Настав 1975 - рік, коли радянські люди відзначатимуть 30-річчя Перемоги нашого народу у Великій Вітчизняній війні. Міг би відсвяткувати ювілей разом з усіма і колишній фронтовик Микола Іванович Бондаренко, але командир кулеметного взводу загинув смертю хоробрих у боях з фашистами. Це сталося під Харковим.
Лейтенант М.І.Бондаренко, як і я, - дніпродзержинець. Можливо в місті живуть його рідні або знайомі і не знають, за яких обставин він загинув. Я можу розповісти про командира, бо знаю подробиці останнього бою. Якщо у нього є в Дніпродзержинську рідні, прошу завітати до мене на адресу: Ленінградська вул., № 134, кв. 5.
В.Березняк, учасник Великої Вітчизняної війни.

"Дзержинець" 07.01.1975.

Add a comment

Нещодавно із братньої Чехословаччини повернулися учасники заслуженого ансамблю танцю УРСР "Дніпро". Наш кореспондент зустрвся з керівником колективу, заслуженим артистом УРСР Олексієм Матєєвим і ветераном ансамблю, робітником стана "120" заводу імені Дзержинського Леонідом Дерцем і попросив їх поділитися враженнями від гастрольної поїздки.

О.Матвєєв: - До Чехословаччини ми приїжджали вдруге. Першу подорож здійснили ще в 1965 році. Зустрічали тут нас, як старих знайомих, та й ми залишили в цій братній країні чимало друзів. З квітами, щирими посмішками вітали нашу делегацію на вокзалі міста Жиліна представники Тржинецького металургійного комбінату. Наступного дня вони показали нам своє підприємство.

Л.Дерець: - Основне ядро ансамблю "Дніпро" - робітники Дзержинки. Це Юрій Князєв, Віктор Волошин, Яків Радомський, Володимир Тереньков, Нелля Годіна, Любов Кашуба, валентина Біленко, Володимир та Юрій Григор'єви і багато інших. Цілком природно, що нам, металургам, цікаво було дізнатися, як працюють наші зарубіжні колеги. Особливе враження справив на нас колектив третього мартенівського цеху Тржинецького металургійного комбінату. Із чехословацькими сталеплавильниками одразу зав'язалася добра, щира розмова. Вони розповідали нам про свої трудові здобутки, цікавилися нашими. Ми охоче відповідали на їхні запитання. Навіть без перекладачів ми добре розуміли один одного, оскільки багато спільного об'єднувало нас.

О.Матвєєв: - Така ж обстановка дружби і взаєморозуміння панували в залах, де ми давали концерти. Доброзичливі чехословацькі глядачі влаштували нам овації, подовгу не відпускали зі сцени. Перед металургами Тржинця ми виступали двічі. Один із концертів був присвячений бригадам соціалістичної праці. Особливим успіхом користувалися хореографічна картинка "Ми з України", тематична композиція "Металурги", танці "Івушка", "Женихи", "Молдавська сюїта" і, звичайно, традиційний український гопак. Добре приймали зарубіжні глядачі і дніпродзержинських співачок Н.Бабійчук та О.Подлепич. У знак глибокої поваги, визнання нашого мистецтва нам вручили живі гвоздики, пам'ятні сувеніри.

Ми, в свою чергу, подарували тржинецьким металургам макети пам'ятників "Прометей" і "Металурги". У Пріскопі наша делегація поклала квіти до підніжжя пам'ятника на честь словацького народного повстання.

Л.Дерець: - Велике враження справив на нас металургійний комбінат в Остраві. Нещодавно тут став до ладу один із найпотужніших цехів підприємства - листопрокатний стан.

У Слезані відвідали текстильну фабрику імені Радянсько-чехословацької дружби. Приємно було дізнатися, що в спорудженні цього підприємства брали участь радянські спеціалісти, що фабрика оснащена нашим вітчизняним обладнанням.

Працівникам цих підприємств ми також показали велику концертну програму.

Цікава деталь. Де ми не виступали б, нас завжди просили розповісти, як нам вдається поєднати працю і відпочинок, які умови для занять художньою самодіяльністю, які у нас палаци культури, де черпаємо теми для танців і т.п.

О.Матвєєв: - Подібні запитання мені ставили навіть керівники професіональних колективів у Празі. Їх захоплювала, передусім, висока техніка і виконавська культура наших аматорів.

До речі, в Празі ми завершували своє зарубіжне турне. Нас запросили взяти участь у концерті, присвяченому закінченню місячника радянсько-чехословацької дружби. У великому Палаці спорту ми виконували "Молдавську сюїту", ордельянський танок і гопак. О.Подлепич проспівала пісні "Степом, степом" і "Моя біла хата".

Після того, як ми виконали гопак, на сцену вийшли учасники концерту, і ми разом станцювали танок дружби - чеську польку.

Поїздка до Чехословаччини - одна з яскравих сторінок творчої біографії колективу "Дніпра".

Кореспондент: - Які тепер ваші плани на майбутнє?

О.Матвєєв: - Зараз ми готуємо велику тематичну програму, яку присвятимо 30-річчю Перемоги над фашистською Німеччиною. Сподіваємося, що своїм мистецтвом ансамбль "Дніпро" принесе глядачам чимало приємних годин.

(Інтерв'ю провів В.Луценко).

"Дзержинець" 05.01.1975.

Add a comment

Не розщедрилася нинішня зима на сніг, проте не зіпсувало це новорічного настрою. По-святковому вбралися вулиці, в квартирах засяли ялинки. Звабливо кличуть лісові красуні на торжество в клуби, палаци, на площі міста. Радіють люди. Але, певно, ніхто в ці дні не зрівняється у веселощах з гамірною малечею.

У Палаці культури металургів біля входу гостей ласкаво зустрічають Дід-Мороз (сталевар мартенівського цеху № 3 В.Юдін) і Снігуронька (учениця школи № 30 Л.Крюк). Звучить улюблена мелодія дітлахів. "Сонячне коло", яку виконують учасники дитячого духового оркестру. Веселкою барв спалахують гірлянди, що прикрасила зал. Одразу потрапляєш немов у чарівний світ казок. Яких тут тільки звірят немає, і до чого вони всі кумедні! Хоча б оцей ведмедик з гармошкою, або зайчатко з гітарою чи поросятко з барабаном. А яка лукава посмішка у скрипачки Лисички-сестрички!

У захопленні зупиняються малюки біля живого куточка, де поважно походжає лисиця, вихваляючись своїм розпушеним хвостом. Поруч нахмурився гірський орел. Певно, цареві птиць не зовсім зручно опинитися в клітці. А от білочці, мабуть, приємно демонструвати свої здібності у верткому колі.

Але найбільше приваблює дітвору ялинка. Нарядна, розкішна, вона виблискує розмаїттям вогнів, опромінюючи радістю обличчя малюків. Збуджені, веселі, вони стають у коло. Культмасовики О.Клещевникова і В.Ківа керують їх іграми. Дзвінкоголоссям малят наповняється фойє:

- Гори, гори, ялинко!

Традиційний танець виконує Дід-Мороз. Йому дружно аплодують, підбадьорюють, а потім усі разом зливаються в іскрометній польці.

Біля ялинки з'являються учасники циркового колективу. Вони показують вправи на велосипедах.

Кожному малюкові хочеться сподобатися Діду-Морозу і Снігуроньці. Тому з таким завзяттям виконують вони пісні, танці, вірші.

Тричі лунає дзвоник. Дід-Мороз запрошує присутніх до залу на спектакль учасників дитячого сектора Палацу культури металургів "Сказання про Червону Зірочку". Затамувавши подих, стежать глядачі за двобоєв хлопчиків і дівчаток, які борються з підступними лісовими чаклунами, носіями зла, за торжество правди і справедливості. Скільки обурення викликають у дітей вчинки Ідолища, Лісовика, Володарки Пітьми, Голодухи! Скільки співчуття - Охоронниці Червоної Зорі, Прохорові-Богатиреві, Митькові-Літописцеві. Виконують це ролі учнів шкіл Олександр Нестеров, олександр Ткаченко, Людмила Бойченко, Олена Пигорєва, Наталя Шепель, Сергій Барановський, Сергій Соболєв. Поставила спектакль молодий режисер Т.Клименко.

Сподобалися дітям і танці у виконанні студійців класичного танцю Палацу (керівник С.Кузнєцова), і виступ дитячого танцювального колективу (керівник С.Федоров). Задоволено приймали в залі й героїв улюбленого мультиплікаційного фільму "Ну, зачекай!" - Вовка та Зайця, яких грали Сергій Боговський (школа № 9) і Нелля Банкова (школа № 30).

Закінчився спектакль веселим карнавалом. А потім ще довго тривають ігри, веселі хороводи біля красуні-ялинки.

Добре подбали про відпочинок дітей партійна та профспілкова організацій заводу імені Дзержинського, правління Палацу культури металургів.

В.Луценко

"Дзержинець" 05.01.1974.

Add a comment

Розширенням сфери послуг дніпродзержинцям розпочав новий рік колектив комбінату побутового обслуговування населення. Вперше в нашому місті він приступив до виробництва килимів.

- Виготовляти килими, а також різні сувеніри ми доручили працівникам Будинку побуту, що в соцмістечку, - розповів директор комбінату побутового обслуговування населення В.М.Куцевол. - Ткацькі верстати виготовили самі, навчили людей працювати на них. На виготовленні килимів зайняті поки що десять спеціалістів, однак незабаром їх кількість зросте вдвоє. Килими виготовляємо на замовлення населення.

Новий цех по виготовленню килимів відвідали перші замовники.

А.Петренко.

"Дзержинець" 05.01.1974.

Add a comment

Минулого року в багатьох квартирах дніпродзержинців уперше залунали телефонні сигнали. Особливо багато новосіль справив телефон у південно-західному районі міста, де введено в експлуатацію другу чергу АТС-2. У цьому районі телефони встановлені на квартирах семи тисяч дніпродзержинців.

У недалекому майбутньому телефонна мережа розшириться. Недавно державна комісія прийняла споруджене будівельниками в соцмісті нове приміщення автоматичної телефонної станції № 7, розрахованої на 10 тисяч номерів. Перша її черга - на 5 тисяч - стане до ладу в другому півріччі 1975 року. На новій АТС розпочався монтаж устаткування. На таку ж кількість абонентів розрахована й нова АТС-4, проектування якої триває. До 10 тисяч номерів розшириться і АТС-2 в південно-західному районі міста.

З.Лопатін, начальник цеху міської телефонної мережі.

"Дзержинець" 05.01.1974.

Add a comment