Пятница, 04 Декабрь 2020
Новости Украины и Мира
Спорт
Игровые (с мячом) виды
Футбол
Мини-футбол
Баскетбол
Волейбол
Гандбол
Пляжний футбол
Технические виды
Авто
Мото
Авиаспорт
Велоспорт
Стрельба пулевая
Стрельба из лука
Фехтование историческое
Судомоделизм
Силовые виды
Тяжелая атлетика
Пауерлифтинг
Гиревой спорт
Единоборства
Тхеквондо
Бокс
Кикбоксинг
Дзюдо
Вольная борьба
Каратэ
Айкидо
Фрифайт
ММА
Хапкидо
Комбатан
Легкая атлетика
Бег
Ходьба
Прыжки и метания
Теннис
Большой
Настольный
Водные виды
Поло
Плавание
Прыжки с трамплина
Синхронное плавание
Гребля
Водный туризм
Гимнастика
Художественная
Спортивная
Акробатика
Прыжки на батуте
Зимние виды
Хоккей
Бег на коньках
Фигурное катание
Фигурное катание на роликовых коньках
Логические игры
Шашки
Шахматы
Сёги
Спортивные танцы, черлидинг
Спортивные танцы
Черлидинг
Бильярдный спорт
Паркур
Спортивные сооружения
Спортивное ориентирование
Культура
Образование
История
Известные люди города
Памятники города
"Листая старые газеты"
50-е годы
60-е годы
70-е годы
80-е годы
90-е годы
История одной фотографии
История транспорта
Рекорды Города
Первые
Последние
Единственные
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

 


Пішов з життя ветеран праці ДМК, колишній працівник електроремонтного цеху, суддя національної категорії з хокею і футболу, спортивний журналіст, чиє ім'я добре знайоме шанувальникам спорту, - Володимир Антонович Оліфіренко (16.01.1944-20.11.2020).


Володимир Оліфіренко народився на вулиці Кутовій в хаті під № 13 (район нинішньої вулиці Алтайська. Раніше там знаходився пороховий склад). Ця хатка під солом'яною стріхою, яку називали шевченківською, простояла до початку 80-х років. А квартиру на нинішньому проспекті Ювілейному в будинку № 47, де він жив, батько Володимира отримав в 1959 році.

Після закінчення чотирьох класів в СШ № 24 Володю перевели за місцем проживання в п'ятнадцяту школу. А так як цей навчальний заклад був семирічним, довелося хлопцеві в восьмий клас повертатися знову в СШ № 24. Саме тоді він і записався в танцювальний гурток Палацу ім.Горького до Григорія Назаренко. А згодом Володя перейшов в танцювальний ансамбль "Дніпро" до Олексія Матвєєва. Працював хлопець в той час на швейній фабриці ім.Чубаря.


Коли відкрився Палац Будівельників, при будівкомі була створена футбольна команда "Будівельник", яку тренував Микола Гаврилович Єврєїнов. Туди прийшов і Володя Оліфіренко. Хлопці обрали його капітаном команди. Незважаючи на маленький зріст (169 см), Володя Оліфіренко грав центрального захисника. Потім Борис Михайлович Ульянов запросив його в юнацьку команду "Хімік", яка базувалася на "Прометеї". Пізніше команду прийняв Володимир Григорович Багдасаров, при якому Оліфіренко пограв один рік, виступаючи в юнацькій першості СРСР класі "Б".

Ще одним захопленням Володі Оліфіренко була їзда на ковзанах, на яких він навчився кататися ще в дитинстві. Спочатку Володимира запросили грати в хокейну команду БКХЗ. Потім Григорій Ткаченко запропонував виступати за інститут. У той час в інститутській команді не було воротаря. І Оліфіренко згодився постояти. Перший офіційний матч В.Оліфіренко зіграв в 1969 році в обласній першості серед навчальних закладів. У Дніпропетровську, на колишньому стадіоні заводу "Прес" його команда програла з великим двозначним рахунком місцевій команді університету.

У футболі В.Оліфіренко почав судити ще в 60-х роках. У той час він уже працював у електроремонтне цеху на ДМЗ. У 1974 році йому присвоїли звання суддя республіканської категорії з футболу. Та декількома роками раніше Володимир Антонович Оліфіренко став суддею республіканської категорії з хокею. А починав він обслуговуючи ігри на турнірі "Золота шайба" на початку 70-х. Потім пішли кубки та першості України.

Вболівальники міста пам'ятають його і як суддю-інформатора на іграх футбольних команд міста.

Як член Спілки журналістів України, Володимир Антонович Оліфіренко робив спортивні звіти в різні друковані видання. Але найбільш щільно він співпрацював з газетою "Знамя Дзержинки".