Нарешті вирішилося питання про повернення додому в Бразилію двох волейболісток Кам`янського "Прометея", які через пандемію "застрягли" в нашому місті. Про це 4 квітня на своїй сторінці в Facebook повідомив президент клубу "Прометей" Володимир Дубинський.


"Волейбол! "Прометей"! Продовження історії не простий шлях додому! Всю ніч узгоджували, перемовлялися, шукали і нарешті вдень ??придбали два квитки для Лайзи і Ракель до Бразилії спецрейсом через Франкфурт. Довгий шлях додому почнеться завтра вночі поїздкою до Києва транспортом клубу, потім зустріч з консулом Бразилії в Борисполі і через непрості процедури переліт до Німеччини. А після 8 годин в аеропорту Франкфурта ще довгі 36 годин спецрейсом до Ріо. Ось так дівчата будуть добиратися за чиєюсь дурницею додому. Але дім є дім, і що може бути краще, ніж обійняти рідну маму вдома! Мила Лайза і прекрасна Ракель вибачте весь цей світ, що так важко вам доведеться добиратися додому, але ми зробили все можливе. Ви стали для нас набагато більше, ніж гравці команди, ви стали частиною нашої душі. Мила Лайза, моя дочка часто говорить, що її звуть Лайза. Ти приїхала і відразу стала улюбленицею всіх уболівальників і всіх нас! Нам буде невистачати тебе і твоєї чарівної посмішки і душі! Ми всі будемо сумувати! Я буду стежити за тим як дівчатка будуть добиратися додому і інформувати всіх наших уболівальників! Лайза і Ракель доброго шляху! Згадуйте Україну і "Прометей"! Хай щастить!"

Add a comment

 

У зв'язку з пандемією були закриті державні кордони деяких країн Європи, в тому числі і України. Через цієї несподіваної ситуації легіонери Кам'янського волейбольного "Прометея" не встигли вчасно виїхати по домівках - до Болгарії та Бразилію. За їх повернення на свою батьківщину кілька тижнів "боровся" президент клубу "Прометей" Володимир Дубинський. Першою повернулася до Болгарії Десіслава Ніколова. Сталося це вчора, 3 квітня. Ось що з цього приводу на сторінці Facebook написав В.Дубинський.

"Хороша новина! Десіслава Ніколова, наша мила Десі, нарешті шляхом неймовірних зусиль Маші Александрової, консула Болгарії і всіх кому не байдужа доля спортсменів, на машині, спеціально пригнаної з Болгарії, через Харків і кордон з Румунією змогла перетнути кордон своєї батьківщини і обійняти нарешті свого молодого чоловіка! Ура! Десі ти нарешті вдома, в колі своєї сім'ї зможеш пережити карантин! Альо! Великі панове функціонери, ви взагалі розумієте скільки це все коштує і скільки сил і енергії це забрало у всіх нас? Може все-таки подумаєте ще раз і запам'ятайте цю історію? Немає більше ні слів, ніяких емоцій.
Десі! Дякую тобі за все! За гру, за ставлення до нас і до клубу! За твою милу посмішку і терпіння! Ми вдячні тобі! Приємно було, що ці ігри ти була з нами! Удачі тобі! Здоров'я і любові!

P.S. Наші милі бразильські легіонери Лайза і Ракель поки що ще під замком на чужині. Але буквально годину тому сказали начебто з'являться два спецрейси. Один до Франкфурта 6 квітня і потім з Франкфурта до Бразилії! Тримаємо кулачки! Квитки правда стоять 8,000 євро, але я сказав оплачувати! Удома їх чекають мами і близькі. І гроші не найголовніше в житті. Ссука, як хочеться подивитися в очі тим, хто приймав дебільні рішення. Ну та ладно, просто важко не психувати. Чекаємо понеділка. Сподіваємося консул Бразилії і наша мила Маша Александрова зможуть все організувати. Спасибі вам, ніхто не знає крім мене скільки годин щодня ти Машенька витрачаєш і намагаєшся відправити дівчат додому. Спасибі тобі! Чекаємо на добрі новини".

Add a comment

 

 

 

Діагональна «Прометея» Анна Єфременко ще з дитинства знала, що життя буде пов’язане зі спортом. Це й не дивно, адже її мати - чемпіонка Європи з баскетболу. Можливо, саме вона надихнула дівчину спробувати свої сили у грі гуліверів. Втім, Аня вибрала більш легкий м’яч, зв’язавши своє життя з волейболом, повідомляє  https://prometeyvc.com/ua/voleybol/novosti/anna-yefremenko-mama-mala-yihaty-na-olimpiadu-prote-togo-roku-narodylasya-ya

 

- Я народилася в сім'ї, де всі жінки із покоління в покоління професійно займалися спортом, - розповіла Єфременко. - Бабуся в мене колишня біатлоністка, а мама Вікторія Навроцька - заслужений майстер спорту міжнародного класу з баскетболу. В 1995 році вона стала переможцем чемпіонату Європи. А вже наступного року мала їхати на Олімпіаду, проте народилася я, змінивши її плани (посміхається).

Шлях від потенційної баскетболістки до ВК «Галичанка-ТНЕУ-Гадз»

Спочатку Аня Єфременко хотіла грати в баскетбол, але, як то кажуть, не судилося. Доля їй обрала інший шлях: також спортивний, втім, зі своїми корективами.

-  Я потрапила на волейбол, який спочатку мені не дуже сподобався. Проте коли здружилася з дівчатками з київської ДЮСШ, коли почалися виїзди та ігри, коли стало щось виходити на майданчику, тоді вже з'явилася любов до нього.

Надмірна активність не дозволяла дівчині стояти на місці, й згодом вона загорілася бажанням розвивати кар’єру за кордоном. Але тамтешні команди бачили в своєму стані лише повнолітніх спортсменів, а на той момент волейболістці виповнилося лише 16 років.

-  Через те я почала грати в Київській волейбольній зальній лізі (КВЗЛ) з дівчатами набагато старшими за мене. Паралельно пробувала свої сили в пляжному волейболі. Там мене помітив тренер, який був знайомий з тодішнім наставником «Галичанки» Андрієм Васильовичем. Він, власне, й порекомендував мою кандидатуру йому. Романович зателефонував мамі й запросив мене на перегляд.

Перші хвилини тренувального процесу в тернопільському клубі викликали захват у Єфременко. Адже вона навіть не уявляла, що волейболістки можуть так сильно вбивати м'яч у майданчик.

- Пам’ятаю, що тоді я готувалася їхати до США, щоб вчитися та паралельно грати там у волейбол (вік вже дозволяв). Навіть здала TOEFL та пробний іспит, але після «Галичанки» зрозуміла, що хочу залишитися в тому колективі, й, на щастя, мене взяли.

Новий етап у кар’єрі спортсменки

Після чотирьох років проведених в Тернополі Аня все-таки поїхала за кордон - у Фінляндію.

- Мені хотілося нових емоцій та просто зміни обстановки. До того ж було бажання пожити в розвиненій європейській країні. Тому з усіх пропозицій, які мені надходили, я вирішила, що Фінляндія - це те, що мені потрібно.

Отже, спортсменка вирішила поїхати на батьківщину Санта Клауса, де світловий день набагато коротший за наш.

- Лише 4-5 годин світить сонце, а в інший час - темно. Їхати вранці або повертатися з тренування ввечері доводилося в темряві. Втім, там мене це абсолютно не бентежило. Коли вже повернулася до України, то зрозуміла, що дуже сумувала за сонячними днями. 

У своєму клубі «Йоен Юю» дівчина була єдиним легіонером. Про колишніх партнерок по команді волейболістка відгукується наступним чином.

- Це зовсім інші за менталітетом люди - вони менше піклуються про думку оточуючих. У мене там залишилося багато знайомих як з команди, так і поза межами ігрового майданчика. Ми спілкуємося, незважаючи на відстань.

Діагональна «Прометея» частенько згадує мальовничу природу Фінляндії, як виїжджали в ліс збирати лохину, гриби та просто дихати чистим повітрям. 

- Там неймовірно красиво: ліса-ліса, озера… Мене навіть вчили орієнтуватися в тому лісі, але впевнена, що якби я там залишилася одна, то б однаково загубилася (посміхається). Також їздили на гірськолижні курорти, проте на лижі так жодного разу й не стала. Адже травма в розпал чемпіонату нікому не потрібна. Раніше було бажання навчитися кататися на сноуборді, але чим старше я стаю, тим більше розумію, що не люблю адреналін.

СК «Прометей» - нонсенс для України

Навчання в тернопільському університеті, в якому спортсменка почала значитися в період своїх виступів за «Галичанку», покликало її на батьківщину. Аня розуміла, що наступний сезон їй краще відіграти в Україні, але навіть не уявляла, в якій команді вона може продовжити кар’єру.

- Коли з'явився СК «Прометей», що є нонсенсом для України, мене туди запросили, і я скористалася цим шансом. Взагалі була здивована, що на волейбольній мапі нашої країни міг утворитися клуб з такою чудовою організацією, амбітними цілями та ще й у Кам’янському.

Втім, якби він з’явився в її рідному місті, то Єфременко не була б задоволена більше. Дівчина говорить, що в Києві відчуває себе так само, як і в інших містах України.

- Було б непогано мати в столиці команду Суперліги. Мабуть, вона там просто нікому не потрібна. Хай там що, я давно не проживаю в Києві, тому вже не вважаю його своїм будинком. Звичайно, в мене там залишилися друзі й рідні, що змушує кожен раз повертатися туди з ноткою ностальгії.

Знайомство з хлопцем, бігом та веганством  

До речі, з батьками Аня бачиться не часто. Востаннє вони зустрічалися тоді, коли волейболістка знайомила їх зі своїм хлопцем.

- Зустріч відбулася в домашній обстановці. Приїхали з Артемом (так звуть хлопця спортсменки) до батьків всього на декілька годин, тим не менш провели їх добре. А познайомилася я з ним ще перед від'їздом до Фінляндії. На той момент шукала з ким можна потренуватися, і мені запропонували Артема - він займається багатьма видами спорту. Хлопець живе в Хмельницькому, тому, звичайно, ми мало часу проводимо разом - хочеться більше.

Після завершення волейбольної кар’єри діагональна планує займатися фітнес-індустрією. Адже, пробуючи себе в різних напрямках, Єфременко дійшла висновку, що й надалі хоче залишатися в спорті.

- У мене туристична освіта, паралельно отримую сертифікати професійних тренерів - мрію організовувати фітнес-тури. Крім цього, декілька років тому почала бігати. Є у планах подолати марафон.

Не обійшли ми й тему домашніх тварин, яка для Ані є досить близькою. Виявляється, що дівчина близько двох років практикувала веганство.

- Я не впевнена, що зараз хочу собі кішечку або собачку. Проте теми екології та тваринного світу мені дуже близькі, оскільки два роки практикувала веганство. І чим більше я поглиблювалася в дану тему, тим краще розуміла, чому люди цим займаються. Втім, щоб бути з колективом на одній хвилі, потрібно жити та харчуватися разом, тому зараз я від нього відмовилася.    

 
Add a comment

 


Пандемія коронавірусу сплутала всі карти в багатьох спортивних федераціях. І якщо з чемпіонатом України з баскетболу, в якому грав Кам`янський "Прометей", вирішилося більш менш добре для нашої команди, що стала бронзовим призером, то у волейболісток склалася парадоксальна ситуація. За два тури до закінчення чемпіонату "Прометей" впевнено йшов на першому місці. І вирішись питання про призерів вже зараз, кам'янчанки могли б стати чемпіонками. Але Виконком ФВУ вирішив це питання по іншому, про що повідомляє клубний сайт "Прометея" https://prometeyvc.com/uа

 

Рішення про завершення Чемпіонатів з волейболу в обох Суперлігах було прийнято членами Виконкому ФВУ. Також було вирішено закінчити змагання без вручення медалей.

Прес-служба ГО ФВУ оприлюднила наступні рішення виконкому:

1. Визначити чемпіоном та призерами чоловічої Суперліги команди, які посіли відповідні місця за підсумками 1-го етапу змагань – 5 голосів. Завершити чемпіонат без визначення лауреатів і, відповідно, без вручення медалей – 19 голосів.

2. Визначити чемпіоном та призерами жіночої Суперліги команди, які посіли відповідні місця за підсумками 1-го етапу змагань без урахування 17-го і 18-го турів – 4 голоси. Завершити чемпіонат без визначення лауреатів і, відповідно, без вручення медалей – 20 голосів.

3. Визначити представників України в єврокубках за їхнім становищем у турнірних таблицях на даний момент – 6 голосів. Визначити їх на майбутньому спеціальному засіданні Виконкому ФВУ відповідно до результатів виступів у чемпіонатах сезону 2019-2020 років – 18 голосів.

Паралельно усі 24 члени Виконкому ФВУ проголосували за продовження призупинення чемпіонатів в усіх інших лігах до 24 квітня. Адже провести в них вирішальні матчі цілком реально і у травні, і навіть у червні...

Також президент ГО ФВУ Михало Мельник прокоментував участь жіночих команд у майбутніх єврокубкових турнірах:

«Тепер стосовно представництва України у майбутніх єврокубкових турнірах. Тут, власне, проблема лише одна: хто гратиме у жіночій Лізі чемпіонів – СК «Прометей» чи «Хімік»? Адже наразі наша країна має у цьому турнірі тільки одну ліцензію. Проте це питання може вирішитися найоптимальнішим чином. Я мав майже годинну розмову з керівництвом ЄКВ і, крім багатьох інших нагальних тем, цей момент ми також обговорювали. Наразі існує висока вірогідність, що через наслідки коронавірусу деякі клуби можуть відмовитися від участі у найпрестижнішому єврокубку. Тож не виключений варіант, що наша країна отримає можливість заявити дві команди – і СК «Прометей», і «Хімік». Оскільки ж заявки до єврокубкових турнірів ЄКВ продовжила до кінця літа, то тут ситуація, що називається, ще терпить…

Нарешті, про можливі зміни у проведенні інших змагань під егідою Європейської конфедерації волейболу. У зв’язку з перенесенням Олімпіади на 2021 рік, зараз ЄКВ очікує оновлений календар від ФІВБ. Тоді буде туди вносити власні корективи...»

Add a comment

 


У Херсоні 13 березня відзначали День визволення міста від нацистських загарбників. На честь 76-річної дати було проведено волейбольний турнір. На майданчику грали команди ветеранів-волейболістів, які представляли Херсон, Одесу, Нову Каховку, Кам'янське. Наші гравці стали третіми. Бронзові медалі отримали капітан команди Петро Гричук і його товариші Олексій Чоха, Віталій Гавловський, Валерій Дружкін, Олександр Філіпець, Антон Бакутін.

Add a comment