В серпні 1988 року в Дніпродзержинську було відкрито трамвайну диспетчерську, будова якої нагадує інопланетний корабль. Її в народі так і називали - НЛО.
Добре вписалося у загальний ансамбль виробничих корпусів Дзержинки приміщення нової диспетчерської трамвайного управління, яку спорудили будівельники поблизу головної прохідної. Нове трамвайне кільце дає змогу розвантажити рух відразу кількох трамвайних маршрутів, а отже й поліпшити культуру обслуговування пасажирів.
Наш фотокореспондент зробив цей знімок зовсім недавно. Дивлячись на нього, навіть важко повірити в те, що там, де зараз стоїть диспетчерська і гримлять об рейки колесами трамваї ще зовсім недавно був пустри. Дивишся на все це, і здається, так все й було.
Таким новим і гарним побачать цей куточок Дзержинки молоді робітники, які прийдуть трудитися в її цехи, найближчим часом. А сьогодні він радує усіх, хто приїздть сюди. Можете і ви, поглянувши на знімок нашого фотокореспондента Ю.Домашенка, познайомитися з ним.
Add a comment
Міський комітет по фізкультурі і спорту за підсумками 1981 року визначив десять кращих спортсменів, які добилися високих спортивних результатів, і десять кращих тренерів.
Серед провідних спортсменів міста - вихованці спортклубу "Дзержинка", важкоатлети Ахмат Ачичаєв, Олександр Бацко, Сергій Нагірний, Дмитро Ледзинський, веслувальники Людмила Бєлянінова, Олександр Акишев, Олександр Литвиненко, Людмила Одуд та вихованка ДЮСШ № 1 міськвно, акробатка Олена Ахметова. Веслувальники Сергій Глушко і Олександр Дідков за результатами виступівнабрали рівну кількість очок, і їм присуджено 10 місце.
Серед тренерів найвищих показників у роботі добились О.Д.Алексєєнко і В.І.Зінов'єв (важка атлетика), Є.П.Бурнаєв і В.П.Любавін (хокей), Г.М.Горяїнов (спортивна акробатика), В.Ф.Костін (веслування на байдарках і каеое), Б.М.Маркін, В.М.Морозов, В.М.Жидко, Ю.І.Заплюйко (академічне веслування).
Л.Бутилка, старший інструктор міського комітету по фізкультурі і спорту.
"Дзержинець" 09.02.1982.
Театр юного глядача міського Палацу піонерів (керівник Л.А.Купершмідт) за своєю популярністю не поступається "дорослим" аматорським колективам. Про творчий доробок юного колективу добре знають школярі і завжди залюбки запрошують до себе в гості. А тим більше з новою виставою "Чебурашка та його друзі поспішають на ялинку", яку ТЮГ підготував спеціально для шкільних канікул.
Новий спектакль аматори з Палацу піонерів вже показали в багатьох школах міста. Та, мабуть, найбільший успіх випав на їх долю у середній школі № 30, що на лівобережжі. Юні глядачі з непідробним азартом спостерігали за подіями у виставі, щиро співчували її героям і раділи, коли добро перемагало зло. Школярі віддячили юним акторам, а також учасникам танцювального колективу під керівництвом Л.М.Бовть гарячими оплесками і запрошенням приїздити до них частіше.
Н.Юхіна, робкор.
"Дзержинець" 08.01.1984.
Колишній робітник новопрокатного цеху заводу імені Дзержинського, нині пенсіонер, М.І.Шариков свого часу одержав державну двокімнатну квартиру. Згодом він вирішив її обміняти на однокімнатну.. Звичайно, не без вигоди для себе.
Задумано - зроблено. Тим паче, що швидко й потрібна людина знайшлася. Працівниця універмагу М.І.Старосвіт охоче погодилася на цю махінацію з квартирою. За три тисячі карбованців Шариков прописує її у себе як племінницю.
Як кажуть, чим далі в ліс, тим більше дров. Незаконна угода двох махінаторів не витримала випробування часом. Вона стала причиною розладу між ними. Бачите, Миколі Івановичу здалося, що він продешевив. Почав вимагати у М.І.Старосвіт ще 500 карбованців. А вона - ні в яку. Тоді зовсім розгнівався господар і виписав її з квартири. При цьому навіть грошей не повернув: хто бачив, хто чув?
Народний суд Заводського району помирив комбінаторів: на 300 карбованців оштрафував Шарикова, а 3 тисячі карбованців, які йому віддала Старосвіт, передано на користь держави.
Цей судовий процес повинен послужити добрим уроком для тих, хто не проти влаштувати своє благополуччя в обхід закону.
Н.Болтенкова, народний суддя Заводського району, І.Демиденко, робкор.
"Дзержинець" 06.01.1980.
Цього року фрезерувальника Віктора Андрійовича Сабельфельда визнано кращим наставником вагонобудівного заводу імені газети "Правда". Близько 20 років працює він у ремонтно-механічному цеху. За цей час багатьом передав свій досвід і любов до професії.
Сьогодні він знову прийде в цех, знову ввімкне свій верстат. Та як би не був занятий, а все одно знайде час, щоб подивитись, як йдуть справи у "новенької" - Тані Гарагулі. І дівчина, відчуваючи підтримку наставника, працює впевненіше. Так, крок за кроком, буде вона наближатись до майстерності. Настане день - і в неї з'явится учень, якому вона передасть все, що знає і вміє. А поки-що - пошуки, проби і перший успіх. Все краще - попереду.
На знімку: В.А.Сабельфельд і Т.Гарагуля.
Фото В.Бурлаченка.
"Дзержинець" 20.11.1983.
