У 20 років Володимир Ященко був головною зіркою спорту в СРСР, а в 40 помер від перепою.
Історія найталановитішого стрибуна Радянського Союзу Володимира Ященка трагічна до краю. Молодому хлопцеві було призначено ставити світові рекорди та виграти домашню Олімпіаду-1980, але він отримав серйозну травму, яка позбавила його мрії та сенсу життя. Характеру, щоб упоратися з цим, Володимиру не вистачило. Він помер у 40 років у посталкогольній комі.
УНІКУМ ІЗ ЗАПОРІЖЖЯ
Займатися стрибками у висоту Володимир Ященко почав досить пізно – у 12 років. Першим його тренером був Олексій Кудінов. Однак справжнє зростання почалося лише через два роки, коли 14-річний хлопець перейшов до Василя Телегіна. Новий тренер не лише виправив огріхи в техніці, поставленій попереднім фахівцем, а й зрозумів, що Володимир – не просто черговий спортсмен, а справжній унікум. За рік Телегін зробив так, що Ященко став стрибати 2,03 м замість 1,70 м, які були на рік раніше.
З кожним роком результати спортсмена зростали, у 16 років він уже "літав" на 2,12, а в 17 - брав 2,22 метри, побивши тим самим юніорський рекорд Валерія Брумеля. І це при тому, що стрибав Ященко не революційним на той момент і звичним для сучасного глядача фосбері-флопом, а по-старому — перекидним способом. Більшість однолітків Володимира вже перевчилися на нову техніку, а він сам залишався прихильником класики.
"Феноменальні Володини здібності якось зацікавили навіть фахівців космічної медицини: вони попросили його приїхати до Москви для тестування, – згадував Телегін. – І, згідно з їхніми висновками, Ященко був "запрограмований" матінкою-природою на стрибок заввишки 2 метри 50 сантиметрів! Власне, він і не стрибав у загальноприйнятому розумінні цього слова - він літав над планкою.
По-справжньому зірка Ященка спалахнула 1977 року, коли під час матчу з легкої атлетики між юніорами з СРСР та США він створив щось неймовірне. У Річмонді радянський атлет, якого спочатку сприймали не дуже серйозно і зазвичай звертали увагу лише на його приємну зовнішність, встановив три рекорди. Спочатку було побито світовий рекорд серед юніорів – 2,27 м, слідом рекорд Європи серед дорослих – 2,31 м, а на закінчення і світовий рекорд серед дорослих – 2,33 м. Володимир намагався замахнутися і на більше, але, на жаль, не вийшло.
"Намагаюся після перемоги піднімати планку вище за рекордну. А коли, скажіть, ще знайомитись з новою висотою? Нехай не вийде цього разу – зате знатиму, яка вона. Це все одно, що в незнайому річку пірнути – спершу страх відчуваєш, незвіданість. .. Потім легше", – розповідав Ященко.
СПРАВЖНІЙ ТРІУМФ ЯЩЕНКА
У тому ж році Ященко виграв чемпіонат Європи серед юніорів, а 1978 року у напруженій сутичці вирвав золото чемпіонату Європи у закритих приміщеннях у досвідченого Рольфа Бальшмідта. Радянський спортсмен не тільки перевершив свого головного суперника, а й встановив новий світовий рекорд у приміщеннях – 2,35 м. Володимир також отримав "Каравелу Колумба", яка вручається найкращому спортсмену. А та дуель стала однією з останніх серед спортсменів, які стрибали "перекидним" способом.
ВІДЕО https://www.youtube.com/watch?v=4mUqTM9CQoc
https://www.youtube.com/watch?v=_zdDeu-RWtQ
https://www.youtube.com/watch?v=F9TsN7D_h_g
От тільки цього тріумфу Ященку могло й не бути. Як розповідав А.С. Полухін (псевдонім одного зі спортсменів, які займалися у Телегіна разом із Ященком), тренер зі спортсменом не планували їхати на турнір і збиралися планомірно готуватися до Чемпіонату Європи у Празі. Проте за вказівкою зверху 19-річного спортсмена відірвали від наміченого графіка, привезли в Ешери, де за два тижні його терміново привів у форму тренер Володимир Дячков, а потім відправили до Мілана. На жаль, це далося взнаки на здоров'я спортсмена.
"Яшка зробив у Мілані 22 спроби... Це дуже багато, - писав у своєму нарисі "Яшка (пам'яті Володимира Ященка)" Полухін. - Зазвичай класному висотеру для доказу своєї "правоти" достатньо п'яти-шести. Можливості коліна рекордсмена були явно перевищені Він відчув це одразу, але ейфорія від перемоги на той момент все тимчасово затьмарила, та й не мало в той момент нічого бути, крім суцільного тріумфу радянської школи стрибків у висоту, який, як водиться, накреслила мудра партія.
Шеф (Василь Телегін) звично відзначив Яшкін тріумф. Чи відчував він, крім гордості за учня, ще й гіркоту за віроломство спортивних чинуш? Напевно. Чи розумів Дьячков, що він накоїв, зірвавши 19-річного хлопця з планової підготовки заради виконання ідіотських "вказівок" зі Старої площі? Звісно. Чи зрозумів Володя, що для нього ця травма коліна? Безперечно".
Отрута для рекордсмена. Тріумф та трагедія Володимира Ященка
Далі Ященко знову воював із Бальшмідтом, тільки вже на чемпіонаті Європи у Празі, де під зливою вирвав перемогу у представника НДР. А потім у 1979 році без проблем узяв і золото чемпіонату Європи у приміщеннях у Відні. Не залишалося сумнівів, що Володимир - лідер майбутніх Олімпійських ігор у Москві. Василь Телегін знав про проблеми свого підопічного з коліном, тож вирішив знизити ризик перед Іграми та дати 20-річному хлопцеві відновитися, відмовившись від змагань у 1979 році, у тому числі від Кубка світу. Влада на це дала добро.
"ЯК МЕНІ ЗВІДСИ ВИБРАТИСЯ?"
Проте плану Телегіна не судилося збутися. Поки він із сім'єю перебував у відпустці, до Ященка приїхав головний тренер збірної СРСР Анатолій Стрижак і повідомив, що спортсмен має поїхати на відбіркові змагання до Кубка світу у Каунасі. Самостійно відмовитись Володимир не міг.
Стрибуна знову відірвали від власного тренувального плану та привезли до Литви, щоб показати чиновникам, які мали приїхати на старти до Каунасу. Ось тільки представників влади там не виявилося, а Ященко, котрий виконував стрибок на змаганнях, серйозно травмував коліно, порвавши хрестоподібні зв'язки. Одразу стало ясно – про Олімпіаду можна забути.
"Участь у стрибках брали практично всі найкращі стрибуни країни, - згадувала стрибунка Тамара Бикова. - Вони були раді бачити один одного. Стрибали дуркуючи, але талановито. Усі стрибнули, якщо не помиляюся, по 2,24 м, тоді це був високий рівень. Володя просто не хотів бути осторонь і тому брав участь, ось на цій висоті він розбігся і при відштовхуванні впав у стрибкову яму.
Миттю з голосними вигуками втік із зали. Я побігла за ним. Ще ніхто на той момент нічого не зрозумів. Я шукала його у темному коридорі манежу.
Пробігши повз двері кабінетів, я знайшла його в кутку кімнати, він закрив обличчя руками і щось говорив, я почула тільки: "Коліно, коліно ...". Я можу сказати, що всі були вражені тим, що відбувається. Ось і вся правда.
З Литви надію спорту СРСР доставили до ЦИТО у Москві, де спортсмена прооперувала Зоя Миронова, один із провідних фахівців на той момент. Ось тільки виявилося, що хірургічне втручання було не надто вдалим, тому довелося робити ще одну операцію, яка лише погіршила ситуацію.
"Як мені звідси вибратися? Вони ж мене заріжуть, вони нічого не вміють, я не знаю, хто мені може допомогти", – казав Ященко своїм друзям.
Допомогли Володимиру в Австрії. Спортсменка Анна-Ліза Прокоп та її чоловік ортопед запропонували спортсмену прооперуватися у клініці знаменитого ортопеда Ганса Баумгартнера у Зальцбурзі. Усі витрати на себе взяли Прокоп та її чоловік, тільки після цього радянська влада відпустила Ященка за кордон. В Австрії стрибуну провели дві успішні операції, майже знову зібравши коліно, і після тривалої реабілітації Володимир навіть зміг повернутися в сектор, але лише 1981-го, причому безуспішно. Максимальна висота – 2,10 м у 1983 році. І у 24 роки після рецидиву травми Ященко завершив кар'єру.
"ВОНИ БУЗИЛИ ПО-ЧОРНОМУ"
Відхід зі спорту остаточно поставив хрест на житті молодого Ященка. Психологічно зламаний зірковий атлет почав віддалятися від своїх друзів та приятелів, поступово звикаючи до алкоголю. Дехто наголошує, що любов до випивки помічалася у Володимира ще й під час кар'єри.
"У Володі була зайва вага, він довгий час не тренувався і був просто не готовий до стрибків. На зборах по лінії СРСР у нього був індивідуальний графік, - писала Тамара Бикова про той злощасний турнір у Каунасі. - Вдома у Запоріжжі з Телегіним він виконував основне навантаження, а коли тренери просили його бути присутнім на зборах і Телегіна не було, Володя легко розминався... Більшу частину часу він був наданий сам собі. Якщо зустрічалися з Трофимом (жердинщиком Володимиром Трофименком), бузили по-чорному".
Подібні історії розповідав і тренер Євген Загорулько, пояснюючи, що подібне "нехлюйство" і стало причиною травми Ященка.
"Ященко забрали Володимир Дячков і Вітольд Креєр, які керували у збірній стрибками, - казав Загорулько. - Яшка там потоваришував із шостовиком Трофименком і стрибуном у довжину Цепелєвим. Всі троє - прекрасні, душевні хлопці, останньою сорочкою готові поділитися. Але їм не вистачало цербера. Почали втрьох випивати... Через пару років Яшка мені зізнався: "Сидимо втрьох на пляжі. Підходить Креєр, а ми пляшку горілки навіть не ховаємо. Той нас умовляє вийти на тренування. А якби ви там були, то я знав би: зараз Петрович дасть мені цією пляшкою по голові, і дисципліна налагодиться".
Витягнути Ященка з алкогольної прірви намагалися у різний спосіб: йому пропонували відкрити спеціалізовану школу в рідному Запоріжжі, відправляли до лікарень – але нічого не допомагало. Мабуть, чутливість талановитого стрибуна не дала йому пережити головну втрату свого життя, тому будь-якого сенсу надалі існування Володимир не бачив.
У 40 років він помер у посталкогольній комі. Так і не прийшов до тями.
Тетяна Постнікова
Джерело https://www.championat.com/
Add a comment
Бронювання квитків за номерами: +38 067 3444 850 / +38 067 3444 820 viber
Ми надаємо міжнародні перевезення відразу до 9 країн:
1.Польща
2.Чехія
3.Німеччина
4.Франція
5.Бельгія
6.Нідерланди
7.Австрія
8.Україна
9.Італія
Наші переваги:
* Оплата вартості квитка при посадці безпосередньо водію.
* Оплата п'ятьма валютами на вибір: гривні, злоті, крони, долар, євро.
* Велика система знижок для дітей 10-50%
* Безкоштовне бронювання квитків.
* Наявність розеток та Wi-Fi
http://compass-group.com.ua/?fbclid=IwAR3TA2t4iAjYuYIPATBOLp-eq1N6CRxrramvG13ftVQgdkwWvJqoFOyhfr8
Add a comment
Погожим сонячним днем сьомого серпня в живописній місцевості на Теплому озері, що знаходиться на Кривці в Курилівці, змагалися юні спортсмени ДЮСШ № 5 та гості міста. Там пройшов другий Кам’янський крос-триатлон.
"Забігши трішки наперед, зазначу, що і глядачі, які підтримували спортсменів, і самі плавці були в захваті від змагань, - розповідає голова Кам’янської федерації триатлону Юрій Макогонов. - Адже для більшості це був перший досвід змагань на відкритій воді. Та й формат змагань не міг нікого залишити байдужим: після загального старту, вода в озері закипіла від сплесків рук спортсменів, які повинні були долаючи дистанцію обпливти два буя, вибігти на протилежний берег озера і пробігши декілька десятків метрів по піску, з розгону шубовснути в воду, знову оминути два буя і, вибігши на берег та пробігши ще близько 30 метрів, перетнути створ фінішної арки, подолавши таким чином майже 150 метрів, з них 100 - по водяній гладі. Переможців та призерів на дистанції такого акватлону визначали в п’ятьох вікових категоріях, серед хлопчиків та дівчат. Але організатори вирішили зохотити всіх спортсменів і грамоти одержали всі учасники, які подолали дистанцію". Переможцями та призерами в своїх вікових категоріях стали: Алейников Олексій, Зініч Денис, Іванов Андрій, Ярош Михайло, Войтечко Андрій, Циба Ілля, Шалдуга Дарина, Амурова Кіра, Яценко Дарина,Попова Марія, Цукарева Марія, Бажан Ліза та Попова Анастасія.
І ще не вляглися емоції після заливу юних плавців, як на старт вийшли триатлети, які змагалися в чотирьох категоріях. Молодші з них долали дистанцію 5900 м – 100 плавання, 5000 – велоперегони по пересіченій місцевості, де після нещодавніх злив доводилося "пірнати" у немілкі калюжі, та на останок – 800 м забігу під спекотним сонцем. Найшвидше тут впорався Калінін Андрій, який подолав всі дистанції триатлону та не згаяв часу у двох транзитних зонах – за 21 хвилину 32 сек. Друге і третє місця посіли відповідно Яриз Ярослав та Чепела Володимир. Хлопці лише в цьому сезоні почали займатись триатлоном, але змогли випередити вже доволі досвідченого Івана Бормана в якого в цей день перегони не задалися.
Але найбільша інтрига чекала глядачів у боротьбі юнаків старшого віку де в боротьбі за медалі зійшлися давні суперники - Олександр Шпанько, Костянтин Лазаренко та Артем Бараннік. Їм потібно було подолати дистанцію 12900 м – 500 на плавальному етапі, 10 км велоперегонів та 2400 м – на біговому. Вигравши з майже хвилинним відривом плавальний етап, Олександр допустив дві прикрих помилки в транзитній зоні, за що отримав два 15-секундних штрафи. Але пам’ятаючи, що біг не найкращий його вид, Олександр відпрацював на велоетапі штрафні секунди і ще майже на дві хвилини збільшив відрив від Кості. Цього відриву виявилося достатньо для перемоги в боротьбі за медалі (до речі – дякуючи управлінню молоді і спорту вони вперше були з тематикою триатлону) – час переможця 43 хв. 52 сек. Костянтин Лазаренко закінчив дистанцію другим, а Артем, який не встиг відновитися після отриманої нещодавно травми, взагалі змушений був зійти з дистанції. І ще однією яскравою подієію став виступ в змаганнях з триатлону дівчат. Маючи за плечима чималий плавальний досвід Крістіна Білоусова та Катерина Торопцева вирішили спробувати себе в новому виді спорту, і, вигравши вчисту плавальний етап дуже впевнено проїхали трасу вело етапу та пробігли біговий сегмент змагань, випередивши декого з юнаків на фініші триатлону. Таким чином, Крістіна стала переможницею, з часом 47 хв. 45 сек, отримавши перший досвід змагань в триатлоні. Катерина трохи відстала від Крістіни, але загалом теж дуже впевнено подолала всі сегменти триатлону.
А от в старшій віковій категорії сюрпризів не сталося: гонку виграв досвідчений триатлет з Жовтих Вод Ростислав Міщенко, не давши жодного шансу Андрію Луговцю та ветерану змагань з велоперегонів та триатлону кам’ янчанину Віктору Таюнді, які подолавши дистанцію 12900 м. посіли відповідно друге та третє місця.
Загалом змагання виявили неабияку цікавість жителів Кам’янського до такого формату змагань та до триатлону в цілому, що дає підстави сподіватись, що після війни цей вид спорту отримає неабиякий поштовх в своєму розвитку.
"І на останок хотілося б подякувати всім, хто допомагав та доклав зусиль при підготовці і проведенні змагань: міському центру "Спорт для всіх" (керівниця Світлана Наволочко), управлінню молоді та спорту (Едуард Коряк), секції водного туризму (Дмитро Котов), особисто Павлу та Наталії Ждановим, які через підприємство на якому вони працюють спонсорували нам фінішну арку, та завжди допомагають з суддівством, Саші Шпанько, Кості Лазаренко, Крістіні Белоусовій, Іллі Дмитруку, які безпосередньо допомагали готувати місце змагань, та проводити змагання, Ірині Лапіній, яка є незмінним секретарем – реєструє, швидко і безпомилково опрацьовує результати, Інні Заїкіній – нашій медичній підтримці, котрій ми дякуємо також за чудові світлині, всім батькам, які приїзжають повболівати за дітей, а потім допомагають зібрати та завантажити все спорядження. І - найбільша подяка і шана нашим воїнам, захисникам, які надають нам можливість жити повноцінним життям – працювати, тренуватись, вчитись", - говорить Ю.Макогонов.
Фотоальбом https://www.facebook.com/photo/?fbid=5293548794066893&set=pcb.5293640087391097
Add a comment
Президент Володимир Зеленський запровадив нову відзнаку "За оборону України".
У п’ятницю, 5 серпня, глава держави підписав Указ №559/2022, про це повідомляє https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220806-medal-z-gerbom-zelenskyj-zaprovadyv-novu-vidznaku-za-oboronu-ukrayiny/
Відсзнакою будуть нагороджені військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, співробітники розвідувальних органів, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Також нагороду вручатимуть і цивільним особам та волонтерам, які внесли вагомий внесок у зміцнення оборони України.
Відзнака має форму медалі. На лицьовій стороні буде зображений герб України на тлі хреста з чотирьох схрещених мечів. На зворотному боці буде напис "За оборону України".
Add a comment
Аксіома, що справжні рибалки - народ забoбонний. Прикмет і повір’їв, пов’язаних з риболовлею, маса. Навіть ті, хто не вірить ні в які прикмети та забобони, мають свої традиції, ритуали. Наприклад, до закінчення риболовлі не перераховується кількість рибин, вирушаючи на ловлю, бояться зустріти священика і не беруть із собою консерви. Досвідчені рибалки не люблять, коли їм бажають успіху - у них прийнято говорити "ні хвоста, ні луски", а інші - бояться в компанії першими зловити велику рибу. В цій невеликій добірці пропонуються рибальські народні прикмети, забобони, традиції та ритуали.
* Рибалити потрібно тільки в хорошому настрої, без поганих думок про роботу чи інші проблеми.
* Якщо риболовля відразу починається з якої-небудь неприємності: заплуталась ліска (волосінь), вже з першого закидання відірвався гачок – нічого хорошого в цей день чекати не варто. Можна відразу змотувати вудки і повертатися додому. Хіба що вас більше цікавить не улов, а процес, відпочинок, медитація чи рибальський азарт...
* Чим тонша на вудці буде волосінь, тим краще клюватиме велика риба.
* У багатьох народів перед риболовлею прийнято налити на дно склянки спиртного і виплеснути в воду. Це називається “налити Діду”, “задобрити Водяного”, попросити “царя озера”, “духа води”.
* Якщо по дорозі на риболовлю якийсь незнайомець побажає гарного кльову, то улову можна не чекати. Але якщо те саме побажає знайомий чоловік, то успіх забезпечений. Бояться справжні рибалки і побажання від жінок “Гарної риболовлі!”, “Щасливої рибалки”. Вірять, що повернуться з порожніми руками.
* Не можна давати в руки чужій людині своє улюблене (щасливе) спорядження, будь то вудка, спініг, рибальська cітка, підсак або щось ще. Дехто помічає, що цю снасть вже нічого не ловиться.
* Поспіхом готуватись до риболовлі, тим більше збиратись перед самим відходом з дому або доручати це жінці – погана прикмета. До риболовлі завжди прийнято готуватися заздалегідь, старанно й по кілька разів перевіряти вміст рюкзака.
І в той же час, що чим довше і ретельніше готуватися, тим більше шансів нічого не зловити.
* У “річкових” рибалок є дивна прикмета, що жінка на рибалці – до поганого улову. Хоча й жінки можуть бути вмілими рибалками.
* Якщо рибалити в компанії друзів-рибалок, особливо недоброю прикметою вважається... першим зловити рибу. Наші предки помічали такий закон підлості: той, хто перший зловив рибу, потім так і просидів цілий день без улову. Але це стосується великої риби. Якщо першою на гачок потрапила маленька рибка, це гарне прикметиа. Її обережно знімають з гачка, цілують і відправляють “до тата-мами, діда і баби” назав в річку, озеро чи ставок.
* Вважається поганою прикметою опустити у воду порожній садок, розкладати, а тим більше мочити порожній підсак. В іншому випадку не буде великої риби.
* Рибалкам не можна брати брати з собою рибу, консерви та інші рибні страви – кльову не буде.
* Справжній рибалка ніколи не виставляє напоказ свій улов. Звичайно, це недобре, але поки добре клює, краще нікому про це до пори до часу не розповідати.
* До закінчення риболовлі в жодному разі не можна важити спійману рибу. Це може злякати удачу. Хоча рибалки-спортсмени і справжні любителі живої природи важать і міряють улов одразу ж, цілують рибу в губи і відпускають її назад, в рідне середовище.
Add a comment
