Артіль "Прогрес", в якій працюють переважно інваліди Вітчизняної війни, - найбільша в нашому місті. Її правління (голова т.Бєлобородов) проявляє ініціативу в справі дальшого розширення сітки пошивочних і ремонтних майстерень.
Багато дніпродзержинців користуються майстернями індивідуального пошиву одягу цієї артілі, багато з них носять взуття, виготовлене нею. В 1953 році артіль випустила для трудящих міста 31 тисячу пар різного взуття, а за перше півріччя цього року вже 32.700 пар. Зараз щомісячне виробництво його збільшується ще на кілька тисяч пар завдяки організації нової великої взуттєвої фабрики.
Ця майстерня, що днями почала працювати, розмістилася по вулиці Арсенічева. Вона є не тільки найбільшою, але й найкраще обладнаною з усіх взуттєвих майстерень міста.
Приємно зайти замовцеві у простору, красиво і зручно обладнану приймальню. У двох вітринах можна бачити зразки взуття різних фасонів, яке виготовляється тут. Для примірки є затишні кабінки.
Цехи майстерні розміщені в просторих і світлих приміщеннях. В заготовочному цеху машини працюють на електроенергії, а це дозволило повисити продуктивність праці заготовщиків майже вдвічі. В майстерні установлюється привезена з Ленінграда спеціальна машина для обробки взуття, якої досі не було в майстернях міста.
Артіль порадувала трудящих міста справді культурною новою взуттєвою майстернею.
Розпочала працювати і друга нова майстерня артілі - по виробу хутряно-руквичних виробів. З Полтави привезено скорняжні машини і це дає змогу краще організувати виготовлення дуже потребної для населення продукції. Тут освоєно і зараз налагоджується випуск хороших чоловічих шапок, жіночих і дитячих муфт, дитячих хутряних шапок, шкіряних рукавичок на хутрі і байковій підкладці, хутряних тілогрійок.
Слід побажати, щоб працівники цієї майстерні, поліпшуючи якість своїх виробів, побільше виготовляли їх для населення міста.
"Дзержинець" 15.08.1954.
Add a comment
Кращі десятикласниці - випускниці середньої школи № 5 (зліва направо): Галя Гаврилова, Лариса Федотіна, Зіна Полтавченко, директор школи Ольга Миколаївна Чернявська, Жанна Хоменко та Алла Бабенко.
Фото Ф.Козловського.
"Дзержинець" 15.08.1951.
Багато цікавих розваг і атракціонів підготовлено до послуг дітей у Парку культури і відпочинку металургів заводу ім.Дзержинського.
На зімку: маленький Вова Гашилов катається на літаку.
Фото В.Жирового.
"Дзержинець" 15.08.1951.
Ворюга одержав по заслузі
Михайло Черненко уже був під судом. Відбувши покарання, він не захотів займатися суспільно-корисною працею, а вдався до крадіжок. Цей злодій приніс на звалище Дніпродзержинського коксохімічного заводу бензорізний апарат, нарізав і вивіз 72 метри рейок залізничної колії. Збитки складають понад 4.300 карб.
Народний суд Баглійського району приговорив Черненка до 20 років ув'язнення, з забороною на протязі 5 років після відбуття покарання проживати на Україні.
А.Єпімахова, народний суддя Баглійського району.
"Дзержинець" 12.08.1958.
В наше місто приїхав на гастролі Рязанський хор російської пісні. Цей хор виник на базі художньої самодіяльності села Журавинки Ряжського району. Тривалий час його очолювала знавець російської народної пісні жителька села Журавинка Ірина Іванівна Косилкіна. Професіональним хор став у 1946 році. З 1950 року його очолив випускник Московської консерваторії Євген Попов. З цього часу хор значно зріс і став користуватися великою популярністю.
З 1950 року Рязанський хор побував у багатьох містах Російської Федерації та в союзних республіках, всюди користуючись заслуженим успіхом слухачів.
В репертуарі хору: старовинні рязанські весільно-ігрові народні пісні, хороводи, частівки, жартівливі приспіви, сучасні пісні і танці.
12 серпня хор виступить у Палаці культури імені М.Горького, 13 - в клубі азотнотукового заводу, 14 - в Палаці культури металургів.
"Дзержинець" 12.08.1958.
Add a comment
