекомендаціям. Складніший спосіб — змінити законодавство та практику після аналізу ситуації внутрішніми силами. Але знову ж таки, без змін правил роботи дуже малоймовірно, що одна лише кадрова політика приведе до змін. Поки зберігається можливість відносно безпідставно переоцінити або перекваліфікувати товар, затримати його, відправити на контроль чи експертизу, вимагати або не вимагати документи, залишається надто велика спокуса для корупції", — переконаний Юрій Федчишин.
До речі, коли в жовтні гарант, засукавши рукава, грозив кулаком митним корупціонерам, він, між іншим, пообіцяв спростити процедуру митного оформлення вантажів, реєстрації товарів, впровадити електронну систему декларування та мінімізувати контакт працівників митних органів із тими, хто ввозить продукцію на територію України. Де всі ці поліпшення, залишається лишень здогадуватися. Та й коли 5 травня призначалося нове керівництво ДФС, їм теж виставляли випробувальний термін у три місяці, два з яких уже минули, а третій майже сплив. Але видимих змін немає, і в те, що вони відбудуться за два тижні, які залишилися, не віриться. Як не віриться і в те, що хтось справді відповість за бездіяльність, здирництво та пособництво контрабанді.
Юлія Самаєва
Add a comment
Продолжается сбор подписей в поддержку выдвижения кандидата в Президенты Республики Беларусь А.Г. Лукашенко.
Ленинская районная организация города Бобруйска РОО «Белая Русь» выставляет пикеты в разных частях города, сообщается на сайте http://bobr.by
В субботу 25 июля, в день своего бракосочетания, многие молодые пары отдали свои подписи в поддержку действующего Президента Республики Беларусь А.Г.Лукашенко, который проводит социальную политику, направленную на укрепление семьи.
25 июля несколько контейнерных судов из разных стран в тестовом режиме прошли через водный путь "Новый Суэц" в районе египетского портового города Исмаилия, к востоку от Каира. "Три контейнеровозы пересекли новый водный путь, - сообщает государственное информационное агентство МЕНА. - Один из них был американский корабль отправившийся в египтский Порт-Саиде из Саудовской Аравии, другой был датский корабль, плывущий в США из Сингапура, и Бахрейнский корабль направлявшийся в Италию из Саудовской Аравии". Так в Египте было открыто пробное движение второй очереди Суэцкого канала, связывающего Средиземное море (акватория Атлантического океана) и Индийский океан. Если строительство Суэцкого канала, открывшегося 145 лет назад, продолжалось 10 лет, то работа первых земснарядов на новой водной артерии началось 11 месяцев назад и завершится через две недели. Торжественное открытие "Нового Суэца" намечено на 6 августа текущего года. Строительство дублера стоило $8,5 млрд и, как ожидается, повысит доход Египта в 2023 году от эксплуатации водного пути в три раза - до $15 млрд с нынешних $5 млрд. Ожидается сокращение время навигации для судов с 22 часов до 11 часов, сделав его самым быстроходным в мире. Правительство также планирует построить рядом с портом международный промышленный и логистический узлы. Цель проекта - обеспечить двустороннее движение судов. В дальнейшем с юга на север они будут следовать по старому, а с севера на юг по новому руслу. Это позволит избежать заторов и ожидания, сократит время прохождения канала с 18 до 11 часов и повысит суточную производительность с 49 до 97 кораблей. Новый канал, как и прежний, будет государственной собственностью. По словам министра инвестиций Ашрафа Салмана, проект "вернет Египет на карту мира" после периода нестабильности.
Фото с сайта http://news.nationalpost.com
Add a comment
В скором времени масштабные протесты из-за ухудшающейся экономической ситуации могут вспыхнуть в любом регионе РФ, считают эксперты. На данный момент уровень протестных настроений в РФ находится на минимуме, но продолжение кризисных явлений может быстро изменить ситуацию уже осенью, сообщает сайт http://zn.ua/WORLD/kreml-gotovitsya-k-protestam-po-vsey-territorii-rossii-smi-183414_.html В России региональные администрации создают структуры по оперативному реагированию на потенциальные протесты и отслеживанию гражданской активности, сообщает со ссылкой на свои источники "Независимая газета". По словам российских экспертов, хотя на данный момент уровень протестных настроений в РФ находится на минимуме, но продолжение кризисных явлений может быстро изменить ситуацию уже осенью. Главной задачей данных структур является мониторинг протестной активности на стадиях ее зарождения. Сообщается, что появляющиеся недовольства российские власти стараются сразу же "гасить": через прямые контакты с их организаторами или через создание разного рода рабочих групп и т.д. Как говорят эксперты, создание данных команд быстрого реагирования на проблемы связано с опасениями власти насчет того, что текущая протестная апатия скоро может закончиться. Ведь кризис в России сильнее всего ударил именно по региональным бюджетам, а в своих бедах население склонно обвинять, прежде всего, наиболее близких к ним начальников. "В связи с падением экономики и уровня жизни недовольство населения может проявиться везде. Прогнозируются так называемые трудовые протесты, связанные с невыплатой зарплат, сокращениями врачей и т.д. Потенциально они быстро политизируются, так что создание мониторинговых структур, да еще и во главе с силовиками, указывает, что власти к этому заранее готовятся", - сказал сотрудник исследовательской организации Левада-Центр Денис Волков. Глава Политической экспертной группы Константин Калачев считает, что в любой областной администрации РФ на данный момент размышляют над вариантами реакции на протесты и разрабатывают сценарии, как их быстро нейтрализовывать. "У власти есть и понимание того, что Резервный фонд скоро закончится, а для цепной реакции, способной привести к массовым протестам, может быть достаточно любого незначительного события. Вот и кинулись создавать штабы, чтобы попытаться подготовиться заранее", - заявил первый вице-президент Центра политических технологий Алексей Макаркин.
Фото с сайта http://news.nationalpost.com
Add a comment
Западные санкции отчетливо показали, какое звено в российской экономике лишнее
Респектабельная британская газета The Times предупредила о новом пакете санкций США против РФ, которые могут быть введены в случае обострения ситуации на востоке Украины. Главная «фишка» этой инициативы — сокращение максимального срока кредитования российских компаний из санкционного списка с 30 дней до 7. Цель очевидна — выдавить Россию с международных финансовых рынков, лишить ее дешевых денег, а значит, усугубить экономические проблемы страны.
ДОЛГИ ОЗНАЧАЮТ ЗАВИСИМОСТЬ
Перечень отечественных компаний, которым в Европе и США запрещено выдавать кредиты более чем на 30 дней, с виду, можно сказать, скромен. Больше всего мест в нем досталось основным топливодобытчикам («Газпром», «Лукойл», «Транснефть», «Газпром нефть», «Сургутнефтегаз», «Новатэк» и «Роснефть») и банкам с госучастием. Правда, с оговоркой, что санкции распространяются на все структуры, которые более чем на 50% принадлежат банкам нон-грата. То есть шестерым официально «отлученным» от Запада коммерческим структурам составят компанию их же «дочки». И — о чудо! — список разбухает буквально на глазах: кроме Сбербанка, Газпромбанка, Россельхозбанка, Внешэкономбанка, Банка Москвы и ВТБ, в нем оказываются ВТБ-24, Лето-банк, банк «Россия», СМП-банк, Собинбанк, Инвесткапиталбанк, Российский национальный коммерческий банк (РНКБ), «Глобэкс», Связь-банк, Сетелем-банк и еще с десяток других.
Но и это еще не конец. Де-факто всех остальных российских банкиров тоже отказываются кредитовать на Западе. Остерегаются, так сказать. Потому что это навлечет гнев правительства США, плюс очень высок риск, что кризис усилится и наши компании не смогут деньги вернуть.
Что ни говори, а все-таки в Госдепартаменте и финансовых структурах США сидят не дураки. И они отлично понимают, что система частных банков РФ долгие годы работала по исключительно простой схеме: брать дешевые кредиты за границей и давать дорогие дома. Вычеркни из этого неравенства первую составляющую, и заменить ее нечем, маржа рассыпается в прах, а за ней и весь бизнес.
Чуть лучше, но отнюдь не хорошо дела обстоят в небанковском секторе. Там хоть и не зарабатывали основную часть прибыли на разнице в процентах, но кредитовались по возможности все равно на Западе, чтобы проценты по займу не съедали весь доход. С введением санкций этой веселой жизни, как и дешевым деньгам, пришел конец. На Западе не дают, а на родине предлагают такие ставки, что проще сразу сломать станки и поджечь здание.
Понятно, что далеко не все компании, условно называющиеся российскими, являются таковыми по месту официальной регистрации: как говорят экономисты, поскреби десяток крупных отечественных предприятий, и в девяти случаях увидишь офшор. Но иностранная «прописка» не спасет от санкций. Во-первых, борьба с офшорами ведется, деофшоризация уже приносит первые плоды. Во-вторых, повторимся, на Западе ведь тоже не дураки сидят и санкции применяют с учетом фактического пребывания компании, местонахождение же «материнской» организации с капиталом в $30 тысяч где-нибудь на Каймановых островах в расчет не берется.
ДОЛГИ И РЕФИНАНСИРОВАНИЕ
Степень зависимости российских компаний и банков от зарубежных кредиторов хорошо иллюстрируют следующие цифры: по итогам 2014 года совокупный внешний долг РФ составлял $599,5 млрд. Около 91% этой суммы иностранцам должны отечественные компании ($376,5 млрд) и кредитно-финансовые учреждения ($171,1 млрд). С тех пор размер нашего долга несколько упал, но затем снова стал расти.
Если санкции будут ужесточены (а пока сомнений в этом не возникает), долги придется отдавать уже без малейшей возможности прокредитоваться снова: семь дней — слишком малый срок для того, чтобы успеть воспользоваться заемными средствами и реструктуризировать задолженность. Банки физически не смогут брать кредиты и вовремя их возвращать. Сумма внешнего корпоративного долга, конечно, существенно снизится, но зато эти деньги уйдут из экономики безвозвратно.
А экономике деньги нужны позарез, особенно банковскому сектору, который и так уже изрядно потрепан, а теперь еще и примет на себя самый мощный удар новой санкционной волны. Вопрос в том, насколько ощутимым этот удар окажется для всей страны. Прежде чем вливать в банки очередную порцию бюджетных средств (а точнее, сливать их туда, как в бездонную яму), хорошо бы для начала оценить масштабы вероятной трагедии.
И БЕЗ ТОГО ХУДО
Есть такое понятие, как ставка рефинансирования Центробанка. В западном мире это реальный процент, под который любое кредитное учреждение может получить рефинансирование при соблюдении ряда элементарных условий. У Банка России ставка рефинансирования — это условная величина, являющаяся отправной точкой для расчета ряда экономических параметров, например налогов, пени, штрафов и т.п. У нас есть также понятие ключевой, или учетной ставки ЦБ, по которой коммерческие банки могут получить средства сроком на одну неделю (как правило, настолько краткосрочные кредиты нужны либо для спекулятивных сделок, либо для покрытия предыдущих долгов). Ключевая ставка непосредственно влияет на цену банковских кредитов для бизнеса и населения, а также используется Центробанком для таргетирования инфляции. Насколько адекватно он это делает, уже другой вопрос.
Америка довела себя до депрессииБезостановочный выпуск необеспеченных долларов аукнется США в виде сильнейшего социального взрыва Америка довела себя до депрессии
На настоящий момент ключевая ставка в РФ составляет 11,5% годовых. Это, конечно, не зимние 17%, но в любом случае слишком много по мировым меркам. Для сравнения: в 2014 году ставка рефинансирования у Европейского центробанка составляла 0,15%, а ставка по депозитам и вовсе была отрицательной: –0,1%. Не удивительно, что привычка перекредитовываться на Западе превратилась для российской банковской системы в своего рода дешевый наркотик. И, кажется, почти никому не приходило в голову, что западные «дилеры» могут резко поднять цены или вовсе зажать товар до лучших времен...
А ведь ввиду падения доходов населения банки России и без того в серьезном минусе: Топ-10 крупнейших розничных кредиторов не только ничего не заработали за первое полугодие 2015 года, а даже потеряли 42,6 млрд рублей, а это около миллиарда долларов. Понятно, что двойную бухгалтерию никто не отменял, но банкирам все же выгоднее слыть богатыми и благополучными, а не шаткими и убыточными. А то ведь, глядишь, и без лицензии останешься. Так что не исключено, что 42 млрд рублей — это еще и заниженная сумма.
БАНКОВСКАЯ МЕТАФИЗИКА
Если попытаться охарактеризовать социальную роль банковской системы в российском обществе, оказывается, что это довольно затруднительно. С другими сферами получается куда проще. Скажем, «рыцари» нефтегазовой системы приносят в страну деньги — вяло и неохотно, но приносят. Заводы военной техники, конечно, потребляют больше денег, чем дают, но взамен обеспечивают безопасность страны. Сельское хозяйство — понятно, наше все в эти трудные времена. Тетя Карина и дядя Махмуд из овощного ларька выполняют функцию доставки продуктов питания до конечного потребителя. Даже самогонщица баба Варя наливает страждущим умеренно качественный продукт по умеренным же ценам, как бы борясь при этом с монополией винно-водочного лобби.
Роль коммерческих банков в этой системе окутана тайной. Вроде бы они должны выполнять функции кредитора производства и хранителя средств населения и зарабатывать на разнице между процентной ставкой кредитов и депозитов. Но на деле получить кредит под реальное производство, особенно на стадии стартапа, в России практически нереально: без гигантского залога никто даже разговаривать не станет. Гораздо более охотно банки кредитуют население, с которого существенно проще при случае содрать и долг, и процент, и пени, и штрафы. Реального участия в финансировании российского производства подавляющее большинство российских же банков не принимает. Зато они исправно помогают малоимущим гражданам приобрести телевизоры последней модели, дабы пускать пыль в глаза соседям и родственникам... Впрочем, в последнее время и с этой ролью они справляются плохо — высокие ставки гонят бывших клиентов банков в микрофинансовые и иные сомнительные организации, так что рынок розничного кредитования сжимается на глазах.
Так, может, есть какой-то высший смысл в существовании российской банковской системы в ее современном виде? Не видимый нашему глазу и разуму недоступный? Начинает казаться, что все-таки есть. В столкновении российской экономики с западной политикой именно банки могут сыграть роль бампера, который примет на себя основной удар. А там уж посмотрим, помнется он или сразу разлетится на кусочки.
САМИ СЕБЯ ПЕРЕХИТРИЛИ
Уже очевидно, что готовиться к углублению кризиса надо, и надо поскорей. Но любой кризис, как известно, это не только шок, но и новые возможности. Государство уже расписалось под обещанием поддержать десять системообразующих банков при угрозе коллапса. Теперь осталось не прошляпить те возможности, которые при этом открываются. А таковых две.
Первая — увязать неизбежную бюджетную помощь банкам с обязательным наращиванием доли государства в их капиталах и фактическом управлении. То есть деньги на спасение выдавать не в форме кредитов, часть которых явно будут невозвратными, а путем приобретения акций, обеспечивая тем самым право собственности для государства.
Вторая — отказаться от мифа о независимости Центробанка от правительства РФ и принудительно снизить все ключевые ставки до сколько-нибудь вменяемых. Данная мера, конечно, может привести к дополнительному негативу со стороны мирового финансового сообщества, но тут на руку нам сыграет парадокс санкций: чем больше их введено, тем меньше возможностей для дальнейшего ужесточения остается. В случае принятия Конгрессом и президентом США упомянутых ранее мер какие-либо иные способы давления на финансовую сферу России будут бессмысленными.
Банковская структура в ее нынешнем виде работает против страны, создавая у населения иллюзию наличия денег и вгоняя его в долги. Пора финансировать производство тракторов и комбайнов, а не продажу телевизоров и микроволновок. Радикальная реформа системы назрела, и если Вашингтон готов помочь нам ее провести, пусть и путем введения санкций, не стоит отказываться от такой поддержки, раз уж собственное правительство не в состоянии преодолеть сопротивление банковских лоббистов.
В сложное время деньги банков обязаны работать на страну, а не страна на деньги банков.
Источник: http://mediadog.ru
Add a comment
