У липні цього року у Кам`янському на Блакитному озері вперше з'явився водний патруль. Перший рейд на патрульному катері відбувся у суботу 8 липня, представники водної поліції вивчали особливості озера та спостерігали за поведінкою відпочиваючих. На думку екологічної організації "Голос Природи" робота водного патруля на Блакитному озері допоможе ефективніше боротися з порушниками.
Бережіть Блакитне озеро!
Багато мешканців вважають Блакитне озеро перлиною Дніпропетровської області. Озеро з'явилося у 70-х роках минулого сторіччя на місці колишнього піщаного кар'єру. Протягом десятиліть біля озера сформувалася власна флора та фауна. Акваторія озера стала популярним місцем відпочинку та гніздування рідкісних перелітних птахів. У 2023 році через обмеження туристичного відпочинку на річці Дніпро, пов'язаного з військовою агресією з боку РФ, навантаження на водний об'єкт «Блакитне озеро» значно зросло. Збільшення кількості відпочиваючих як на організованих, так і диких пляжах часто призводить до неприємних випадків. У минулому через велику кількість порушень природоохоронного законодавства організація «Голос Природи» неодноразово подавала ініціативу про необхідність організації на Блакитному озері рейдів водної поліції. Найбільш поширені випадки порушень, які фіксувалися представниками "Голос Природи", є: скидання неочищених каналізаційних стоків, знищення прибережних зелених насаджень, миття автомобільного транспорту, водіння моторних плав-засобів у нетверезому стані, браконьєрський вилов раків та риби, експлуатація моторних засобів у період нересту. Внаслідок перерахованих порушень берегова лінія озера продовжує руйнуватися, рибні запаси виснажуються, птиці гинуть, акваторія озера забруднюється нафтопродуктами та каналізаційними стоками, є випадки з летальним кінцем серед відпочиваючих. У випадках, коли ви стали свідком вказаних правопорушень необхідно звертатися за телефоном – 102.
"Ми знаємо багато людей, які переживають за долю Блакитного озера та допомагають організовувати акції щодо покращення його екологічного стану. Водночас важливо вести ефективну роботу з боку контролюючих органів стосовно порушників, без цього буде не можливо зберегти озеро як чистий водний об'єкт", - вважає Євген Колішевський, виконавчий директор організації "Голос Природи".
Add a comment
Галина ЛИТОВЧЕНКО, головна редакторка “НР”
Який багатий наш край на талановитих, цікавих, красивих людей! У цьому ще раз переконалась, познайомившись із Леонідом Івановичем Антоновим. Розповісти про нього з нагоди ювілейної дати попросили одразу дві людини — його племінниця Ганна та Володимир Федорович Німчик з Божедарівки. На їхню думку, Леонід Іванович на це заслужив, повідомляє https://novi-rubezhi.com.ua/doli-lyudski/velosyped-smartfon-i-shahy-u-85-rokiv-same-te-shho-treba/.
Леонід Іванович Антонов народився у Кам’янському 13 квітня 1938 року. Льоні виповнився рік, коли його батьки розійшлися. Мама трудилась на ДМК. Важко їй було одній ростити синочка. Тож дуже скоро їхня невеличка сім’я переїхала у Василівку тоді ще Щорського району. Там Леонід і зростав, і вчився у школі до 15 літ. У Божедарівській СШ став навчатись у 1953 році. Особливо любив математику. Тож після школи вступив на мехмат Дніпропетровського державного університету. Та навчання довелось покинути через захоплення спортом. Адже ще у школі він захопився ним. Не раз відстоював честь району на різних змаганнях. Ось одна із почесних грамот, якою юнак був нагороджений у 1960 році. У ній говориться: «Комітет по фізичній культурі і спорту при виконкомі Щорської районної ради депутатів трудящих нагороджує Антонова Леоніда Івановича за зайняте перше місце з шахів у змаганнях на першість району і присвоює звання Чемпіона району 1960 року».
А в університеті Леонід Антонов захопився футболом. Тоді і став на роздоріжжі: спорт чи наука. Перше стало переважувати. Він грав у команді «Дніпра». Був воротарем. На хлопця дивилися, нібито обіцяли непогану перспективу. Але… нічого з того не вийшло. Просто так склалось. І Антонов знову повертається в університет. Де з 1964 по 1969 рік гризе граніт науки, вивчає гідроаеродинаміку.
На тренувальній базі “Дніпра”, Леонід АНТОНОВ — воротар (у центрі), 1964 рік
Ви помітили ці три ключові моменти? Народився 13 квітня (не 12-го, та все ж), прізвище має Антонов, вивчав гідроаеродинаміку. Доля закинула Леоніда у Москву, в дуже серйозну організацію, де він пропрацював понад два десятки років.
А тоді розпався Союз. Леонід Іванович повернувся на батьківщину у Божедарівку. Конструктор, математик високої кваліфікації залишився без улюбленої роботи. Влаштуватись працювати за спеціальністю не вдалось. Не потрібні були вчителі цього фаху ні в селищі, ні у найближчих населених пунктах. Жаль, звичайно. Бо мав чого навчити, що передати любителям цього предмета. Можна тільки уявити, скільком би талантам допоміг Антонов. Бо ж і тепер у свої 85 він досконально володіє предметом.
Працював на базі комплектації, у комунальному господарстві селища інженером із забезпечення, на підприємствах Кам’янського, у ТОВ «Унірем-Сервіс». Причому до досить поважного віку. Було йому уже за 80, коли полишив роботу. Хоча міг би іще трудитись.
І сила, і розум світлий, і досвід науковий, життєвий у Івановича ще ого-го-го! Він не розлучається із велосипедом. Ним добирається до залізничної станції. Звідти електричкою у Кам’янське, де має квартиру (тут у Божедарівці мамина оселя, а Івановича — дача). По місту теж на велику роз’їжджає. Активно користується смартфоном. Всі фінансові операції здійснює виключно за допомогою телефона. Як зауважила племінниця Ганна, навіть PayPass у нього швидше з’явився, ніж у неї.
Леонід Іванович у курсі всіх спортивних подій світового масштабу. Інтернет йому допомагає тримати руку на пульсі чемпіонатів, кубків, ігор. Аналізувати, оцінювати гру, робити прогнози, радіти за фаворитів.
Леонід Іванович (крайній праворуч) у складі спортивної збірної Божедарівської громади на змаганнях восени 2022 року
Та й сам він постійно тренує розум, підштовхує інших своєю відданістю шахам. Це не жарт — 63 роки бути із шахівницею на ти (пам’ятаєте грамоту 1960 р.?), бути активним учасником Божедарівської спортивної родини, відстоювати честь громади на змаганнях. Тут Леонід Іванович у багаторічній зв’язці із ще одним любителем і знавцем шахів з Божедарівки — Володимиром Федоровичем Німчиком. Наш ювіляр трохи жалкує, що спілкуватись із ним став десь з 2003 року, а не з того часу, як осів у рідних краях. Скільки за цей час не зіграно партій, скільки втрачено позитивних моментів, які б, безумовно, скрасили життя. Тож ветерани надолужують все нині і подекуди можуть дати фору й набагато молодшим суперникам.
До речі, як розповів В.Ф.Німчик, у 2006 році у Божедарівці розпочалось будівництво комплексу з переробки та зберігання зернових культур (ТОВ «Унірем-Сервіс») місткістю 20 тис. тонн. Володимир Федорович, як головний інженер, керував будівельними роботами, до яких було залучено понад 100 робітників. У вересні того ж року на підприємстві заснували шаховий клуб, який і нині діє. Щотижня там проходять шахові турніри за участю любителів цього виду спорту — Л.І.Аксьонова, В.Ф.Німчика, М.О.Лубенця, М.П.Мельника, К.О.Костюченка, С.І.Франчука, М.А.Скоченка, М.М.Падалка. Баталії за шаховою дошкою тривають, буває, до 4 годин ранку.
В.В.Кристалевський, М.О.Лубенець, К.О.Костюченко, М.П.Мельник, В.Ф.Німчик, Л.І.Антонов, 2016 рік
На жаль, вже пішли у засвіти шанувальники шахів М.І.Трофимюк, В.В.Кристалевський, О.О.Лашин, С.Д.Ткачук, М.Ф.Складаний.
Володимир Федорович Німчик дуже високої думки про життєві цінності, риси характеру ювіляра: «Надзвичайно скромна людина. Інший би з його талантами та вмінням дуже далеко пішов би… Іванович не вмів по головах… Тільки працею, тільки розумом, тільки з добром, тільки людяно».
Крім Володимира Федоровича, надійною опорою у житті нашого земляка є його сестра Тетяна, яка мешкає у Просяній Синельниківського району, її діти та онуки і особливо племінниця Аня. З початком повномасштабного вторгнення вони кілька місяців жили у брата і дядька, бо ж їхня оселя знаходиться за 10 км від Донеччини. І зараз рідня постійно на зв’язку. Як розповіла Ганна, Леонід Іванович дуже переживає з приводу нинішньої війни. Хоч і був маленьким у часи Другої світової, та добре пам’ятає, що навіть фашисти не чинили таких звірств, як нинішні «визволителі». Іванович завдяки інтернету добре обізнаний із ситуацією у світі щодо російсько-української війни. Так не повинно бути. Можна змагатись у наукових досягненнях, економіці, спорті, розвитку мистецтв, але знищувати цілий народ, цивільне населення, дітей — хіба це не варварство, не жах?! Але і це мине…
13 квітня рідні та друзі вітали Леоніда Івановича із 85-літтям. Не знаю, як вам, а мені ну ніяк він на стільки не виглядає, максимум — 65! Хай і надалі радують Леоніда Антонова шахові поєдинки. Хай таким же міцним буде здоров’я, допитливим і гострим — розум. Хай рідні і друзі тішаться його енергією, оптимізмом, скромністю та добротою. Хай ще багато буде у вас перемог і здобутків, шановний ювіляре!
Add a comment
"Там де немає гри, немає азарту, життя перетворюється на сіре існування". Суть цього феномена не втратила свого сенсу до теперішнього часу.
Пам'ятаєте, який ажіотаж був, коли 4 вересня 1975 року на телеекранах Радянського Союзу з'явилася перша передача інтелектуальної гри "Що? Де? Коли?". Захоплююча гра стала масовим рухом. Процес досить швидко став набирати обертів. Не залишилися осторонь і жителы Дніпродзержинська (нині Кам`янське). Команди з'являлися у навчальних закладах та промислових підприємствах. Скільки ігор було проведено в школах, на сценах палаців культури "Хімік", металургів, імені М.Горького, будинку вчителя, клубах "Полум'яні зорі" та "Сучасник" (що були центрами культурного життя міста) самому Богові відомо. Ідея об'єднання всіх знавців країни, які грали в ЧДК, витала у повітрі.
У 80-ті роки я (Віктор Куленко) очолював комсомольську організацію цеху ремонту прокатного обладнання (ЦРПО) на Дніпровському металургійному комбінаті. Дізнавшись із преси, що у 1989 році у Маріуполі створили Міжнародну асоціацію клубів (МАК) “Що? Де? Коли? і запрошуються команди для участі у першому чемпіонаті СРСР, загорівся ідеєю зібрати команду та спробувати щастя. І вже 17 жовтня того ж року на оперативці комсоргів озвучив її. Ідею сприйняли на ура. Нас підтримав комітет комсомолу ДМК (керівником тоді був Олександр Вольвач), який став спонсором і заплатив 26 рублів для участі у відбірному турнірі. Через вісім днів ми надіслали до Москви заявку на участь. Капітаном команди був Олексій Чаплігін. Окрім Льоші були заявлені Вікторія Родіна, Віктор Демидов, Віталій Шейко, Олег Мігаль, Сергій Партес, Олег Полунін та я (Віктор Куленко).
8 грудня з Москви надійшов лист, у якому нам вислали посвідчення № 000074 та регламент гри ЧДК.
Чемпіонат стартував 16 грудня у вигляді телефонного турніру (командам задавалися питання телефоном). Того дня ми зібралися у квартирі Вікторії Родіної (вул Сировця д. 6, кв. 26). На жаль (вже не пам'ятаю з якоїсь причини) був відсутній тільки наш капітан. Хлопці зробили телефонний зв'язок гучним, щоб усі добре чули запитання. Не можу відповідати за інших, але особисто у мене був мандраж. Нарешті пролунав дзвінок і було поставлено перше запитання: "Прагнучи побудувати сильний військовий флот, цар Петро не шкодував грошей. Після успішного спуску на воду чергового корабля корабелам видавалася премія, розмір якої безпосередньо залежав від одного з параметрів корабля. Як визначався розмір винагороди?". Версій відповіді було багато. Але ми відповіли неправильно. Про те, на які з дванадцяти запитань ми відповіли правильно, дізналися з листа, підписаного головою Оргкомітету МАК В.Г.Бєлкіним, який отримали 28 грудня.
Виявилося, що у першому чемпіонаті СРСР з гри "Що? Де? Коли?" серед 167 команд із 96 міст ми посіли 83 місце. Рівно середина турнірної таблиці. Незважаючи на те, що дали правильні відповіді лише на два питання, нас витяг їх рейтинг. 147 балів отримали за відповідь на запитання № 9 ("Відомо, як гостра зараз у великому спорті проблема допінгу. У Стародавній Греції, виявляється, теж існувала ця проблема. Були і свої види допінгу, був і свій допінг-контроль. А як могли судді на Олімпіадах перевірити, чи вживав атлет безпосередньо перед початком змагань, один з найсильніших засобів того часу? Відповідь - Нюхом, тому що запах часнику важко заглушити. 129 балів ми отримали за відповідь на запитання № 11 ("У 1762 році англієць Джеймс Додсон створив так звані "таблиці життя", дослідивши записи церковних книг і вивчивши чимало сільських цвинтарів. Цим він започаткував початок бізнесу, який став зараз на Заході одним із найприбутковіших занять (природно, для тих хто ним займається, а не для тих, хто цим користується). Який вид бізнесу виник у результаті досліджень Джеймса Додсона?". Відповідь - Страхування життя).
А перемогу у першому чемпіонаті СРСР здобула московська команда А.Шестерньова, яка набрала 1335 балів. Друге-третє місця розділили ленінградці (капітан О.Блінов) та одесити (Е.Злотніков), в активі яких виявилася рівна кількість балів – по 1193.
Ось так ми стали в нашому місті першопрохідцями участі в чемпіонаті СРСР.
Автор Віктор КУЛЕНКО.
Add a comment
В 1916 році, в Катеринославі був виданий довідник "Правила користування Катеринославською повітовою земською телефонною станцією та міжміською Катеринослав - Запоріжжя-Кам'янське, Катеринослав - Нікополь та Томаківка - Хортиця". На 64-х сторінках надруковані правила влаштування та користування телефонною мережею, умови користування телефонним повідомленням, посібник до поводження з телефонним апаратом, інструкція для телефоністок, список безкоштовних абонентів, список офіційних та приватних абонентів, а також списки абонентів Нікопольської, Верхньодніпровської, Криворізької телефонної мережі. Я вибрав лише те, що стосується Кам'янського.
Віктор КУЛЕНКО.
Add a comment
Відкрита поштова листівка ""Катеринослав. Катеринівський проспект і кут Харківської вулиці.
