Автор "Пісні про Дніпродзержинськ" Юрій Михайлович Гітін (вже на жаль покійний) 28 жовтня 2015 року згадував про її створення. Публікую текст в перекладі на українську мову.
"Сьогодні зателефонував мій давній друг, музикант, виконавець найпопулярніших пісень Олег Уваров. Ми поговорили "за життя" і Олег розповів, що на нещодавніх святкуваннях Дня міста, на концерті, який проходив у Палаці культури хіміків, він, на прохання організаторів свята, виконував "Пісню про Дніпродзержинськ", яку ми з моїм другом Сашком Петренком написали в далекому 1966 року. Він розповів, що пісня звучить на місцевому радіо, на різних міських заходах. Авторів пісні не називають, кажуть, що слова та музика народні.
От і організатори свята вирішили не морочитися і авторів пісні не називати. Ну і добре.
Палац культури хіміків - це з минулого, але концертний зал там чудовий.
Ми поговорили, і я подумав, що ще трохи й пісні виповниться п'ятдесят років! Час біжить з казковою швидкістю і, будучи дуже далеким від сучасних слів і поняття "піар», я згадав, як вийшла наша пісня і розповім сьогодні про це. Я говорю наша пісня, - тому, що в нашому місті мої однолітки пам'ятають її ось уже стільки років.
Я вступив до Дніпродзержинського індустріального інституту (ДІІ) у 1966 році. В інституті я познайомився з молодими людьми, які дуже любили музику, чудово грали та співали. На першому етапі, говорячи про музику, серед нас виділявся Сашко Петренко. Сашка любили всі, у колі друзів його називали "Петрак". Сашко був ініціатором створення одногоз перших, - якщо не першого у нашому місті, біт гурту. Гурт ми разом назвали "Искатели" і з ініціативи та під керівництвом Сашка почали готувати перший концерт. У стартовому складі ансамблю свій перший концерт у ДІІ готували Георгій Білецький – клавішні, гітара соло/ритм – Олександр Іваницький, гітара бас – Олександр Петренко, ударні Валентин Швидков. Солістами ансамблю були яскраві, талановиті, які стали улюбленцями глядачів: Саша Кондратенко, Володя Лібін, Світлана Закірова, Леся, якою ми вигадали псевдонім "Веснянка", Володя Колесник. Конферансьє призначили мене.
Відео https://www.youtube.com/watch?v=3fHCGkBKfzc&t=7s
Від партбюро нашу діяльність контролював, курирував та спрямовував прекрасна, тонка і розумна людина, якщо не помиляюся, - металознавець, Кільдіватов Олександр Павлович. Визначення "біт гурт", яке нагадувало про ганебних, з ідеологічних міркувань "БітлАх", і з тих же ідеологічних міркувань, викликало сум'яття в чистих душах членів партбюро, було замінено на – "вокально – інструментальний ансамбль". Назву "Искатели", іноді "Шукачi", члени партбюро одноголосно схвалили та затвердили.
Саме завдяки Олександру Павловичу Кільдіватову, у партбюро було вирішено до першого концерту придбати для ансамблю фантастичний на той час інструмент, який був далеко не в кожній філармонії: електроорган з назвою "Юність", на музичному жаргоні того часу: "йоніка". Справді, фантастика!
Із Сашком ми навчалися в одній групі та жили по сусідству, в тому числі й з Олександром Павловичем Кільдиватовим. Сашко подзвонив мені годині о шостій вечора і сказав: "Кільдіватов привіз "йоніку" з Дніпра прямо до мене додому". Пролунало кілька акордів. - "Чуєш? - Це клас! Терміново приходь!"
Я почав збиратися і, раптом, відчув необхідність записати якісь рядки, які несподівано прийшли мені в голову, і потім стали текстом пісні про наше місто.
У будинку у Сашка смачно пахло. Сашина мама, тітка Тоня, як завжди, пекла пиріжки з повидлом. "Йоніка" була підключена до радіоприймача, якому було довірено роль підсилювача і Сашко, граючи "БітлОв", насолоджувався неземними акордами новенького та дивовижного інструменту.
Якщо бути відвертим, то поки я біг до Сашка, у мене в голові звучала, поки незрозуміла мелодія для свіжоспеченого, як пиріжки Сашкової мами, тексту. Саша миттєво все оформив, натиснув на клавіші і за кілька хвилин ми втрьох: Сашка мама, Саша і я, не забуваючи про пиріжки з повидлом, співали нашу пісню про Дніпродзержинськ.
Глядачі прийняли наше перше виконання пісні тепло і ми їм за це були вдячні.
Потім до ансамблю прийшли нові чудові музиканти та виконавці: Віталій Дорофєєв, Євген Шпаковський, Євген Менташков, Юрій Мєлочних, Сергій Єрмоленко, Валентина Кривко. Люди на сцені змінювалися, додавалися, з'явилися немислимі на той час інструменти, а пісня про Дніпродзержинськ, з недосконалим за стилем текстом, написана нехитрими вісімнадцятилітніми хлопцями, звучала у кожному нашому студентському концерті.
У 1968 році Сергій Шершньов організував у ДІІ студентський естрадний оркестр, до якого увійшли "Шукачі". У складі оркестру грали, писали партитури, чудово реготали на репетиціях, у концертах та на дружніх гулянках талановиті музиканти та просто чудові хлопці: Михайло Каменський, Паша Виноградов, Арсен Зуц, Роман Чудновський, Юрій Снітько.
До вибору назви оркестру, – "СТЕО–68", я маю безпосереднє відношення.
Тепер наші концерти набули цілком заслуженої респектабельності, деякої солідності. Багато хто прагнув подивитися наші програми. Пісню про Дніпродзержинськ в аранжуванні Сергія Шершньова, Михайла Каменського та Паші Виноградова, у кожному концерті виконував ліричний та елегантний Володя Лібін. Пісня стала візитною карткою "СТЕО-68" і КВК (клуб веселих і кмітливих).
Минули роки, багато років. Пісня, так я думав, лишилася тільки в моїй пам'яті. На жаль, пішли з життя багато хто з тих друзів, кого я згадав.
І ось одного разу, в ресторані, мої тенісні друзі-партнери познайомили мене з музикантом Олегом Уваровим. Опустимо подробиці наших із Олегом дружніх стосунків, але до мого п'ятдесятиліття, завдяки Олегу, в подарунок від нього, з'явився диск із піснями на деякі мої тексти. Ті, хто знає, що таке в музиці "мінусівка", зрозуміють і належним чином оцінять роботу, яку Олег зробив для мене, просто з дружби.
Відео https://www.youtube.com/watch?v=3fHCGkBKfzc&t=3s
"Пісня про Дніпродзержинськ" у його виконанні звучить так, як вона звучала у нашому оркестрі "СТЕО–68" у ті роки, коли ми були молодими.
Кілька років тому у Дніпродзержинську гостював Валерій Певзнер: наш старинний, тепер американський друг, бард, автор талановитих, незліченних та глибинних за змістом та змістом пісень.
Яків Ганкін надав для зустрічі старих друзів Валери ресторанний комплекс "Прометей". Зібралося чоловік сто однокашників Валери зі школи та ДІІ. Ми сиділи за великими, накритими на десять людей круглими столами, слухали Валеру, щедро нагороджуючи його заслуженими оплесками, лунали нечасті тости. Наприкінці вечора всі ці вже літні та гідні люди згадали і стоячи заспівали хором нашу "Пісню про Дніпродзержинськ".
Я був схвильований. Вони пам'ятали нашу пісню. Я бачив їх молодими".
Юрій Гітін
28.10.2015.
