Деталі

Категорія: Історія

Опубліковано: 07 грудня 2022

Про першу топонімічну реформу Кам'янського розповідав письменник та краєзнавець Олександр Слоневський.

"У 30-х роках минулого століття у нашому місті відбулися події, які можна охарактеризувати як перша топонімічна реформа, - розповідав на засіданні краєзнавчого клубу О.Слоневський. - Архіви виконавчих органів не донесли до нас дати, коли та чи інша вулиця отримали своє найменування. Але у розпорядженні дослідників знаходяться інші документи, за якими можна, якщо не визначити з точністю, коли були утворені, найменовані або перейменовані вулиці, проспекти, перевулки, то хоча б звузити часові рамки цієї події.

Однією з перших ластівок топонімічного поселення стало найменування вулиці в районі Вовчого горла на честь убитого 1923 року голови Романківської кооперації Степана Корчевського. Першу згадку про таку вулицю особисто я знайшов у документах про реєстрацію смертей Кам'янським РАГСом у 1929 році. Тобто на карті міста ця вулиця вже була 1929 року. Але з'явилася вона швидше за все раніше. Хоча таких документів наразі немає. Або ось, у заяві про вступ до вечірнього робочого технікуму абітурієнта Мар'яна Стемпеня, датовано 18 березня 1930 року вказана адреса заявника: Верхня колонія будинок 39, квартира 3. Не минуло й тижня, як 23 березня 1930 року, згідно з постановою Раднаркому УРСР, Камянський робочий технікум набув статусу інституту. І вже в анкеті цього ж студента від 19 липня 1931 року адреса проживання вказана як Інститутська, будинок 4. Таким чином у проміжку між 23 березня 1930 року та 19 липня 1931 року на карті Кам'янського з'явилася вулиця Інститутська.

Взагалі 1931 подарував цілий букет вперше згадуваних назв вулиць: Ленінська, Червоногвардійський узвіз, Радянська, Бехтерева, Конторська, Арсеничева. У 1932 році фігурують вулиці Спартаківська та Сировця. Вулиця Арсеничева з дореволюційних часів мала назву Василівська і входила до числа Нових планів. Район Нових планів забудовувався з початку ХХ століття. З боку Верхньої колонії він обмежувався Гімназічним (Пеліна) проспектом, а з протилежного боку Цвинтарною вулицею (нинішня Сировця). І перпендикулярно до цих вулиць, ніби прорізаючи Нові плани, йшли вулиці Новобазарна, Прорізна, Друга Дачна, Третя Дачна. Але назви Друга Дачна, Третя Дачна та Четверта Дачна – це вже назви радянського періоду.

У середині 1933 року в Кам'янському було заарештовано активістів міських польських організацій із сфабрикованої справи контрреволюційної діяльності польського нацменапарату. Обвинувальний висновок особливого відділу Дніпропетровського обласного ГПУ у справі № 2751 містить адреси підслідних: Вейс Зігфрід проживав на вулиці Дзержинського № 89, Вальчак Мар'ян проживав на вулиці Сталіна № 27, Новаковський Фелікс проживав на вулиці Пролетарська № 10-А. Таким чином, вищевказані вулиці вже існували в 1933 році. Крім того, в 1933 році було відкрито магазин системи "Торгсин" у будинку №2 по вулиці Кооперативній. Нині це проспект Пеліна.

З наведеної інформації випливає, що у Кам'янському раніше 1933 року відбулося масове перейменування вулиць. Василівська на Арсеничева, Олександрівська – Короленківська, Павлівська – Дзержинського, Кладбищенська – Сировця, Поліцейська – Пролетарська, Церковна – Першотравнева, Канатна – Радянська, Новобазарна – Заваріхіна. Ймовірно, водночас вулиця Провідна отримала назву Червоноармійська. Але найбільш ранні документальні підтвердження цьому знаходимо лише у довіднику "Вся Дніпропетровщина. Промислово-економічний довідник" за 1938 рік, у якому зазначено, що на вулиці Червоноармійській розташовані Промбанк, а також оперативно-винищувальна станція ОСОАВІАХІМ. У період між 1932 та 1933 роками на карті міста з'являється проспект Пеліна. Причому нумерація будинків йшла від Вовчого горла до пам'ятника Прометея, тобто у зворотному порядку, ніж зараз. Наприклад, адреса житла родини Брежнєвих позначалася як проспект імені Пеліна, будинок № 1, квартира 2. Саме так записав Яків Брежнєв в анкеті при оформленні документів у вечірній металургійний інститут у вересні 1934 року.

Ще в дореволюційний час аристократична магістраль Кам'янського іменувалася Гімназійним проспектом, то Гімназійною вулицею, а то й зовсім Проспектом. Враховуючи, що такий був у поселенні єдиний. Після остаточного встановлення радянської влади та скасування гімназій, офіційно залишилася одна назва - Проспект. Але як довго протрималася наполовину ця старорежимна назва? На звороті фотографічної картки двох молодих людей, датованої 6 лютого 1927 року, у лівому кутку можна побачити штамп "Фотография Константиновского. Проспект". Паралельно цю інформацію підтверджує запис № 46 статистичної картки про смерть, видану Кам'янським РАГСом 21 лютого 1928 року на ім'я Суської Валентини Володимирівни, яка проживала в Кам'янському за адресою Проспект № 8. У 1930 році студенти та викладачі п'ятого випуску вечірнього робочого індустріального інституту знялися у товариській фотографії "Друг дітей", про місцезнаходження якої позначалося як Кам'янське, Проспект №3.

Наприкінці 20-х років район Нові плани перебрався через Проспект і розширився у бік станції Тритузна. Студент Кам'янського робочого технікуму Володимир Діордієв, заповнюючи в 1930 році анкету навчального закладу, залишив наступний запис про своє місце проживання: "Місто Кам'янське, Нові плани, Головна Селищна вулиця, будинок №2, квартира 2". В анкеті цього ж дня він пише, що проживає в Новій колонії. Тобто Нові плани, які у нас зараз часто називають Комсомольським парком, носив назву Нова колонія. Але назва Нові плани вживалося в офіційному діловодстві і 1938 року. Так ордер на обшук та арешт Олександра Бухмана, який проживає за адресою місто Дніпродзержинськ, Нові плани, Перший селищний провулок, будинок № 5, квартира 1 було підписано начальником міськвідділу НКВС Дороганом 17 квітня 1938 року.

Епопея з перейменуванням вулиць тривала й надалі. У плані розміщення торгової мережі з продажу безалкогольних напоїв і пива, складеного фахівцями міськкому партії в 1936 році, значилися Сталінська вулиця і вулиця Сталіна. З цього плану випливає, що Сталінська вулиця знаходилася на розі Базарного узвозу. І там торгували пивом. На вулиці Сталіна біля заводських воріт №1 вирішили встановити новий лоток із продажу вод та морозива. Відповідальний завод Дзержинського. Організації "Нова Баварія"" доручено на вулиці Сталіна біля будинку № 1 побудувати лоток з продажу пива. "Главмолоко" зобов'язали на тій же вулиці Сталіна пристосувати старий лоток для продажу морозива, кефіру та молока. У вищезгаданому економічно-адресному довіднику на 1934 рік згадувалася промислово-кооперативна артіль "Лагодник" при Дніпропетровському "Облшкурпромсоюзі". Шановна шкурницька організація спеціалізувалася на виготовленні та ремонті індивідуального взуття та мала поштову адресу місто Запоріжжя-Кам'янське, вулиця Сталіна № 2. Це означає, що вулиця Сталіна існувала у Кам'янському вже 1933 року. Причому це не Соцмістечко, оскільки там житлове будівництво почалося 1934 - 1935 року. І почалося воно з бараків. А тут прямо вже вулиця. І взагалі вулиць, що носять ім'я вождя всіх народів у Кам'янському-Дніпродзержинську, було кілька. Власне, в Кам'янському, Тритузному (вулиця Сталінська) і в Соцмістечку. Для уточнення розташування вулиці Сталіна може послужити така інформація. Вулиця Сталіна Паралельний провулок 3/1. Тут у 1937 році проживав Генріх Березовський, заарештований органами НКВС і цей запис із його підслідної справи. А на вулиці Стасова, колишній Третій дачній від Палацу металургів, спланували побудувати новий лоток з продажу вод. До речі, ця вулиця в різних джерелах називається по-різному: вулиця Стасової та вулиця Стасова. Наприклад, у газеті "Дзержинець" від 17 листопада 1936 року є фотографія, а під нею напис: "НА ФОТО: новозбудована школа № 18, що на вулиці Стасової, зліва ріг Палацу культури імені Косіора". Нам вона відоміша як школа № 17, а Палац культури імені Косіора, як Палац металургів.

Вулиця Губи. У статистичній картці про смерть № 1397 від 7 жовтня 1934 року є запис. "Губа Олексій Кузьмов. Постійно проживав на Верхній колонії. Помер 06.10.1934 року. Вік 38 років. Українець. Одружений. Начальник проектного відділу ДДЗ. Помер удома". Таким чином, після смерті заступника Кам'янської ЧК, яким був Губа в 20-ті роки, цей район Верхньої колонії отримав його ім'я. Точна дата події невідома. Але 10 серпня 1936 року під час арешту референта директора ДДЗ Михайла Станкевича було запротоколовано адресу його проживання, вулиця Губи. 9/12.

Загалом топонімічне перетворення завершилося перейменуванням міста Кам'янське на Дніпродзержинськ. Під час підготовки матеріалу я знайшов кілька цікавих фактів. Наприклад, була така адреса – Цегляний провулок, землянка № 165. У ній ще 1940 року проживав якийсь Григорій Гавриш, людина без певних занять. Був заарештований НКВС. Або вулиця Шоста дачна. Де вона знаходилася, невідомо (за підказкою Любові Олексіївської, це нинішня вулиця Братська. – прим. автора). Або ось. У 1920 році серед місць поховання в нашому місті були такі цвинтарі: Сільський, Новосільський, Парафіяльний, Яськова гора, Кисла гора. Мені цікаво, де вони були”.

23.07.2015.

Текст: Віктор КУЛЕНКО.