У місті Кам`янському Дніпропетровської області, 21 грудня відбулося пленарне засідання 17-ї сесії Кам’янської районної ради. На засіданні депутатами прийнято рішення, яким затверджено символіку Кам’янського району: Герб (Великий і Малий) та Прапор.
Описи символів Кам’янського району
Малий Герб Кам’янського району: у синьому полі на половині золотого залізничного колеса золотий бик, над ним праворуч три перехрещені золоті списи у золотому відкритому лавровому вінку. Щит увінчує стилізована золота районна корона з рослинними зубцями. Під щитом на синій стрічці – напис золотими літерами "КАМ’ЯНСЬКИЙ РАЙОН".
Великий Герб: щит з гербом району підтримує з правого боку козак у малиновому вбранні, який тримає малиновий прапор з білим козацьким хрестом, а з лівого – робітник-металург. Щит увінчує стилізована золота районна корона з рослинними зубцями. Під щитом на синій стрічці – напис золотими літерами "КАМ’ЯНСЬКИЙ РАЙОН".
Прапор: прямокутне синє полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, в центрі на половині жовтого залізничного колеса жовтий бик, у крижі від древка три перехрещені жовті списи у золотому відкритому лавровому вінку.
Символіка герба Кам’янського району є багатозначною і мовою символів відображає його історичні, природничі та економічні особливості. Композиційно поєднуючи окремі елементи зі старих гербів Верхньодніпровського, Криничанського, П’ятихатського районів та міста Кам’янське, герб символізує їх об’єднання у межах нової укрупненої адміністративної одиниці
Золотий бик, символічно уособлюючи Верхньодніпровщину, водночас символізує родючість Кам’янської землі, працьовитість та добру силу і міць мешканців району.
Залізничне колесо, символічно уособлюючи П’ятихатщину, підкреслює також визначну роль транспортної інфраструктури та значний внесок промисловості Кам’янського району в економічний та господарський розвиток Придніпровського регіону.
Перехрещені козацькі списи у лавровому вінку, символічно уособлюючи адміністративний центр району - місто Кам’янське, нагадують про історичне козацьке минуле краю, зокрема, про першу перемогу у визвольній війні, яку козаки під проводом Богдана Хмельницького здобули у битві під Жовтими Водами 1648 року.
Синьо-жовта кольорова гама герба, що відтворює кольори старого герба Криничанського району, уособлює Дніпро та родючі лани Кам’янського краю.
У Великому Гербі козак з прапором символізує славетне історичне минуле краю, звитягу, хоробрість і самовідданість мешканців Кам’янського району в боротьбі за свободу і незалежність України проти загарбників з часів ХVІІ століття по сьогодення, а робітник – самовіддану людську працю та розвинуте в районі промислове виробництво, яке забезпечуює його сталий економічний розвиток.
Золота стилізована корона вказує на статус герба, як символу адміністративного району.
Автори герба: Олег Потап - член Ради Українського геральдичного товариства, кандидата технічних наук, професора Українського державного університету науки та технологій. Комп’ютерний дизайн: Михайло Потап, Іван Харітонов.
Джерело: сторінка Facebook Голови Кам'янської районної ради Максима Чехути.
Add a comment
В кожному населеному пункті є такі місця, самоназва яких говорить сама за себе. Для жителів Аулів само собою зрозуміло про що йде мова, коли згадують слова "дев`ята", "пам`ятник", "хлорка", "Бузиноватка". Звичайно це ж залізнична станція 139 кілометр, скульптура воїна-визволителя на вулиці Шевченка, Аульська хлоропереливна станція, район лісопосадки між пам`ятником і АХПС. Та є такі топоніми, про які знають лише старожили. Ну, наприклад, хто знає де знаходяться Білокурівське кладовище, третє провалля або Ріжок? І ще цікаво, якщо є третє провалля, то значить десь є ще перше та друге. Або - є малий міст, а де ж тоді знаходиться великий міст? Це щодо сучасних топонімів. А скільки таких залишились тільки в пам`яті "аборигенів". Ну, хоча б згадати хто такі горяни, або де знаходилися Жабівка, Камчатка, Кураївка, Шокалівка. Давайте залишимо для наших потомків історію рідного села. Пока живі носії пам`яті, записуйте по крихтах їх згадки про старі назви, односельців, кого і як називали по вуличному, їх побут і т.п. Час швидкоплинний...
Ось що згадує старожил Аулів журналіст Анатолій Сухий (на фото): "В моєму дитинстві залишились такі назви: Сошинівка, Забора, Корбино, Жабівка, озеро Глушець. А яке було ближче до Романкового? Не можу згадати, чи то Кругле, а може (в пам'яті, щось блука) Гниленьке? Згадую таку назву як балка Чепино. А ще Тишківка. Якось Світлана Біліченко розмістила фото хати діда Федора Сухого, яка там вже стоїть боком. Хата була на початку вулиці, яка протягувалась перпендикулярно до вулиці Заварихіна і з'єднувалась на "клинці" біля бригади колгоспу "Сьомого партз'їзду". Так от, на цій вулиці проживали Федір Сухий, поруч його брат Ларивон, потім іх брат (рідний) Євмен (то мій дід, який помер чи то в 32 чи в 33 році). І через дорогу їх родичі Михайло Сухий, Полікарп Сухий і ще були Сухі. Так от їх усих чомусь називали ТИШКАМИ - від цього і назва топоніму. А під горою, як відшельниця, в акаційній посадці була хатина Тетяни Сухої. Для мене в пам'яті залишилися Бакумове, Бочине, Катеринівський будинок, Кураївка, Смичка, Кар`єр. На Кар`єрі я був з моїми однокласниками СШ № 35 (сьомий клас) коли ми ходили "в похід". Навіть там біля Кар'єру ночували, і я ту місцину дуже запам`ятав. А ще пам`ятаю назву "Біля провалля", Клинець (там жили Торішні, Чорні, Ліжники, Германи, Перевєрзєви, Білоуси)".
В складеному списку топонімів і сленгових назв Аулів та їх околиць в дужках вказано повідомивших про них. Назви вулиць дореформенні. Обов'язково напишіть (електронна адреса Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Віктор Куленко) де знаходиться об`єкт, чому він так називається (чудово було б знати ще й з якої пори), і я з радістю додам нове місце на "народній карті" Аулів. Сподіваюся на вашу допомогу в поповненні словника.
Бакумове, (А)Бакумове - ліс, можливо колишня власність пана (?) Абакумова.
Балки - місцевість вулиці Красноярської (А.Сухий).
Білокурівське кладовище - кладовище на вулиці Дніпровій (Н.Степанян).
Бочино - урвище, в якому росли липи, між Аулами і Шошинівкою.
Бузиноватка - район лісопосадки між пам`ятником воїнам і АХПС (Н.Степанян).
Вугловий (угол-рос.) магазин - магазин на вулиці Заварихіна біля церкви - нині затоплено Кам`янським водосховищем (Л.Куленко).
Галявина - частина Бакумовського лісу.
Гордіївка - район вулиці Островського, де буле старе кишло Гордія Пузенка (Г.Цибулько).
Горяни - всі, хто жив в районі восьмирічної школи № 2 і на Кар`єрі. Коли Нові Аули не були заселені, на горі (вище всіх) проживали мешканці цього району.
Дев`ята - залізнична станція 139 кілометр.
Жабівка - район Старих Аулів.
Забора - район Кар`єру на Дніпрі (А.Сухий).
Зайцівка - район Старих Аулів.
Катеринівський будинок - двоповерховий кам`яний будинок на станції Воскобійня. Зведенний під час будівництва Катеринівської залізниці (А.Сухий).
Калюжки - район біля Рябопиківки (С.Бельговська)
Кар`єр - частина Аулів, де видобували граніт в кар`єрі.
Камчатка - назва будинку (в ньому раніше жив Микола Заварихін), де проводилися заняття школярів до середини 50-х років. Поруч зі семирічною школою № 1. Таку назву дали школярі (Н.Степанян).
Клинець - район вулиці біля бригади колгоспу "Сьомого партз'їзду" (А.Сухий).
Корбино - район села Корбине, де знаходився металургійний завод Корбе.
Кураївка - район Аулів (між вулицями Островська і Челюскіна).
Малий міст - проїзд під залізничним полотном на виїзді з Аулів в сторону Верхньодніпровська.
Мамракова балка - балка між Верхньодніпровським і Аулами.
Млин - вітряк на пагорбі вулиці Колгоспної. Поруч була МТС, клуб (невеличка хата крита черепицею).
Море - самоназва Кам`янського водосховища.
Пам`ятник - скульптура воїна-визволителя на вулиці Шевченка.
Підгорки - двоповерхівки (як на вулиці Пушкіна) в присілках міського типу жартома називали "підгорками". Підгорний - недоХрущов, відповідно, недохрущівки - підгорки (В.Туйнов).
Поляна - місце в центрі Бакумовського лісу, де в радянські часи піонери проводили зльоти.
Пристіни - район Старих Аулів.
Радька - автобусна зупинка на вулиці Дніпровій, де жив вчитель Іван Трохимович Малюк (Малюків називали по-вуличному Радьки).
Рябопиківка - район біля старої школи № 1 - вулиця Горького і прилегла територія (С.Бельговська).
Ріжок - частина Бакумовського лісу.
Смичка - самоназва пароплава, який возив людей із Аулів до Кам`янського.
Сошиновка - район села Шошинівка (нині на дні Кам`янського водосховища).
Сранівка - район Старих Аулів.
Сраний камінь - скала на Кар`єрі. Назва пішла від того, що камінь був покритий пташиним послідом (В.Бабенко).
Тишківка - район вулиці Красноярської. Під горою, як підніматися по старих стежках до Воскобойні (А.Сухий).
Топольки - район лісопосадки нижче лікарні біля Дніпра.
Трансформатор - автобусна зупинка на вулиці Калиновій (колишня Калініна) біля трансформаторної будки.
Третє провалля - район між Бакумовським лісом і кладовищем біля Малого моста (В.Бабенко).
Фабрика - район між СШ № 1 і АХПС (Н.Степанян).
Хановське - поле вище вулиці Дніпрової. До революції це була земля пана Хановського.
Хлорка - АХПС.
Червона хата - хата на спуску між вулицями Островського і Колгоспною (нині затоплена водосховищем). Назва пішла від червоної черепиці, якою була покрита хата.
Шокалівка - район між вулицями Дніпрова і Чапаєва (Шокалами називали Григоренків). Там був великий фруктовий сад.
Текст Віктора КУЛЕНКА.
Add a comment
Під час реконструкції колишнього музею ДМК, який передали під ляльковий театр міста, робітники виявили під сценою арсенал старовинних пляшок з-під шампанського. Таким чином легенда про них, як резонатори звуку підтвердилася. Про це написали у Фейсбуці на сторінці групи "Театр ім. Лесі Українки м.Кам'янського" https://www.facebook.com/photo.php?fbid=728279765984517&set=pb.100064074995973.-2207520000&type=3
"Бгато хто з вас чув про унікальні акустичні властивості глядацької зали Малої сцени нашого театру, колишнього Інженерного клубу, збудованого у 1899 році. Казали, що це від того, що під сценою вмонтовані старовинні пляшки від шампанського. І таки правда! Під час ремонту будівлі ми такі пляшки виявили й сфотографували".
Add a comment
21 листопада 1877 року інженер Томас Едісон винайшов прилад фонограф, який міг записувати та відтворювати звуки. Так почалася ера звукозапису. Серед світових брендів звукозапису Київський не значиться. Але сама історія його виникнення дуже цікава. Уперше в продажу в Києві грамплатівки з’явились у 1902 році.
Журнал "Музика" 1972 № 2.
Add a comment
В сьомому номері журналу "Радянська жінка" за 1960 рік, був надрукований матеріал "Старша сестра", в якому розповідається про долю Раїси Іноземцевої з Карнаухівки. Можливо хтось ще пам`ятає цю cім`ю.
Add a comment
