Автор: Валентин Фіголь.

«День народження» проєкту забудови 1-го мікрорайону лівобережного житлового масиву Кам’янського (на той час Дніпродзержинська) відзначається 29 липня https://www.poglyad.info/2022/07/30/istoriya-livoberezhnoyi-zabudovy-kamyanskogo-den-narodzhennya-proyektu/amp/?fbclid=IwAR3pu_i0gkDcrCDU-f5TsAQ2jpVc1HeWadTCSz8iMiQyuY2TS71saaMpQwM

 

ПРОЄКТ...

В цей день в 1976 році на засіданні містобудівної ради головний архітектор Дніпродзержинської філії інституту КиївНДПІмістобудування Анатолій Петрович Романенко представив технічний проєкт планування та забудови мікрорайону № 1 у лівобережній частині міста. Про історію забудови житлового масиву розповів Дмитро Кубанов, співробітник музею ПрАТ«ДніпроАзот» та відомий краєзнавець.

 

 

 

Проєкт розробила комплексна архітектурно-будівельна майстерня інституту згідно з генеральним планом міста на замовлення управління капітального будівництва міськвиконкому.

Мікрорайон № 1, призначений для розселення робітників і службовців, було запроєктовано у вигляді двох житлових груп, що складалися з 9-поверхових панельних секцій та двох типів будинків підвищеної поверховості: 16-поверхових панельних та 12–14-поверхових цегляних повторного застосування.

У забудову були вписані шкільний комплекс на 3136 учнів і три дошкільних комплекси на 410 місць кожний (проєкти, розроблені інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська як експериментальні), два торговельних центри на базі типових проєктів з індивідуальними вставками та низка будівель і споруд підсобного характеру.

Містобудівна рада Дніпродзержинська на чолі з головним архітектором міста Олександром Васильовичем Кримцовим відзначила високу якість та глибоке опрацювання представленого проєкту, погодила його і рекомендувала до затвердження. 2 серпня протокол засідання було ухвалено рішенням виконкому міської ради.

1-й мікрорайон, другий за початком забудови після 9-го, став першим на лівобережжі, спроєктованим суто міськими архітекторами (найперший, 9-й, проєктовано ще самим інститутом КиївНДПІмістобудування). Дніпродзержинською філією будуть створені й усі подальші мікрорайони Лівого берега.

... І ВТІЛЕННЯ

Перший житловий будинок нового мікрорайону – на вулиці Харківській, 23 – прийняли в експлуатацію 30 листопада того-таки 1976 року. До кінця року постали ще чотири будинки на Харківській: 21, 7, 17 та 11.

Назва першої вулиці мікрорайону пов’язана з тим, що саме харківський інститут «Укрміськбудпроєкт» виконав генеральний план Дніпродзержинська (1967–70, архітектор Антон Дмитрович Маторін), яким передбачалося будівництво лівобережжя.

Згодом, окрім житлової забудови, на цій вулиці постають уже згадані три експериментальні дошкільні комплекси – ясла-садки: у 1978 році – на Харківській, 15; у 1979 – на Харківській, 33; у 1981 – на Харківській, 49.

Ще одним експериментальним проєктом, розробленим інститутом КиївЗНДІЕП для Дніпродзержинська, був шкільний комплекс на 3136 учнів, який складався з двох шкіл по 40 класів та загальношкільного клубу.

Цей комплекс теж планувалося збудувати в 1-му мікрорайоні лівобережжя, але зрештою на його місці спорудили за типовим проєктом на 1568 учнів школу № 29, відкриту в 1984 році.

 

Проєкт незбудованої школи на 3 тисячі учнів

 

У тому ж 1984-му відкрився міст, який зв’язав мікрорайон № 1 із сучасним проспектом Героїв АТО. Також цього року було здано в експлуатацію їдальню на 100 посадкових місць на бульварі Будівельників, 4А. У 1987 році в мікрорайоні збудовано відділення зв’язку з ощадкасою, роздавальний пункт молочної кухні та пункт побутового обслуговування.

Більшість забудови 1-го мікрорайону, як і всього Лівого берега, становлять панельні дев’ятиповерхівки 96-ї серії, яку виробляв Дніпродзержинський домобудівний комбінат. Перпендикулярно ж проспекту Дружби Народів планувалося збудувати три 16-поверхові панельні будинки на основі серії 1-464-Д. Але домобудівний комбінат таких не виготовляв, тож спочатку це будівництво відтермінували, як «перспективне», а вже згодом тут постали три 15-поверхівки з силікатної цегли на замовлення Дніпровського металургійного комбінату. Будинок на вулиці Харківській, 63 здано в експлуатацію у 1996 році (хоча й викладено на ньому цеглою «1994»), на Харківській, 65 – у 1998, на бульварі Будівельників, 42 – у 1999.

Уже на початку 2000-х поруч відкрилася будівля Дніпровського райвідділу внутрішніх справ. Але цілісний фронт забудови з боку проспекту Дружби Народів так і не було реалізовано.

Іще два цегляних будинки, але 14-поверхових, постали на початку бульвару Будівельників. Будинок № 10, який став першим у місті молодіжним житловим комплексом, збудовано в 1986 році. Будинок № 12 – перший у місті МБК суто Дніпровського металургійного комбінату – в 1988.

МБК – молодіжний будівельний кооператив, радянська форма будівництва житла, коли майбутні мешканці самі брали участь у зведенні будинку.

Навпроти цих будинків, на місці нинішньої автостоянки між 1-м та 2-м мікрорайонами, передбачалося будівництво величного Палацу урочистих подій, індивідуальний проєкт якого став результатом внутрішньоінститутського конкурсу Дніпродзержинської філії КиївНДПІмістобудування. На жаль, постати цій будівлі вже так і не судилося.

У 1992 році в центрі мікрорайону будується підстанція швидкої допомоги – будівля досить цікава з архітектурного погляду, проте не запланована первісним проєктом, тому буквально втиснена серед чинної забудови.

З початку 80-х між мікрорайоном № 1 та дренажним каналом облаштовується Лівобережний парк, головними цікавинками якого стають оглядове колесо й справжній пасажирський літак Ту-104Б. Своєю чергою, між мікрорайоном і парком накреслювалася лінія швидкісного трамвая на правобережжя, опори контактної мережі якої було навіть подекуди встановлено і яка не буде збудована вже ніколи.