22 грудня 1216 року Папа Римський Гонорій III затвердив орден мандрівних проповідників (домініканців), заснований іспанським ченцем Домініком 1215 р. Члени ордена називали себе "Божими псами", і на їхньому прапорі були зображені пси, що розривають на шматки тіла єретиків.

Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах  палаючий факел - вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі  латинський  слів: монахів часто називали домініканцями (лат. Dominicanes), що означало послідовники Домініка; однак їхню назву можна перекласти і як  "пси Господні" (лат. Domini canes).