Чому синій бік гумки не стирає чорнило ручки
Гумка є одним із необхідних предметів школяра, студента, художника, інженера і взагалі необхідна будь-якій людині, що пише чи малює. Тому що саме завдяки гумці й можна виправити написане чи намальоване, про це пише https://tsn.ua/other/dlya-chogo-potribna-sinya-storona-gumki-pro-ce-vazhlivo-znati-2392411.html
Автор Ганна Носова
Деякі види гумок складаються з 2 частин - синього та червоного (або рожевого) кольору. У таких гумок або бічні поверхні відрізняються кольором, або вони поділені поперечною смужкою, по обидва боки якої гума пофарбована різними кольорами. І роблять це виробники гумок спеціально.
Вважається, що за кольорами можна визначити призначення частин двоколірної гумки. Червона частина необхідна для стирання графіту, ліній, нанесених на папір олівцем, а синя – для видалення з паперу чорнила, залишеного ручкою. Проте, виявляється, це не так
Навіщо гумка має червону та синю сторони
Вважається, що червоною стороною гумки витирають написане чи намальоване олівцем, тоді як синя сторона призначена для видалення слідів ручки. Але така думка не зовсім вірна.
Різні кольори гумки - це не для стирання того, що написано різними засобами написання - олівцем чи ручкою, а для позначень різних типів паперу, поверхонь на яких можна стирати.
Червона сторона гумки більш м'яка та відмінно усуває графітні лінії з гладкого паперу. Синя сторона гумки не призначена для стирання чорнила з паперу. Вона виготовлена з більш міцної та твердої гуми й потрібна для того, щоб стирати сліди олівця на зернистому папері. Річ у тому, що графіт, потрапляючи в дрібні "пори" зернистого паперу, в'їдається в нього і тому м'якою (червоною) стороною гумки стерти його не виходить, або виходить не до кінця. А синя сторона гумки призначена саме для цієї мети.
Add a comment
Дружній шарж на Геннадія Олексійовича Блізнєцова, дворазового учасника Олімпійських ігор (1964 та 1968 роки) в стрибках з жердиною. У 1965 році став першим радянським спортсменом, який подолав висоту 5,00 м. Верхній малюнок з книжки "Веселий пєдестал".
Малюнок Віктора Зіновіка (Бахчисарай).
За легку і елегантну манеру бігу журналісти прозвали Євгенію Сєчєнову з Севастополя "найшвидшою ланню Європи". Журнал "Физкультура и спорт" 1947 № 7.
З колекції Віктора КУЛЕНКА.
Add a comment
Дружній шарж на Ромуальда Йосиповича Клима Олімпійського чемпіона 1964 року, срібного призера Олімпіади-68 з метання молота. Він першим у Європі надіслав спортивний снаряд за 71 метр. Ромуальда завжди вабила морська романтика, бачив себе у гарній військовій формі, у тільнику. І він вирішив вступати до військово-морського училища. Районну комісію у Несвіжі пройшов успішно та поїхав на обласну. Комісія проходила наприкінці дня, а до того хлопець наївся вдосталь морозива, і його прихопила ангіна... Словом, з мрією про морські простори Ромуальду Климу довелося розлучитися назавжди. Верхній малюнок з книжки "Веселий п`єдестал".
"Вася, закинь його подальше ніж нахрен!!!"
Малюнок В.Тихомирнова. Журнал "Фізкультура і спорт" 1947 № 7.
Журнал "Крокодил" 1965 № 24.
З колекції Віктора КУЛЕНКА.
Add a comment 
Дружній шарж на Валерія Семеновича Поркуяна, триразового чемпіона СРСР з футболу (1966, 1967, 1968) в складі київського "Динамо". Валерій Поркуян (у роки його футбольного становлення журналісти у звітах про матчі писали прізвище Паркуян, через букву "а") став найкращим бомбардиром збірної СРСР на Чемпіонаті світу 1966 (4 голи в 3 іграх). Після цього до нього приклеїлося призвіще "Фартовий Поркуша". З книжки "Веселий м`яч".
Малюнки "Жартівливим олівцем" автора Євгена Сендзюка. З книжки "Веселий м`яч".
Дружній шарж на футболіста Джанфранко Дзола. Він є перший італієць, включений до Зали слави англійського футболу.
"Суддю на мило!..". З книжки "Веселий м`яч".
З колекції Віктора КУЛЕНКА.
Add a comment
Дружній шарж на Умяра Абдулловича Мавліханова - дворазового олімпійського чемпіона (1964, 1968) та бронзового (1964) призера Олімпійських ігор з фехтування на шаблях. Верхній малюнок з книги "Веселий п`єдестал".
Журнал "Старт" 1982 № 1.
"Бабусі-фехтувальниці" автор Валентинас Стаугайтіс. 20.10.2017.
З колекції Віктора КУЛЕНКА.
Add a comment
