В магазині "Придніпровський" відділу робітничого постачання Придніпровського хімічного заводу все ефективніше використовуються прогресивні форми торговельного обслуговування. Одна з них - виставка-продаж риби і рибних виробів була організована у минулий четвер. На виставці було представлено багато найменувань різноманітних виробів із риби і рибних страв. Виставка-продаж продемонструвала ще раз, який корисний і поживний продукт - риба.
Фото М.Тупицина.
"Дзержинець" 5 квітня 1983.
ПОПРАВКИ К МИРОВЫМ РЕКОРДАМ
Целая серия ярких событий украсила финал международных соревнований по тяжелой атлетике на "Кубок дружбы". Турнир был богатым на рекорды. Только в таблицу мировых достижений силачи внесли 31 поправку: 20 раз превышались юниорские рекорды мира, 11 - взорслые, причем нередко их били юниоры. Почти все рекорды были установлены советскими штангистами, что свидетельствует об их отличной подготовке.
Львов. апрель 1981 г. Парад открытия "Кубка дружбы". Крайний слева А.Ачичаев.
В числе тех, кто боролся за высокие звания, за право называться лучшими, был и представитель спортивного клуба нашего завода двадцатилетний Ахмад Ачичаев. В весовой категории до ста килограммов он установил четыре юниорских мировых рекорда, два - в толчке, два в сумме двоеборья. В рывке ему покорился вес 167,5 кг и 172,5, в толчке - 218 и 220 кг. В сумме он набрал соответственно 385,5 и 392,5 кг.
В общем зачете Ахмад Ачичаев занял почетное четвертое место. Это достижение теб более ценно, что в соревнованиях приняли участие ведущие тяжелоатлеты страны и зарубежные спортсмены - олимпийские чемпионы Давид Ригерт и Ота Заремба (ЧССР), рекордсмен мира Адам Сайдулаев, экс-чемпион мира Сергей Аракелов.
Путь в большой спорт начался для Ахмада Ачичаева в 1978 году, когда на первенстве Союза среди младших юниоров он занял третье место. Тогда ему было семнадцать. В 1979 году Ахмад выполняет нормативы мастера спорта СССР. Самым "урожайным" был для А.Ачичаева 1980 год. Победа на первенстве Украины среди юниоров, третье место на Кубке страны (здесь же он установил свой первый юниорский мировой рекорд в двоеборье) позволили молодому атлету стать членом сборной команды Советского Союза. И вот новая победа. Теперь уже на состязаниях более высокого ранга - международных. Во всех этих успехах велика доля труда молодого спортсмена, старшего брата Ахмада, мастера спорта международного класса, чемпиона и рекордсмена Советского Союза Алыма Адамовича Ачичаева.
На главном снимке: Ахмад Ачичаев (справа) со своим тренером А.А.Ачичаевым.
"Знамя Дзержинки" 26.03.1981.
В останні передноворічні дні відвідувачів центральної міської бібліотеки імені Т.Г.Шевченка чекала приємна несподіванка: їм було запропоновано стати головними суддями конкурсу на кращий зимовий... букет, в якому взяли участь працівники всіх філіалів міської централізованої бібліотечної системи. Кожна композиція повинна була не лише відзначитися оригінальністю, але й мати назву, яка, б відповідала її оіормленню, "Після балу", "Гостя з Півночі", "Натхнення" - ці та інші букети особливо припали до вподоби читачам. Саме їх відгуки зіграли вирішальну роль при підбитті підсумків змагань. Кращою було визначено композицію "Пам'ять" (автор Т.І.Герасюта, центральна міська бібліотека), друге місце завоювали працівники відділу комплектування ЦМБ, які представили композицію "Прийшла зима". Третє місце розділили композиції "Квіти космосу" (К.Молчанова, філіал № 9) та "Зимова фантазія" (А.Гузовська, центральна бібліотека). Приз читачів було присуджено композиції "Після балу", виготовленій працівниками центральної дитячої бібліотеки.
А.М'якушка, працівниця центральної міської бібліотеки імені Т.Г.Шевченка.
"Дзержинець" 13.01.1982.
На фото Алла Гузовська.
Add a comment
Дніпродзержинських любителів спорту не здивуєш надмарафонськими пробігами. В нашому місті чимало прихильників бігу на довгі дистанції. Так, в індустріальному інституті імені М.І.Арсенічева вже багато років існує група бігунів-марафонців під керівництвом кандидата технічних наук К.Р.Разумовського.
На рахунку цих спортсменів - агітаційні надмарафонські пробіги за маршрутами Дніпродзержинськ - Новоросійськ, Дніпродзержинськ - Ужгород, тощо. До складу секції спортивного орієнтування Придніпровського хімічного заводу входить і група марафонців, якою керує В.М.Третьяков. Придніпровці здійснили вже пробіги за маршрутами Дніпродзержинськ - Боярка і Дніпродзержинськ - Севастополь. Всі ці спортсмени молоді за віком, у розквіті сил.
А ось напередодні нового 1982 року в нашому місті фінішували наші гості - надмарафонці кияни Андрій Романович Іваненко і Олександр Костянтинович Омельченко з Ровеньків. Сумарний вік обох спортсменів становить 123 роки.
Розпочавши біг 12 грудня з столиці нашої республіки, вони пролбігли за маршрутом Київ - Полтава - Харків - Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ і фінішували на проспекті Пеліна біля будинку № 40, де жила сім'я Брежнєвих.
Спортсмени присвятили свій агітпробіг 60-річчю утворення СРСР і 75-річчю з дня народження Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР товариша Леоніда Ілліча Брежнєва.
68-річний Андрій Романович Іваненко за спеціальністю інженер-механік, учасник Великої Вітчизняної війни. Він був поранений, відзначений урядовими нагородами. Почав бігати досить пізно, в 50 років, коли лікарі порадили вести активний спосіб життя. . З виходом на заслуженний відпочинок ветеран особливо активізувався: брав участь у легкоатлетичних змаганнях різного рангу. Пізніше став постійним учасником надмарафонських пробігів. Їх на його рахунку нині сімнадцять. У 55 років він подолав дистанцію в 1050 км за маршрутом Київ - Ужгород - Львів. Потім були забіги з Києва до Ульяновська, з Одеси у Москву, з Алма-Ати в Москву, з Ленінграда у Магадан. Найдовший із забігів Камчатка - Мурманськ (через Сахалін і Владивосток) він присвятив Олімпіаді-80. Як почесний гість міста взяв участь у традиційному святі Півночі.
У 55-річного Олександра Костянтиновича Омельченка з Ворошиловградської області, який ще продовжує працювати, більш скромний перелік участі в пробігах. Він подолав лише чотири надмарафонські дистанції.
- Я молодше Андрія Романовича на 13 років, отже у мене все ще попереду, - жартує він.
Обидва спортсмени - життєрадісні, оптимістичні за характером люди. На традиційне запитання, чи не шкодить спорт здоров'ю, відповіли:
- Здоров'я відмінне. Тиск в обох однаковий - 120 на 80.
Учасників надмарафонського забігу тепло привітали голова міського комітету по фізичній культурі і спорту А.Д.Золотухін, голова міської ради добровільного спортивного товариства "Авангард" В.А.Волошин, працівник індустріального інституту імені М.І.Арсенічева К.Р.Розумовський, чемпіон Дніпропетровської області в забігу на надмарафонську дистанцію М.Мар'янчиков і учні технікусу фізкультури.
Андрій Романович і Олександр Костянтинович подякували дніпродзержинцям за теплий прийом. Вони відвідали історичні і пам'ятні місця нашого міста.
"Дзержинець" 09.01.1982
А.Барандін, позаштатний кореспондент "Дзержинця".
На знімках: гості А.Р.Іваненко і О.К.Омельченко.
Фото автора.
Біля трамвайного депо № 1 (вул. Макіївська) по маршруту № 4 в 1985 році на постаменті було встановлено вагон трамваю КТМ-1 з парковим номером 207, який вірою і правдою прослужив 33 роки. Зараз цей пам'тник доживає останні дні.
Ходять слухи, що його знімуть і здадуть в металобрухт. Буде дуже прикро, якщо це насправді трапиться. Адже це раритет єдиний в Україні. Та що там в Україні. На просторах колишнього СРСР їх зосталось всього три екземпляри. Хороший господар не дав би цього зробити. Відремонтований вагон міг би стати ексурсійним, як це є в інших країнах. Але в нашій ситуації потрібно хоча б зберегти те що зосталося. А після вараварського відношення залишився тільки іржавий корпус, який пофарбований з одного боку. Щось на кшталт "потьомкінських будиночків".
Ось що писала Л.Панасенко, голова профкому трамвайного управління в газеті "Дзержинець" 21 липня 1985 року в матеріалі під назвою "Вагон-ветеран":
"На адресу працівників трамвайного управління ще недавно надходили запитання: "Коли перестануть курсувати на лініях старі вагони?" І ось настав день, коли останній поїзд вітчизняного виробництва - КТМ здійснив останній рейс. Пасажирів було достатньо. І не тому, що вагон-ветеран перевозив їх безплатно. Просто людям хотілося проститися з трамваєм, що славно потрудився у своєму житті: перевіз понад п'ять мільйонів пасажирів. Почесне право управляти трамваєм в останньому рейсі було надано водію тамвайного депо № 1, кавалеру ордена Трудової Слави С.Й.Поздняк, котра 33 роки трудиться в колективі.
У цей літній сонячний день вагон-ветеран проїхав всього сім кілометрів, а за тридцять років життя подолав понад два мільйони кілометрів шляху. Схвильованими поглядами проводжали пасажири трудягу-КТМ, що прямував у трамвайне депо. Але не на майданчик для металобрухту, як його попередники, а в цех ремонту. Рішенням адміністрації, партійної, профспілкової і комсомольської організацій його буде встановлено перед в'їздом у депо.
Чимало ветеранів трамвайного управління завітали в цей день у трамвайне депо, щоб проститися із вагоном старої марки. Такі водили вони в роки своєї молодості. Серед ветеранів праці - водії О.Ф.Гречина, М.Ю.Кульбачна, Г.А.Красношлик, Л.Т.Машевська, Н.Х.Неділько та ін.".
Add a comment
