Мало хто в Дніпродзержинську не знає Володимира Нечитайленка, бо немає в місті такої сцени, на якій би він не виступав. Не раз він співав у Дніпропетровську, разом з агітбригадою вагонобудівного заводу виступав у Києві, в Нікополі, буває частим гостем у підшефних заводу і колгоспах. І завжди його виступи користуються великим успіхом.
Володимир Данилович бере участь в художній самодіяльності вже понад 15 років.За цей час він добре оволодів виконавською майстерністю, розвинув свій хороший голос. Вперше дніпродзержинські любителі мистецтва познайомились з ним в 1952 році, коли після закінчення Харківського машинобудівного технікуму т.Нечитайленко почав працювати електриком на заводі імені газети "Правда". Після закінчення першого ж робочого дня він направився в заводський клуб. З того часу він тут соліст, учасник хору і агітбригади.
Зв'язавши з клубом свій відпочинок, т.Нечитайленко правильно розуміє обов'язок клубного активіста. Він підшукав у півскатно-тележечному цеху друзів по любові до мистецтва і з їх допомогою організував цеховий колектив художньої самодіяльності. Слюсарі тт. Берлін, Атаманенко, Баскін, кладовщиці тт. Плиско, Рижова та інші - його актив у цій благородній справі. Разом підготували до виступу на заводському фестивалі хор, танцювальний колектив, індивідуальних виконавців.
Особливо пожвавилась робота самодіяльних гуртків цеху зараз, коли вся республіка готується до Декади української літератури і мистецтва у Москві. Хор під керівництвом т.Нечитайленка вивчив кілька хороших пісень , агітбригада "Півскатник" виступає з новою програмою, танцювальний колектив під керівництвом слюсаря-складальника т.Корнєєва підготував українські народні танці. З хорошими номерами виступають солісти, любителі художнього слова, виконавці на музичних інструментах. Організатором і душею цехової самодіяльності є Володимир Данилович. Він і сам наполегливо готується до Декади, вдосконалює свою виконавську майстерність. З червоного кутка цеху в час обідніх перерв і після роботи часто лине його чудовий голос. "Пісню про рушник", "Місяць на небі", "Київ мій" та інші пісні підготував він. Володимир Данилович дуже любить українські пісні. В його репертуарі: "Ми підем, де трави похилі", "Вечір надворі", "Колгоспний вальс", "Дивлюсь я на небо", "Незабутній вальс" та багато інших.
В клубі т. Нечитайленко бере активну участь у підготовці нової програми агітбригади і в організації хору. За успішний виступ на міському огляді, присвяченому підготовці до Декади, жюрі рекомаендувало т.Нечитайленка для участі в обласному конкурсі.
Захоплення мистецтвом прикрашує життя Володимира Даниловича, робить цікавим і змістовним його дозвілля. Як активний учасник художньої самодіяльності він по комсомольській путівці був у Москві на VI Всесвітньому фестивалі, на республіканському фестивалі - в Києві, на обласному - в Дніпропетровську. Він нагороджений дипломами, грамотами, цінними подарунками. На все життя запам'ятаються йому дні проведені на фестивалях, те, що там бачив.
У т.Нечитайленка є дружина і двоє дітей. Заняття мистецтвом не заважають йому бути хорошим сім'янином, дбати про виховання синів. На все вистачає часу, коли його правильно використовувати.
Комуніст В.Нечитайленко подає гідний приклад молоді, як треба використовувати своє дозвілля.
В.Ферман.
На знімку: В.Нечитайленко.
Фото А.Бахмутського.
"Дзержинець" 17.01.1960.
Для справжніх футбольних болільників сезон починається задовго до того, коли ранньої весни свисток судді вперше викликає команди на поле. Надворі ще зима, у самому розпалі хокейний сезон, а болільники футбола вже атакують редакції газет, спортивні товариства і зали, знайомих футболістів. Вони групами і поодинці обмірковують майбутній склад своєї любимої команди, її шанси у наступних іграх, починають хвилюватися за долю команди. Чутки, одна фантастичніше іншої, з швидкістю блискавки розповсюджуються серед них. Хороші, хоч які б вони не були неймовірні, - піднімають настрій, і тоді болільник "ходить гоголем", погані - роблять його злим і нервовим.
Багатьох літніх і молодих дніпродзержинців можна зараз побачити біля стадіону "Перемога", Палацу спорту, де вони хотять щось дізнатися про стан команди "Дніпровець", зміни, які в ній сталися, перспективи на майбутнє. Не замовкає в ці дні і телефон у редакції. Всіх цікавить, що нового в команді, як вона готується до нового футбольного сезону? Про це ми і попросили розповісти нового старшого тренера команди С.Г.Голода.
- Насамперед, - говорить Сергій Гнатович, - коротко про підсумки минулого сезону. Вони цілком задовільні. П'яте місце в зоні і 15-е з 39 команд класу "Б" республіки - досить хороший показник.
В новому сезоні ми повинні повністю перейти на нову тактичну схему гри, так звану бразільську, яка передбачає таку розстановку гравців 1-4-2-4. Відповідно до цього і будуються всі наші навчальні плани. Успішному освоєнню цієї нової для нас тактичної схеми підпорядковується вся навчальна робота.
Але найдосконаліша тактика нічого не варта без людей, здатних її здійснити. На цей бік справи теж звернута увага керівників команди, спортивного товариства, громадськості. В команді сталися деяку зміни. В Радянську Армію пішли служити нападники Орлов і Литовченко. Поїхав учитися в інститут Новиков, відчислений з команди Альошин. Є у нас і деяке поповнення. Повернувся у команду з Радянської Армії Олійник. Почали тренуватися молоді футболісти захисник Бондарев, півзахисник Федорцов, нападник Віноградов та інші.
При команді працює школа підготовки молодих футболістів, яка нараховує 62 чоловіка. Тренери Володимир Баглдасаров і Борис Ульянов багато працюють з юнаками, дітьми, і є всі підстави сподіватися, що незабаром наша команда поповниться новими талановитими футболістами, вирощеними в цій школі.
...Рівно о 12-й годині у великому спортивному залі вишикувались 15 футболістів. Сергій Гнатович почав заняття по фізичній підготовці. Футболісти бігали, стрибали, виконували інші вправи, щоб добре підготуватися до наступних баталій на зеленому килимі стадіонів.
М.Аронський.
"Дзержинець" 13.01.1963.
Коли наступає вечір, сотні дніпродзержинців поспішають на каток стадіону Баглійського коксохімічного заводу. Грає музика, кружляють у вальсі конькобіжці. Хороший це відпочинок. Часті гості на катку Лариса Сухарева, Люба Вареник, Валя Шипіда. Разом з дітьми приїздить на каток подружжя Торохтій. Зустріли ми тут і передовиків виробництва заводу Павла Гаврилушкіна, Ліду Каширіну та інших.
Багато справ у фізкерівника т.Тютькіна. Він слідкує за порядком, учить кататися на коньках тих, хто ще не вміє, гостинно запрошує прибулих.
На стадіоні можна також одержати коньки напрокат, переодягнутися в роздягальні, перепочити в кімнаті відпочинку. До послуг відпочиваючих - буфет. Тут можна випити гарячий чай та кофе, з'їсти пиріжок.
Необхідно, щоб такі катки були на всіх наших стадіонах.
Ф.Балухтін, працівник Баглійського коксохімічного заводу.
"Дзержинець" 13.01.1963.
Сотні юних глядачів у дні зимових канікул проглянули в театрі імені Лесі Українки цікаву виставу за п'єсою Л.Устинова "Світний камінь". Артисти Дніпропетровського російського драматичного театру імені М.Горького підготували дітям хороший подарунок, поставивши цю пригодницьку п'єсу-казку.
Наша дітвора любить романтику, пригоди. Тому з таким інтересом спостерігають юні глядачі за подіями на сцені. А вони справді цікаві.
...Радянський професор Графітов шукає в тайзі світний камінь. Він дуже потрібний металургам, бо добавлений у плавку робить метал надмінним, надає йому нових якостей. Професору допомагають юні геологи-піонери Костя і Вітя. Але за світним каменем і за професором полюють і посланці іноземної розвідки.
Пильність радянських людей, знахідливість піонерів, дружба і взаємодопомога допомогла знешкодити ворогів, довести до успішного завершення пошуки професора Гранітова.
Центральними персонажами вистави є піонери Вітя і Костя, ролі яких виконують артистка С.Рєзанова й учениця Дніпропетровського театрального училища Л.Деревянченко. Вони створили правдиві і переконливі образи допитливих і рішучих піонерів, юних патріотів своєї Батьківщини.
Тепло показує закоханого в свою справу професора Графітова артист О.Абрамов (в деяких виставах в цій ролі виступав артист А.Красноплахтич). Добре відтворив образ відомого тайгового мисливця Дерсу Узала артист А.Сєтлов.
Поруч з досвідченими артистами у виставі беруть участь також учні театрального училища С.Лобода та І.Мірошниченко. Вони грають щиро, правдиво, набуваючи професійну майстерність у спілкуванні з майстрами сцени.
В.Бєляєв.
На знімку: сцена з вистави "Світний камінь". Зліва направо : Костя (Л.Деревянченко), професор Графітов (арт. А.Красноплахтич) та Вітя (С.Рєзанова).
Фото І.Василенка.
"Дзержинець" 13.01.1963.
У нас, в школі № 36, з задоволенням сприйняли повідомлення про створення міського товариства охорони природи і сприяння розвитку природних багатств. Діяльність цього товариства у великій мірі посилить боротьбу за перетворення Дніпродзержинська в місто-сад, допоможе зберегти і примножити природні багатства в місті і навколо нього. Зрозуміло, що вчителі і учні, як і раніше з любов'ю садовили дерева, дбають про збереження їх, виявилися в числі перших, хто побажав вступити в це товариство.
В нашій школі вже створено первинну організацію товариства, яка нараховує 45 членів. При ній створено юнацьку секцію, в яку вже вступили понад 500 учнів. У створенні первинної організації товариства багато допомогли партійна і профспілкова організації, дирекція.
Ми звертаємось до вчителів і учнів усіх шкіл міста з закликом вступити в члени товариства охорони природи, при кожній школі створювати його первинні організації.
О.Нехаєва, голова первинної організації товариства охорони природи при школі № 36.
"Дзержинець" 13.01. 1963.