Начальник пожежної частини К.І.Кришин замислився.
- Праця пожежників нелегка, - сказав він за хвилину. - Вона часто небезпечна для тих, хто бореться з вогнем.
Пізніше я дізналася, що він майже 30 років служить в пожежній охороні, сам не раз гасив пожежі.
- Люди у нас хороші, - продовжував т.Кришин. - Ось І.Д.Швець, - і він поклав на стіл портрет уже немолодого чоловіка. - Одного разу в підвалі будинку виникла пожежа. Як туди проникнути? Швецт використав для цього прохід комутації водопроводу. Пожежу було ліквідовано. Таких, як він, у нас багато. Люди, не рахуючись ні з чим, ідуть на найнебезпечніші завдання. За ліквідацію пожежі ряд наших товаришів одержали подяки.
- А як у вас справи з новою технікою? - поцікавились ми.
- Держава забезпечує нас найновішою технікою. Та й серед наших людей чимало раціоналізаторів. Недавно колективом сконструйований прилад для тушіння пальних рідин. З допомогою цього приладу вогонь ліквідується протягом п'яти хвилин. У минулому році шофер Білоус вніс три раціоналізаторські пропозиції. Всі вони впроваджені.
- А чим займаються ваші люди у вільний час?
Тов.Кришин розповів, що всі пожежники хороші спортсмени. Начальник караулу т.Сокуренко недавно одержав звання майстра спорту Союзу РСР з пожежно-прикладного спорту. Він за півтори секунди секунди піднімається на висоту чотириповерхового будинку. Пожежник т.Гаврилов сполучує працю з навчанням в університеті. Диспетчери Г.Доброгорська та К.Шинкаренко - активні учасниці художньої самодіяльності.
Коли почується тривожний дзвінок, то 30 секунд з воріт пожежної частини, що на Москворецькій вулиці, виїжджають червоні автомашини. На них люди в металевих касках. Вони оберігають народне добро, борються з вогнем.
С.Дунас.
"Дзержинець" 19.01.1965.
На проспекті Леніна є магазин № 27 відділу робітничого постачання заводу імені Дзержинського. Тут багатий вибір найрізноманітніших тканин. За бажанняи покупець може покроїти матеріал у закройщиці т.Могили. Вона швидко й якісно виконає роботу Для кожного відвідувача т.Могила знайде добру пораду і тепле слово.
Ми купили матеріал в іншому магазині, але кроїти прийшли сюди. І дуже задоволені роботою т.Могили.
Шугарова - жителька вул. Ползунова, Руденко - жителька Курганської вул.
***
Якось я зайшла магазин № 23, що по проспекту Леніна. В мене було лише два метри матеріалу і тому я не дуже вірила, що закройщиця візьметься щось покроїти для мене. Але Н.А.Плахотіна запевнила, що плаття вийде та ще й з рукавами. Справді, плаття вийшло чудове. Щиро вдячна т.Плахотіній.
Сікан, жителька Союзної вул.
"Дзержинець" 19.01.1965.
Олександр Никифорович Тимохін. Можна без перебільшення сказати, що його знають тисячі молодих людей. В нинішньому році минає тридцять років, як він викладає фізичну культуру і спорт у системі трудових резервів. О.Н.Тимохіна знають і як хорошого тренера з волейбола. Багато його вихованців - юнаків і дівчат гідно захищалиі захищають спортивну честь міста, області, республіки.
Недавно в професійно-технічному училищі № 22, де працює О.Н.Тимохін, надійшла "Почесна грамота" Державного комітетупо професійно-технічній освітіпри Держплані Союзу РСР. Голова Державного Комітету тов. Булгаков нагородив грамотою т.Тимохіна за великі успіхи в підготовці молодих кваліфікованих робітничих кадрів.
Щиро поздоровляємо О.Н.Тимохіна з нагородою і ювілеєм тренерської діяльності.
В.Вєсєнін.
"Дзержинець" 18.01.1966.
лист з Радянської Армії
Дорога редакціє! Комсомольські збори нашого підрозділудоручили мені написати листа про вашого земляка Івана Лабу.
Він прийшов на нашу заставуі згодом показав себе чеснимі сумлінним товаришем, який старанно оволодіває бойовою програмою і політичною підготовкою, пильно охороняє священні рубежі Батьківщини.
Іван лабав брав участь у затриманні порушника кордону. Це трапилось, коли сонце ще тільки піднімалось. Прикордонний наряд почув шерехт. Він був незвичайним. Лаба швидко зорієнтувався в обстановці, прийняв правильне рішення.
Ми, воїни-прикордонники, гордимося дніпродзержинцем Лабою. Хай інші беруть з нього приклад!
В.Котін, секретар комсомольської організації.
"Дзержинець" 18.01.1966.
Мало хто в Дніпродзержинську не знає Володимира Нечитайленка, бо немає в місті такої сцени, на якій би він не виступав. Не раз він співав у Дніпропетровську, разом з агітбригадою вагонобудівного заводу виступав у Києві, в Нікополі, буває частим гостем у підшефних заводу і колгоспах. І завжди його виступи користуються великим успіхом.
Володимир Данилович бере участь в художній самодіяльності вже понад 15 років.За цей час він добре оволодів виконавською майстерністю, розвинув свій хороший голос. Вперше дніпродзержинські любителі мистецтва познайомились з ним в 1952 році, коли після закінчення Харківського машинобудівного технікуму т.Нечитайленко почав працювати електриком на заводі імені газети "Правда". Після закінчення першого ж робочого дня він направився в заводський клуб. З того часу він тут соліст, учасник хору і агітбригади.
Зв'язавши з клубом свій відпочинок, т.Нечитайленко правильно розуміє обов'язок клубного активіста. Він підшукав у півскатно-тележечному цеху друзів по любові до мистецтва і з їх допомогою організував цеховий колектив художньої самодіяльності. Слюсарі тт. Берлін, Атаманенко, Баскін, кладовщиці тт. Плиско, Рижова та інші - його актив у цій благородній справі. Разом підготували до виступу на заводському фестивалі хор, танцювальний колектив, індивідуальних виконавців.
Особливо пожвавилась робота самодіяльних гуртків цеху зараз, коли вся республіка готується до Декади української літератури і мистецтва у Москві. Хор під керівництвом т.Нечитайленка вивчив кілька хороших пісень , агітбригада "Півскатник" виступає з новою програмою, танцювальний колектив під керівництвом слюсаря-складальника т.Корнєєва підготував українські народні танці. З хорошими номерами виступають солісти, любителі художнього слова, виконавці на музичних інструментах. Організатором і душею цехової самодіяльності є Володимир Данилович. Він і сам наполегливо готується до Декади, вдосконалює свою виконавську майстерність. З червоного кутка цеху в час обідніх перерв і після роботи часто лине його чудовий голос. "Пісню про рушник", "Місяць на небі", "Київ мій" та інші пісні підготував він. Володимир Данилович дуже любить українські пісні. В його репертуарі: "Ми підем, де трави похилі", "Вечір надворі", "Колгоспний вальс", "Дивлюсь я на небо", "Незабутній вальс" та багато інших.
В клубі т. Нечитайленко бере активну участь у підготовці нової програми агітбригади і в організації хору. За успішний виступ на міському огляді, присвяченому підготовці до Декади, жюрі рекомаендувало т.Нечитайленка для участі в обласному конкурсі.
Захоплення мистецтвом прикрашує життя Володимира Даниловича, робить цікавим і змістовним його дозвілля. Як активний учасник художньої самодіяльності він по комсомольській путівці був у Москві на VI Всесвітньому фестивалі, на республіканському фестивалі - в Києві, на обласному - в Дніпропетровську. Він нагороджений дипломами, грамотами, цінними подарунками. На все життя запам'ятаються йому дні проведені на фестивалях, те, що там бачив.
У т.Нечитайленка є дружина і двоє дітей. Заняття мистецтвом не заважають йому бути хорошим сім'янином, дбати про виховання синів. На все вистачає часу, коли його правильно використовувати.
Комуніст В.Нечитайленко подає гідний приклад молоді, як треба використовувати своє дозвілля.
В.Ферман.
На знімку: В.Нечитайленко.
Фото А.Бахмутського.
"Дзержинець" 17.01.1960.
