Розповідь про жінок Дніпродзержинська, які внесли вагомий вклад в розвиток нашого міста, стала темою березневого засідання краєзнавчого товариства "Дніпродзержинськ-Кам'янське".

Доповідач Ніна Олександрівна Циганок відзначила, що причиною розповісти про визначних жінок Дніпродзержинська стала поява біографічного-енциклопедичного словника "Жінки України", який вийшов ...аж 14 років тому в Києві. "Він відсутній і в бібліотеці, і в музеї історії Дніпродзержинська, - розповідає Н.Циганок. - Лише декілька цих книжок є у наших 17 землячок, які ввійшли сюди. Тому я вирішила розповісти про них. Цей словник був започаткований спілкою жінок України, Інститутом гуманітарних досліджень Української Академії Наук національного прогресу. Головний редактор видання Марія Андріївна Орлик, яка останні роки працювала Головою Ради Міністрів Української РСР. Жінка, з якою мені довелось двічі особисто зустрічатися. Вона приїздила до нас, коли відбувалось будівництво нового приміщення міського музею. В передмові словника сказано пр те, що в нього ввійшли 2500 біографічних довідок".

БОРОДАЙ Галина Григорівна - медичний працівник, заслужений лікар України (1980). Народилась 24.02.1929 у Дніпродзержинську Дніпропетровськох області. Закінчила Дніпропетровський медичний інститут (1954). В 1954-55 - районний лікар-педіатр у Щорсівському районі Дніпропетровської області, 1958-61 - зав. пологовим будинком, 1962-68 - головинй лікар міської лікарні у Дніпродзержинську, 1970-71 - голова обласного комітету профспілки медичних працівників, 1971-73 - перший заступник завідуючого Дніпропетровського облздороввідділу, 1973-80 - IV Головного управління МОЗ України, 1980-86 - начальниу управління охорони здоров'я Київської міськради, 19991-98 - головний лікар поліклініки, з 1998 - клініки Наукового центрурадіаційної медицини АМЕ України.
Ордени "Знак Пошани" (1976), Дружби народів (1981), медалі. Депутат Дніпродзержинської райради (1962-86). Відмінник охорони здоров'я.

ВОРОБЕЙКОВА Тамара Устинівна - працівник вищої школи. Народилась 8.12.1924-25.112014 у Кременчузі Полтавської області. В 1941-43 - партизанка-підпільщиця у Дніпродзержинську. 1943-45 - в'язень концтаборів (табірний № 65163) Маутхаузена, Освєнціма, Берген-Бельзена. Про неї написано низку книжок - "Двобій" М.Ктитарєва (1985), "Герої підпілля" (1972), "Безсмертяюних" П.Тронька, "Не вклонивши голови"(1986), "Тамара" А Хижнчка та інші, на Київській студії художніх фільмів імені О.П.Довженка знято фільм "Наше місто". В 1946 виступала свідком обвинувачення на судовому процесі фашистських злочинців у Києві. Закінчила Львівський університет (1951). В 1955-57 - викладач Київського університету, 1957-60 - середньої спецшколи МВС, 1960-84 - старший викладач, доцент Вищої школи МВС СРСР, 1984-90 - доцент Київського філіалу Одеського інституту електротехнічного зв'язку.
Наукові праці стосуються питань історії держави і права України. Автор понад 50 пуюлікацій в т.ч. монографій - "Місцеві органи державної влади за Конституцією УРСР 1929" (1958), "Перетворення адміністративно-поліцейського апарату, суду, тюремної системи в Росії в другій половині 19 сторіччя" (1973).
Голова правової комісії Міжнародного освєнцівського комітету (1977). Кандидат юридичних наук (1961). Орден Вітчизняної війни IIступеня (1985), медалі (16), в т.ч. "За відвагу". Полковник МВС. Почесний громадянин Дніпродзержинська.

ДАШКЕВИЧ Валентина Євдокимівна - вчений-медик, доктор медичних наук (1986), професор (1988), заслужений лікар України (1990). Народилась 4.12.1929 у Дніпродзержинську. Закінчила Чернівецький медичний інститут (1954). В 1954-59 - акушер-гінеколог лікарні в м.Чортків Тернопольської області, 1959-76 - аспірантка, молодший співробітник, 1976-78 - керівник відділення перинатології, з 1979 - акушерського відділення екстрагенітальної патології вагітних Інституту педіатрії, акушерства та генекології АМН України.
Наукові дослідження стосуються акушерства і гінекології. Розробила і обгрунтувала систему медичного обслуговування вагітних з екстрагенітальною патологією та систему перинатальної охорони плоду. Автор понад 300 публікацій, в т.ч. співавтор 8 колективних монографій та двох посібників, зокрема "Гемолитическая болезнь плода и новорожденного" (1968), "Акушерская экстрагенитальная патология" (1968), "Здоровье вашего ребенка" (1975), "Практическое акушерство" (1976), "Чернобільская катастрофа" (1995), "Нетрадиционные методы лечения в акушерстве и гинекологии" (1966), "Славутич: медицинские аспекты") (1966), автор 5 свідоцтв і винаходів. Підготувала 33 докторів та кандидатів наук.
Почесна грамота Президії Верховної Ради України (1982). Орден Трудового Червоного Прапора (1986), медалі. Професор з клінічної медицини АМН України (1997). Член Міжнародної та Європейської асоціацій акушерів-гінекологів.

ІВАНОВА Антоніна Іванівна - медичний працівник. Народилась 4.02.1923 у м.Шебекіно Бєлгородської області (Росія), Закінчила Київське військово-медичне училище у Свердловську (1943) та Дніпропетровський медичний інститут (1958). В 1943-45 - командир санітарного взводу на фронті, 1958-68 - дільничий лікар, 1968-90 - завідуючий дитячою консультацією, 1990-98 - заступник головного лікаря дитячої міської лікарні в Дніпродзержинську.
Ордени Червоної Зірки (1944), Вітчизняної війни II ступеня (1985), Жовтневої революції (1971), Богдана Хмельницького III ступеня(2000), медалі (14), в т.ч. "За бойові заслуги" (1944). Відмінник охорони здоров'я (1976).

ЛЕВЧЕНКО Лідія Петрівна - працівник дошкільних закладів. Народилась 14.01.1939 у с.Котир Калузької області (Росія). Закінчила Уральський педагогічний інститут (1965). У 1958-69 - вихователька, завідуюча дитячого садка, з 1969 - начальник відділу дошкільних закладів Дніпровського металургійного заводу в Дніпродзержинську.
Ордени княгині Ольги III ступеня (1999), Дружби народів (1989)Ю, медалі. Відмінник народної освіти України (1979). Депутат Дніпродзержинської міськради.

ЛУК'ЯНОВА Лідія Євсіївна - працівник освіти. Народилась 27.02.1921 у с.Климовичі (Білорусь). Учасниця Великої Вітчизняної війни. Закінчила Дніпродзержинський педагогічний інститут (1941). В 1941-45 - секретар підпільного міськкому комсомолу в Дніпродзержинську, з 1945 - на комсомольській роботі, директор дитячого будинку, працювала в культмасовому секторі.
Орден Вітчизняної війни I ступеня, медалі (15). Почесний громадянин Дніпродзержинська.

МИХАЛИК Людмила Дмитрівна - інженер. Народилась 1.01.1947 у с.Торчин Вінницької області. Закінчила Одеський інженерно-будівельний інститут (1969). В 1969-97 - інженер , старший інженер, заступник начальника, виконуюча обов'язки начальника, з 1997 по 2015 начальник управління каналу Дніпро-Донбас. Єдина в Європі жінка - керівник такої великої гідротехнічної споруди, з 2015 - заступник начальника. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999), Заслужений працівник водного господарства України.

НАДТОКА Валентина Луківна - вчений-медик, доктор медицинських наук (1970), професор (1989). Народилась 27.06.1921 у Дніпродзержинську. Учасниця Великої Вітчизняної війни. Закінчила Дніпропетровський медичний інститут (1946). В 1946-51 - акушер-гінеколог в лікарнях Дніпропетровська та Харкова, з 1951 працює в Харківському інституті мікробіології та імунології (з 1973 - завідуюча лабораторією).
Наукові дослідження присвячено методам діагностики, лікуванню та профілактиці інфекційних захворювань. Є засновником в Україні нового наукового напрямку в пошуку, одержанні та практичному застосуванні антибактеріальних та імунокоригуючих препаратів рослинного походження. автор ряду лікарських препаратів - хлорофіліпта, евкавана, хлороксицела, препарата "О". Розробила низку нових методів діагностики, лікування та профілактики інфекційних захворювань. Її авторська колекція патогенних стафілококів налічує велику кількість штамів. Автор понад 150 наукових праць, підготувала 3 докторів та 10 кандидатів наук.
Почесна грамота Президії Верховної Ради України. Академік Національної академії проблем людини (1996).

ПАРХОМЕНКО Єлизавета Павлівна - виробничник, Герой Соціалістичної Праці (1966). Народилась 5.05.1914 у с.Байдаківка Дніпропетровської області. Закінчила ФЗУ (1934). В 1934-38 - мотористка, помічник машиніста, 1938-41 та 1945-69 - машиніст крану цементного заводу в Дніпродзержинську (1941-45 - мельник, машиніст грейферного крану цементного заводу в Новосибірській області).
Ордени Леніна (1966), "Знак Пошани" (1948), медалі. Депутат обласної та міської рад.

ПЕРЕЛИГІНА Людмила Федорівна - профспілковий діяч, заслужений працівник культури України (1993). Народилась 17.08.1942 у Запоріжжі. Закінчила Дніпродзержинський індустріальний інститут (1968) та Київський інститут культури (1981). В 1961-73 та 1977-82 на комсомольській та партійній роботі, 1973-77 - завідуюча відділом культури Дніпродзержинського міськвиконкому Дніпропетровської області, 1982-85 - завідуюча відділом Укрпрофради, з 1985 - голова ЦК профспілки працівників культури України.

Депутат Верховної Ради СРСР (1989-91). Медалі.

РОНЖИНА Олена Іванівна - спортсменка (веслування академічне, четвірка парна), заслужений майстер спорту (1996). Народилась 18.11.1970 у Дніпродзержинську. Закінчила Дніпропетровський інститут фізичної культури (1994). Інструктор з спорту обласного комітету фізичної культури (Дніпропетровськ).
Бронзова призерка чемпіонатів світу 1988 (серед юнаків) і 1994; срібна призерка Олімпійськиї ігор 1996, четверте місце на Олімпійськиї іграх 2000.
Почесна відзнака Президента України (1996).

УСЕНКО Валентина Володимирівна - громадський дфяч. Народилась 13.09.1935 у Дніпродзержинську. Закінчила Горлівський педагогічний інститут (1957) та Академію суспільних наук у Москві (1983). В 1958-65 - вчителька, директор СШ у Дніпропетровську, 1965-87 - на партійній роботі, з 1988 - голова правління Дитячого фонду України.
Автор близько 30 публікацій з питань розвитку системи народної освіти та психолого-педагогічної науки.

Кандидат історичних наук (1985). Почесні грамоти Президії Верховної Ради України (1976, 1985). Ордени Трудового Червоного Прапора (1971, 1974), медалі (4). Депутат Дніпропетровської міськради (1971-74). Член урядової делегації України на 24-й (1971) і 48-й (1988) сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

ХМІЛІНСЬКА Марія Федорівна - банківський працівник. Народилась 11.09.1946 у с.Ревущино Полтавської області. Закінчила Одеський інститут народного господарства (1970). З 1968 працює в банківській системі, з 1985 - керуюча Дніпродзержинським відділенням Держбанку, Жилсоцбанку, АКБ "Укрсоцбанку".
Орден княгині Ольги III ступеня (2000). Депутат Дніпродзержинської міськради (1999).

ХУДЯКОВА Антоніна Федорівна - військовослужбовець. Герой Радянського Союзу (1946). Народилась 20.06.1917 у с.Нова Слобода Брянської області (Росія). Закінчила Бєжицький машинобудівний технікум, Херсонську авіаційну школу (1940), курси вдосконалення командного складу (1942). Працювала льотчиком-інструктором в Орловському аероклубі. З травня 1942 - заступник командира ескадрильї авіаполку нічних бомбардувальників на 2 Білоруському фронті. Здійснила 926 бойових вильотів, брала участь у боях на Таманському та Кримському півостровах, у Білорусії, Польщі, Східній Прусії, Німеччині. Після війни жила у м.Олександрія Кіровоградської області, останні роки працювала директором краєзнавчого музею. Померла 25.12.1998.
Ордени Леніна, Червоного Прапора (два), Вітчизняної війни I ступеня (три), медалі.

ЦИГАНОК Ніна Олександрівна - музейний працівник. Народилась 15.02.1942. Закінчила Дніпропетровський університет. В 1969-83 - науковий співробітник, заступник директора, з 1983 - директор музею історії Дніпродзержинська.
Автор понад 250 публікацій, зокрема укладач книги "Будуть жить в веках", "Письма войны" (1995), чотирьох буклетів та проспектів, співавтор гербу Дніпродзержинська (1998). Член Спілки журналістів України. Медалі.

ЧИЛИГІНА Ганна Яківна - виробничник, заслужений будівельник України (1964). Народилась 1.10.1930 у с.Новомиколаївка Дніпропетровської області. Закінчила школу фабрично-заводського навчання в Запоріжжі (1949). В 1949-54 - робітниця на будівництві в Запоріжжі, Нікополі, Марганці, Кривому розі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Жданові, 1954-60 - маляр-штукатур, 1960-92 - бригадир комплексної бригади будівельників будівельного управління "Марганецьрудбуду" (м.Орджонікідзе Дніпропетровської області).
Ордени Леніна (1971), Трудового Червоного Прапора (1966, 1974), Дружби народів (1981), медалі. Почесний громадянин м.Орджонікідзе (1987).

ШТОКАЛО Мирослава Йосипівна - хімік, доктор хімічних наук (1987), професор (1988). Народилась 24.08.1926 у Дніпродзержинську. Закінчила Київський університет (1950). В 1951-68 - аспірант, старший науковий співробітник Інституту загальної і неорганічної хімії НАН України, з 1968 - в Київському технологічному інституті харчової промисловості (з 1976 - професор, з 1968 - завідуюча кафедрою).
Наукові праці (понад 200) стосуються аналітичної хімії, фотометричного аналізу, хімії комплексних сполук. розробила метало-індикаторний метод дослідження комплексів у розчині. Автор монографії "Металлоиндикаторный метод изучения комплексов в растворе" (1969) та співавтор "Развитие аналитической химии на Украине (1981).
Академік Академії інженерних наук України (1991) та Нью-Йоркської АН (1995).

Автор: Віктор Куленко.